Щоб запобігти вимиранню канадської рисі, Лісова служба має припинити суцільні вирубки в місцях її існування

Служба охорони рибних ресурсів та дикої природи США 1999 року внесла канадську рись до списку видів, що перебувають під загрозою, згідно із Законом про види, що перебувають під загрозою зникнення. Федеральне визначення критичного середовища існування рисі мало на меті не лише відновити популяцію цієї тварини, а й зберегти екосистеми, від яких залежить її виживання.

Канадська рись за розмірами схожа на руду рись і вирізняється насамперед довгими кінцівками та широкими лапами, що робить її чудово пристосованою до полювання в глибокому снігу. Вона сильно залежить від засніжених територій через специфічний зв’язок хижака й жертви з американським зайцем — видом, який, як і рись, еволюційно пристосувався до виживання в місцевостях із глибоким сніговим покривом. Як рись, так і американський заєць потребують середовища з великою кількістю густих, зрілих і старовікових лісів. Американським зайцям густі ліси необхідні для того, щоб діставати до гілок, які низько звисають над снігом, і харчуватися пагонами, корою, бруньками та хвоєю, що є життєво важливими для їхнього виживання.

Охорона критичного середовища існування рисі є необхідною умовою для відновлення популяції та запобігання її вимиранню, особливо з огляду на дослідження, які свідчать, що рисі уникають ділянок суцільної вирубки протягом 50 років. Однак Лісова служба не зобов’язана дотримуватися правил охорони середовища існування рисі на територіях, віднесених до зони контакту дикої природи та міської забудови згідно із Законом про відновлення лісів.

Майже все лісництво Таллі-Лейк у Національному лісі Флетгед було визнано критичним середовищем існування рисі. Попри це, доки Рада з питань місцевих екосистем, Альянс за дикі Скелясті гори, Рада з питань дикої природи та рибних ресурсів і організація «Від Єллоустона до Юїнти» нещодавно не виграли справу у федеральному окружному суді, Лісова служба продовжувала проводити там суцільні вирубки. Відомство безпідставно стверджувало, що майже вся територія лісництва Таллі-Лейк належить до зони контакту дикої природи та міської забудови, фактично нівелюючи статус охорони критичного середовища існування рисі.

Закон про відновлення лісів визначає зону контакту дикої природи та міської забудови як територію в радіусі 0,8 км від населеного пункту, де щільність забудови становить щонайменше 40 будинків на 2,59 км² і є спільна інфраструктура, наприклад, системи очищення стічних вод. Межа цієї зони може бути розширена до 2,4 км, якщо місцевість має круті схили з кутом нахилу понад 30 градусів. Проте рельєф лісництва Таллі-Лейк — це переважно пологі пагорби, а не стрімкі гори.

Ще однією серйозною проблемою у сфері збереження рисі є повна бездіяльність Лісової служби та Служби охорони рибних ресурсів та дикої природи США щодо відстеження динаміки популяції, а це не дає змоги визначити, чи впливають проєкти Лісової служби на чисельність тварин. Проблема є очевидною. Лісова служба та Служба охорони рибних ресурсів та дикої природи США не відстежують демографічні тенденції рисі, і це їм вигідно. Отже, якщо уряд ніколи не веде моніторинг, ніхто не зможе стверджувати, що чисельність рисі скорочується.

Лісова служба повинна внести зміни до положень Оновленого плану управління лісом Флетгед щодо рисі та її критичного середовища існування. Це необхідно для впровадження дієвої стратегії збереження, що ґрунтується на найсучасніших наукових даних, аби уникнути вимирання рисі в Північних Скелястих горах. Такі кроки передбачають оновлення визначення критичного середовища існування рисі в Плані управління лісом, щоб гарантувати, що ділянки нещодавньої суцільної вирубки не вважатимуться середовищем існування рисі, оскільки ці тварини там не мешкають. Жодні майбутні проєкти з лісозаготівлі в Національному лісі Флетгед не слід дозволяти, доки відомство не надасть дієвих стратегій збереження диких тварин, що мешкають у старовікових лісах, видів, що залежать від сухостою, різноманітних представників дикої фауни, зокрема ведмедя гризлі та канадської рисі, а також тих видів, що викликають занепокоєння у штаті Монтана. Без цих обґрунтованих стратегій збереження дикої природи будь-який екологічний аналіз для проведення лісозаготівель буде недійсним і, ймовірно, незаконним. Адже дотримання поточних положень Плану управління лісом не гарантуватиме уникнення значного негативного впливу та не забезпечить збереження біорізноманіття в лісі.