Граубюнден: 344 реєстрації рисі, один ведмідь і шакали звичайні

28 жовтня 2026 року Управління мисливства та рибальства кантону Граубюнден оприлюднило «Квартальний звіт про великих хижаків» 3/2026. Крім 19 вовчих зграй, у звіті наведено 344 підтверджені реєстрації рисі з липня до вересня, 34 реєстрації ведмедя, зокрема генетично ідентифікованого самця M104, а також чотири свідчення присутності шакала звичайного.

Що у звіті сказано про вовка

Станом на 30 вересня управління «арифметично» оцінює популяцію вовків у 16,5 зграї: 14 зграй живуть виключно в кантоні, кожну з п’яти транскордонних зграй зараховують як пів зграї, а загалом повністю або частково на території кантону перебуває 19 зграй. Щодо вибуття та відстрілу вовків, а також втрат худоби звіт відсилає до щомісячного «Моніторингу управління популяцією вовків».

28 жовтня газета Engadiner Post підсумувала ці дані так: 88 підтверджених вовченят, 17 вовків, убитих до кінця вересня, 122 задерті вівці й кози, а також шість голів великої рогатої худоби.

Ця стаття — про три розділи звіту, які в медіа раз у раз лишаються поза увагою: про рись, ведмедя та шакала звичайного.

344 реєстрації рисі за один квартал

У третьому кварталі кантон налічив 344 підтверджені реєстрації рисі, з них 37 — з рисенятами; як зазначає управління, тих самих малят могли зафіксувати двічі. Разом із 513 реєстраціями першого кварталу та 311 — другого це дає 1168 підтверджених реєстрацій за дев’ять місяців.

Щоб правильно оцінити ці цифри, варто пам’ятати: реєстрації — це не тварини. Рись, яка тричі пройде повз фотопастку, дасть три реєстрації. Скільки рисей насправді живе в Граубюндені, показує лише систематичний моніторинг: за даними квартального звіту 4/2025, другий цикл обліку в Сурсельві дав змогу оцінити чисельність на цій обліковій території в 17 самостійних рисей.

Як показує досьє про рись на порталі Wild beim Wild, у всій Швейцарії живе близько 360 рисей — нащадків приблизно 20 тварин, випущених у 1970-х роках, — з відповідно обмеженим генофондом. Те, що Граубюнден і далі повідомляє про стабільно високу кількість реєстрацій рисі, заслуговує на увагу: саме в цьому кантоні в листопаді 2024 року єгер застрелив трьох рисей, переплутавши їх із вовками. Компенсацію — двох рисей на заміну — під тиском лобі мисливців-любителів місяцями блокували, доки в червні 2026 року Велика рада (парламент кантону) не відкрила для неї шлях. Оскільки рисей можна відловлювати лише взимку, випуск через це відкладається на рік.

Водночас ці цифри — попередження про наступний конфлікт: Вале першим серед швейцарських кантонів готує клопотання про регулювання чисельності рисі, спираючись на дані про популяцію, які дослідження Бернського університету скоригувало до 37 тварин замість 80. Якщо в політичних дебатах кількість реєстрацій, як-от 344 у Граубюндені, перетлумачують як кількість «рисей», виникає саме та викривлена картина, що підживлює вимоги відстрілу.

Один ведмідь, підтверджений генетично: M104

У третьому кварталі надійшли 34 реєстрації ведмедя, переважно з громад Цернец, Шкуоль і Вальзот. «За нинішнім припущенням», часом у кантоні перебували два ведмеді, однак генетично підтверджено лише одного з них — M104.

Низка квартальних звітів показує, як звір закріпився в Нижньому Енгадіні: 13 свідчень присутності в четвертому кварталі 2025 року, коли M104 вперше ідентифікували генетично, 13 — у першому кварталі 2026-го, 58 — у другому, а тепер 34 — у третьому. Про шкоду чи конфлікти у звіті не згадано.

Відколи 2005 року повернувся перший ведмідь, у Швейцарії побувало близько двох десятків ведмедів — без винятку молоді самці з Трентіно, більшість із них лише на кілька тижнів («20 років ведмедів у Швейцарії»). Двох із них, JJ3 і M13, застрелили, бо вони були недостатньо сторожкими. Судячи з усіх офіційних звітів, M104 поводиться непомітно.

Чи вистачить цього, щоб на нього не почепили ярлик «проблемного ведмедя», вирішує, як показує досвід, не його поведінка, а перший розорений вулик.

Шакал звичайний: спостереження з восьми громад за дванадцять місяців

За третій квартал звіт наводить два спостереження в громаді Трун, одну реєстрацію фотопасткою в Лумнеції та одне спостереження в Маєнфельді, яке неможливо перевірити. Від середини 2025 року реєстрацій дедалі більшає: Райнвальд і Фальс — улітку 2025-го; Шкуоль, Вальзот, Дізентіс/Муштер і Лумнеція — у четвертому кварталі 2025-го; Трун і Сумвіч — у першому кварталі 2026-го; Шкуоль і Фальс — у другому.

Шакал звичайний не належить до неозоїв, тобто чужорідних видів, занесених людиною: він розселяється природним шляхом із Південно-Східної Європи. У Швейцарії шакал не входить до переліку мисливських видів, а отже, перебуває під охороною. Як швидко, попри це, справа може дійти до полювання, показує приклад австрійської Каринтії: у березні 2026 року адміністративний суд цієї федеральної землі визнав полювання на шакала звичайного незаконним через відсутність моніторингу. Рішення ще не набрало законної сили (досьє про шакала звичайного).

Коментар: одна гільдія — один образ ворога

Звіт описує екосистему, у якій одночасно є місце для чотирьох хижаків: вовка, рисі, ведмедя та шакала звичайного. Політична дискусія визнає лише одного з них.

За даними швейцарської телерадіокомпанії SRF, кантон отримав дозвіл на відстріл 61 вовка, хоча, згідно з офіційним моніторингом, кількість задертої худоби до кінця вересня скоротилася зі 189 до 128 голів, тобто приблизно на третину (стрічка новин про Граубюнден, 6 жовтня). Чисельність рисі в Граубюндені не регулюють, проте відстріл трьох тварин, яких сплутали з вовками, так і залишився помилкою єгеря без жодних наслідків для системи. Ведмедя терплять, доки він лишається непомітним. А знімки шакала звичайного з фотопасток збирають доти, доки перша ж група інтересів не закричить «проблемна тварина».

Любительське полювання в цій розстановці сил — аж ніяк не нейтральний спостерігач. Рись і вовк живляться козулями, козицями й благородними оленями — саме тими тваринами, на яких зосереджене ліцензійне полювання в Граубюндені. Портал Wild beim Wild задокументував, що любительське полювання не дає ради копитним, а кантон витрачає 1,5 мільйона франків на огорожу довкола 25 гектарів захисного лісу.

Тому, хто хоче зберегти захисний ліс, потрібні хижаки, яких підраховує цей звіт. Те, що 28 жовтня управління розмістило датовану 30 вересня оцінку у вигляді PDF-файлу, лише доповнює цю картину: цифри, які не вписуються в образ ворога, не пояснюють, а просто підшивають до справи.