Загибель леопардів у Шрі-Ланці поширена в регіоні, де перетинаються люди й великі коти

Нещодавній аналіз 164 випадків загибелі леопардів, зафіксованих із 2008 до 2024 року, показує, що майже 40 % смертей сталося в центральному окрузі Нувара-Елія, на який припадає лише 4,4 % ймовірного ареалу виду в Шрі-Ланці. Дротяні петлі-сильця спричинили понад 60 % відомих випадків загибелі леопардів, причому більшість із них трапилися на плантаційних ландшафтах Центрального високогір'я. Окреме дослідження виявило, що леопарди, які мешкають у чайному краї Шрі-Ланки, харчуються переважно дикою здобиччю, а не свійською худобою, а отже, ці змінені людиною ландшафти лишаються важливим середовищем існування для леопардів. Тепер, коли Шрі-Ланка приєднується до Міжнародного альянсу великих котів, науковці наголошують: природоохоронні зусилля мають виходити за межі національних парків і протидіяти дедалі більшим загрозам на плантаційних ландшафтах, де нині живе й гине багато леопардів.

КОЛОМБО. Оповиті туманом чайні плантації, лісові ділянки й гірські долини нагірного краю Шрі-Ланки дають прихисток одній з найважливіших популяцій леопардів у країні за межами природоохоронних територій. Проте ці самі ландшафти стали найсмертоноснішими місцями для вразливих великих котів Шрі-Ланки. Нове дослідження, у якому проаналізовано записи про загибель леопардів за 17 років, виявило, що майже 40 % зафіксованих смертей леопардів сталися в межах єдиного округу Центрального високогір'я Шрі-Ланки — чайної Нувари-Елії, на яку припадає лише 4,4 % ймовірного ареалу виду. Дослідження, опубліковане в журналі Wildlife Letters, задокументувало 164 спричинені людиною випадки загибелі леопардів із 2008 до 2024 року. Більшість жертв були дорослими самцями: на дорослих особин припадало 87,3 % смертей, з-поміж яких самці становили 68,4 %. З огляду на те, що в Шрі-Ланці, як вважають, лишається менш ніж 1000 статевозрілих леопардів, загибель дорослих особин викликає занепокоєння щодо довгострокового виживання виду, адже смерть особин репродуктивного віку — навіть помірне зростання смертності серед дорослих особин — може мати значні наслідки, зазначив Санджая Веераккоді, провідний автор дослідження й постдокторант ботанічного саду Сішуанбаньна. Те, що більшість зафіксованих смертей припадає на самців, теж є проблемою, оскільки самці утримують великі території, що перетинаються з ділянками кількох самиць, а це може дестабілізувати локальні популяції, розповів Веераккоді виданню Mongabay.

Дослідницька група створила загальноострівну базу даних повідомлених випадків спричиненої людиною загибелі леопардів із 2008 до 2024 року, застосувавши багатоджерельний підхід, що поєднав первинні польові розслідування з вторинними джерелами даних. До первинних інформантів належали працівники Департаменту охорони дикої природи (DWC), ветеринари, поліція, працівники плантацій та місцеві мешканці, тоді як вторинні джерела охоплювали записи DWC та державної ветеринарної служби, поліцейські й судові справи, систематичний пошук у друкованих та електронних медіа, соціальних мережах і опублікованих наукових працях, де повідомлялося про загибель леопардів, додав Веераккоді. Первинний збір даних здійснювала Leopocon Sri Lanka — некомерційна організація, що опікується збереженням шрі-ланкійського леопарда (Panthera pardus kotiya) та середовищ його існування. «Багато районів, де мешкають леопарди, є віддаленими й важкодоступними, але ми відвідали ці місця, щоб зібрати дані, використані в дослідженні», — розповів Сетіл Мухандірам, засновник Leopocon Sri Lanka. Мухандірам зауважив, що набір даних охоплює лише ті випадки загибелі леопардів, про які повідомили організації. «Імовірно, є набагато більше випадків, про які не повідомили, а отже, фактична кількість загиблих леопардів, напевно, більша, ніж показують наші дані», — сказав він.

Багаторічна криза дротяних сильців

Серед випадків, у яких удалося встановити причину смерті, дротяні сильця спричинили 62,3 % смертей, що робить їх найбільшою загрозою для виживання ендемічного шрі-ланкійського леопарда. Новий аналіз смертності підкріплює занепокоєння, висловлене в попередніх дослідженнях, які провели природоохоронні науковці Ендрю Кіттл та Анджалі Вотсон із Фонду охорони дикої природи та дикої місцевості (Wilderness and Wildlife Conservation Trust). Їхній огляд проаналізував загибель 145 леопардів із 2001 до 2020 року й визначив дротяні сильця як найбільшу окрему загрозу для виду. На момент того дослідження понад 70 % зафіксованих смертей були пов'язані із сильцями. Сильця зазвичай ставлять уздовж стежок, якими ходить мисливська дичина — як-от дикі кабани, дикобрази й олені, — що пересуваються плантаціями та узліссями, або заради браконьєрства, або щоб запобігти пошкодженню врожаю так званими видами-шкідниками. Однак леопарди часто користуються тими самими стежками, переслідуючи здобич, і стають ненавмисними жертвами, розповів Ранджан Марасінгхе, генеральний директор DWC. «Сильця незаконні, і ми регулярно проводимо рейди, щоб їх прибирати, та реагуємо на інформацію про їхнє використання, яку отримуємо», — повідомив Марасінгхе виданню Mongabay. Працівники служби охорони дикої природи регулярно проводять рейди, щоб вилучати дротяні сильця й самостріли, проте в багатьох районах їх продовжують застосовувати безперешкодно. «Однак, хоча сильця лишаються головною задокументованою загрозою для леопардів у високогір'ї Шрі-Ланки, важливо визнати, що наше розуміння смертності леопардів у низинній посушливій зоні досі неповне, адже є підстави вважати, що в цих місцевостях леопардів убивають більше, але про це не повідомляють», — розповів виданню Mongabay природоохоронний науковець Ендрю Кіттл. А отже, природоохоронні зусилля й дискусії не повинні зосереджуватися виключно на сильцях. «Оновлене дослідження, яке містить записи аж до 2024 року, підтверджує ту саму тривожну закономірність, виявлену в нашому попередньому аналізі за 2000–2020 роки: загибель леопардів із часом зростає. Річний показник смертності лишається сталим між двома дослідженнями, зростаючи з 8,5 смерті на рік у попередньому наборі даних до 9,6 смерті на рік в оновленій оцінці», — сказав він. Навіть чорний леопард, який має рідкісну меланістичну мутацію, став жертвою дротяних сильців.

Процвітають за межами природоохоронних територій

Десятиліттями увага громадськості до леопардів була зосереджена на відомих національних парках, як-от Яла, Вілпатту й Кумана. Проте нещодавні дослідження дедалі частіше показують, що багато леопардів живуть поза межами природоохоронних територій, особливо в нагірному краю, орієнтуючись у ландшафтах, де переважають чайні плантації, села та фрагментовані ліси. Інше нещодавнє дослідження, у якому вивчали раціон леопардів у басейні верхньої течії річки Келані в самому окрузі Нувара-Елія, виявило, що леопарди, які мешкають у ландшафтах чайного краю, далі покладаються переважно на дику здобич. Проаналізувавши понад 100 зразків посліду леопардів, дослідники виявили щонайменше 17 видів здобичі. Понад 85 % раціону леопарда становили дикі тварини, зокрема мунтжаки, чорнопотиличний заєць (Lepus nigricollis), дикобрази й примати. На свійських тварин припадало менш ніж 15 % раціону. Ці висновки спростовують поширене серед плантаційних громад уявлення, ніби леопарди харчуються переважно худобою або, зокрема, свійськими собаками.

Коли леопард потрапляє в сильце, його спроби вирватися часто затягують дріт навколо тіла, спричиняючи тяжкі внутрішні травми життєво важливих органів. Навіть якщо тварина звільниться, згодом вона може загинути через наслідки цих ушкоджень. Висновки також свідчать, що майбутні зусилля зі збереження леопардів не можуть зосереджуватися лише на природоохоронних територіях, адже багато зафіксованих смертей трапляється в ландшафтах, де люди й леопарди співіснують. Дієве збереження леопардів залежить від підтримання достатнього середовища існування, сполучності ландшафтів та здорових популяцій здобичі. У Шрі-Ланці, де люди й дика природа ділять значну частину одного простору, співіснування має бути в основі природоохоронного планування, додав Кіттл. Рішення щодо розвитку слід ухвалювати, спираючись на екологічні знання, щоб уникати подальшої фрагментації середовищ існування. Водночас обізнаність громадськості вкрай потрібна, щоб зменшувати конфлікти, заохочувати відповідальну поведінку поряд із дикою природою та плекати усвідомлення екологічної й економічної цінності леопарда. Захищати леопардів зрештою означає захищати ландшафти, які підтримують і дику природу, і людей, розповів Кіттл виданню Mongabay.

Глобальне зобов'язання

Публікація дослідження про смертність відбувається саме тоді, коли Шрі-Ланка приєднується до Міжнародного альянсу великих котів (IBCA) — міжурядової ініціативи, започаткованої Індією задля сприяння співпраці у збереженні семи видів великих котів світу: тигра, лева, леопарда, ірбіса, гепарда, ягуара та пуми. Альянс має на меті зміцнити міжнародну співпрацю в дослідженнях, запобіганні злочинам проти дикої природи, збереженні середовищ існування та розбудові спроможностей серед держав-учасниць. Для Шрі-Ланки, єдиним великим котом якої є ендемічний леопард, членство відкриває можливості обмінюватися знаннями й зміцнювати природоохоронні зусилля, додав Марасінгхе. Леопард загинув від травм, отриманих під час спроби вирватися із сильця. Ініціативу започаткували 2023 року й активно просували серед держав ареалу великих котів. Під час свого візиту до Шрі-Ланки віцепрезидент Індії Чандрапурам Поннусамі Радгакрішнан привітав рішення Шрі-Ланки приєднатися до альянсу. Нині IBCA налічує 26 держав-учасниць і п'ять держав-спостерігачів, обраних із 95 країн світу, де поширені великі коти. Однак його перший саміт, запланований на початок червня 2026 року в Нью-Делі, відклали через занепокоєння щодо регіонального спалаху Еболи, який, як очікувалося, обмежить участь кількох африканських делегацій.

Джерела:

Weerakkody, S., Gunasekara, V., Muhandiram, S., Harapan, T. S., Gunasekara, K. R., Jayasena, B., … Kudavidanage, E. P. (2026). Human-caused Leopard deaths in Sri Lanka are concentrated in central Highlands' estate mosaics: Evidence from 17 years of mortality records. Wildlife Letters. doi:10.1002/wll2.70040

Kittle, A. M., Watson, A. C., & Prasad, T. (2021). Spatio-Temporal Insights into Human-Induced Leopard Mortality in Sri Lanka from 2001 – 2020. WILDLANKA.

Kumara, P. H., Kittle, A. M., Watson, A. C., Perera, S. J., Sanjeewani, N., & Fernando, S. P. (2026). Leopards exhibit nuanced predation patterns but rely on wild prey in a human-dominated agricultural landscape in the central Highlands of Sri Lanka. Ecology and Evolution, 16(2). doi:10.1002/ece3.73027