Об’єктив пастуха відкриває світові невловимих снігових барсів

Примостившись на скелястому виступі над величезним каньйоном у провінції Цінхай на північному заході Китаю, Сангдруп піднімає камеру й уважно оглядає урвисті скелі в пошуках диких тварин. Час від часу з лісів обабіч ущелини виходять білогубі олені, блакитні вухаті фазани й блакитні барани — і стають героями його знімків. Осіннє повітря напоєне ароматом трав і дерев, а внизу, на дні каньйону, мчить річка Ланьцанцзян.

Таких, як цей 32-річний тибетець, у Національному парку Саньцзянюань дедалі більше: місцеві пастухи беруться за фотоапарат і стають фотографами дикої природи, громадськими охоронцями довкілля та доглядачами поранених тварин.

Саньцзянюань — один із перших національних парків Китаю, створених п’ять років тому, і водночас найбільший та найвисокогірніший серед них. Парк площею 190 700 квадратних кілометрів розкинувся в самому серці Цінхай-Тибетського нагір’я на середній висоті понад 4700 метрів і оберігає витоки річок Янцзи, Хуанхе та Ланьцанцзян (так у Китаї називають Меконг).

Під час щоденних патрулювань Сангдруп узяв за звичку фотографувати дикорослі квіти й тварин: так він документує свої обходи й водночас створює цінний літопис для прийдешніх поколінь. Але є одна тварина, яку він найбільше мріє зняти, — сніговий барс, або ірбіс, якого часто називають «королем снігових гір».

Сангдруп народився й виріс на пасовищах і вперше почув про снігових барсів від рідних ще в дитинстві. «Я знав лише, що вони гарні й загадкові, схожі на великого кота, але ніхто з моїх друзів їх ніколи не бачив», — згадує він.

Перша зустріч сталася 2018 року. Патрулюючи на світанку, Сангдруп побачив, як попереду через схил метнулася сірувато-біла тварина, і відразу впізнав у ній снігового барса. Заціпенівши від несподіванки, він гарячково намацав телефон і натиснув кнопку спуску.

«Я не відчував нічого, крім благоговійного трепету, — пригадує він. — Я був у такому захваті, що навіть забув про можливу небезпеку».

Та коли Сангдруп роздивився на маленькому екрані нечіткий знімок, піднесення змінилося жалем: через низьку роздільну здатність камери в телефоні він утратив нагоду зробити рідкісне фото зблизька. Невдовзі він витратив чималу суму на свою першу професійну камеру.

Спершу він погано розумівся на техніці фотозйомки. А оскільки серед його знайомих мало хто знався на цьому ремеслі, вчитися довелося методом спроб і помилок. «Я боявся зламати камеру, якщо полізу в налаштування, тож здебільшого користувався автоматичним режимом, — розповідає він. — Але мені просто дуже подобалося фотографувати».

Щоразу, вирушаючи на патрулювання, він брав із собою камеру й знімав, доки не сідав акумулятор, а вже тоді повертався додому. З досвідом його фотографії ставали дедалі кращими. У його кадрах почали регулярно з’являтися білогубі олені, леопарди, грифи, беркути й блакитні барани, але головною метою, як і раніше, залишалися снігові барси.

Щоб мати більше шансів сфотографувати ірбісів, Сангдруп навчився розбиратися в їхніх звичках. «Блакитні барани — їхня основна здобич. Де бачиш велике стадо, там і сніговий барс десь неподалік», — каже він і додає, що найкраща пора для спостережень за ними триває із січня до травня.

У Національному парку Саньцзянюань рейнджерами працюють 20 800 пастухів. Разом із професійними рятувальними командами вони виявили й допомогли врятувати чимало диких тварин, що опинилися в біді, зокрема двох барсенят, яких визнали непридатними для випуску в дику природу. Тепер малюки — улюбленці публіки в зоопарку дикої природи в Сініні, адміністративному центрі провінції, а відео з ними набрали в мережі десятки мільйонів переглядів.

У Китаї снігові барси перебувають під державною охороною найвищої категорії. У Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи цей вид має статус «вразливий». На Китай припадає близько 60 % усіх місць існування снігового барса у світі. Регіон Саньцзянюань — одна з територій із найвищою щільністю популяції ірбіса як у Китаї, так і в усьому світі. Згідно з результатами обліку, оприлюдненими на початку 2025 року, середня щільність популяції снігового барса тут становить близько 0,9 особини на 100 квадратних кілометрів, а загальну чисельність оцінюють приблизно в 1002 тварини.

Знімки пастухів-фотографів уже вийшли за межі особистих альбомів. 2023 року документальна стрічка «Снігові барси та їхні друзі», частину якої зняли троє місцевих пастухів, перемогла в номінації «Найкращий документальний фільм» на 36-й церемонії вручення премії «Золотий півень» — однієї з найпрестижніших кінонагород Китаю. Протягом 35 днів знімальна група стояла табором неподалік лігва і, не потурбувавши тварин, зняла рідкісні кадри зблизька: самиця снігового барса годує дитинчат молоком.

«Ми хотіли, щоб світ побачив снігового барса таким, яким він є в природі», — каже Кончок Чопел, один із творців фільму.

Перші п’ять національних парків Китай створив 2021 року: Національний парк Саньцзянюань, Національний парк великої панди, Національний парк тигрів і леопардів Північно-Східного Китаю, Національний парк тропічних дощових лісів Хайнаню та Національний парк Уїшань. За минулі п’ять років низка заходів — зокрема відновлення місць існування, з’єднання територій екологічними коридорами та суворіше регулювання людської діяльності — дала помітні природоохоронні результати в усіх п’яти парках.

Національний парк Саньцзянюань, який називають «водонапірною баштою Китаю», значно покращив здатність накопичувати й утримувати воду: щороку він у середньому подає вниз за течією 80 мільярдів кубічних метрів води. Деградовані пасовища знову зазеленіли, вода в річках стала чистішою, а чисельність тибетської антилопи оронго, яка в Китаї також перебуває під державною охороною першої, найвищої категорії, зросла з менш ніж 20 тисяч до понад 70 тисяч особин.

З нагоди п’ятої річниці створення національних парків Китаю в жовтні в Цінхаї відбулася фотовиставка, на якій представили 100 знімків фотографів живої природи та рейнджерів. На світлинах — засніжені вершини, рідкісні дикі тварини та співіснування пастухів і природи в усіх куточках провінції.

«Сподіваємося, що ці світлини допоможуть ширшому загалу зрозуміти, чого досягнуто в розбудові національних парків, і спонукатимуть дедалі більше людей долучатися до захисту нашого спільного дому», — каже представник провінційного управління лісового господарства та пасовищ.