П’ять тижнів у світі збереження гепардів

Свіже повітря, безкрає блакитне небо, чудові птахи й довгі прямі дороги, що перетинають розлогі простори. І раптом перед очима постає всесвітньо відомий центр охорони дикої природи. Відтоді як 2024 року я вперше побувала у Фонді збереження гепардів (CCF), це особливе місце стало мені дуже дорогим, тож я щиро вдячна за можливість сюди повернутися.

Мене звати Сіґехо Нодзава. Я народилася й виросла в Японії, де вивчала в університеті ветеринарне медсестринство та ветеринарні технології. Під час навчання я досліджувала, як гепарди в неволі спілкуються за допомогою запахів. Гепардів я люблю з дитинства й завжди відчувала, що моє покликання — допомагати їх захищати.

Після закінчення університету я пішла працювати в зоопарк, щоб долучитися до охорони дикої природи. Першого року я працювала в освітньому відділі Йокогамського зоопарку, а тепер, на другому році роботи, обіймаю посаду ветеринарної медсестри в Токійському товаристві зоологічних парків: допомагаю лікувати тварин найрізноманітніших видів і щодня доглядати за ними. Проте в Японії ветеринарні медсестри, які безпосередньо працюють із дикими тваринами, досі трапляються доволі рідко. Я часто відчувала, що мені бракує досвіду в лікуванні диких тварин та їх утриманні.

Саме тому я вирішила повернутися до Фонду збереження гепардів — світового лідера в цій галузі, — щоб глибше розібратися у ветеринарній роботі та утриманні гепардів у природоохоронній організації. Я провела в CCF п’ять тижнів — з 17 лютого до 21 березня 2026 року — як стажерка загального профілю. За цей час мені випала нагода попрацювати в багатьох підрозділах, зокрема у ветеринарній клініці, відділі утримання гепардів, програмі собак-охоронців худоби, команді собак-шукачів посліду, відділі екології, молочному цеху, службі гостинності та на городі.

У цьому дописі я хочу поділитися досвідом роботи у ветеринарній клініці та відділі утримання гепардів, а також розповісти про два підрозділи, які справили на мене особливо сильне враження.

До щоденних обов’язків у клініці входив ранковий і вечірній огляд кіз на Зразковій фермі. Ми обходили кожен загін, уважно придивляючись до тварин, і, якщо якась коза кульгала чи мала ознаки хвороби, її відразу ж лікували. Чимало випадків, які я бачила, стосувалися колючок, що застрягли в копитах, ураження кліщами чи недоїдання — виснажених кіз доводилося примусово годувати особливо поживним кормом.

За час стажування мені також пощастило взяти участь у обстеженнях трьох гепардів, у яких брали сперму. Я допомагала стежити за станом тварин під час анестезії: через рівні проміжки часу вимірювала й записувала частоту серцевих скорочень, частоту дихання та температуру тіла. Тварини під анестезією потребують постійної уваги й ретельного нагляду, тож для мене це був надзвичайно цінний досвід.

Я також мала нагоду дізнатися, як добирають препарати для анестезії, поспостерігати за процедурою взяття сперми та ненадовго побачити, як команда генетичної лабораторії аналізує активність і рухливість сперматозоїдів. Мене захопило й надихнуло те, як фахівці з різних галузей разом працюють над збереженням генетичного різноманіття цього вразливого виду.

Клініка опікується й багатьма іншими видами тварин. За ці тижні я допомагала лікувати капського лежня, якого знайшли, коли він сидів просто на дорозі, а також брала участь у оглядах і примусовому годуванні врятованого степового панголіна, що застряг у електричній огорожі: його привезли до клініки представники Фонду збереження й дослідження панголінів. Оскільки за фахом я ветеринарна медсестра, мені також доручили щодня доглядати за цуценятами, які прибули з ферми й перебували в карантинному вольєрі. Така відповідальність стала для мене особливим досвідом, який залишиться важливою віхою в моїй кар’єрі.

Разом із командою відділу утримання гепардів я виконувала щоденні завдання: годувала тварин, готувала м’ясо, прибирала у вольєрах і допомагала під час забігів гепардів за приманкою. Окрім цієї рутинної роботи, мені вдалося долучитися до невеликого проєкту — оновлення довідника для розпізнавання гепардів, які постійно живуть у CCF. Я допомагала переглянути інформацію та розробити для довідника новий формат.

Працюючи над цим проєктом, я змогла впорядкувати відомості про походження, характер та історію тренувань кожного гепарда. Це допомогло мені краще пізнати й по-справжньому оцінити кожну тварину, а ще мене глибоко вразили відданість і турбота, з якими працівники CCF ставляться до кожного зі своїх підопічних. Сподіваюся, що колись цей оновлений довідник для розпізнавання гепардів побачить ширше коло читачів.

Ще одним яскравим моментом мого стажування став час, проведений із командою собак-шукачів посліду. Там я познайомилася з двома чудовими собаками — Еньяквою та Ґаменою. Я спостерігала за їхньою роботою під час пошуків уздовж головної дороги, а також тоді, коли вони шукали послід гепардів біля «ігрових дерев» — дерев, на яких ці хижаки залишають запахові мітки. Було надзвичайно цікаво дізнатися, наскільки різні в них характери, як у їхній підготовці використовують імпринтинг (привчання до цільового запаху) і чому, працюючи з пошуковими собаками, так важливо подавати чіткі й упевнені команди. Неабияке враження справило й те, наскільки вагомий внесок ці чотирилапі помічники роблять у наукові дослідження та природоохоронну роботу.

У відділі екології я брала участь у сезонних обліках тварин та обслуговуванні фотопасток на території Екологічного резервату CCF. Ця робота необхідна для моніторингу популяцій диких тварин, біорізноманіття та рідкісних видів у цьому важливому середовищі існування гепардів. Під час сезонних обліків ми об’їжджали резерват рано-вранці, а потім ще раз — надвечір, і про кожну зустріч із тваринами записували вид, кількість особин, співвідношення статей та відстань від автомобіля.

Оскільки тривав сезон дощів, трава стояла висока, а чагарники — густі, тож помітити тварин часом було непросто. Та попри це нам удалося побачити чимало видів, зокрема ориксів, куду, жирафів, шакалів і великовухих лисиць. Це була неймовірна нагода на власні очі переконатися, наскільки багате біорізноманіття цієї екосистеми.

Крім того, я допомагала обслуговувати десять фотопасток, установлених біля водопоїв по всьому резервату. Там збирається багато тварин, тож ці камери відіграють важливу роль у моніторингу біорізноманіття та виявленні рідкісних видів, як-от носорогів. Щоб забезпечити довготривале спостереження, у камерах регулярно замінюють батареї та SD-картки. Усе це допомогло мені краще зрозуміти екологічні підходи до збереження гепардів.

Охорона дикої природи потребує співпраці фахівців із багатьох галузей, і я була вдячна за можливість долучитися бодай до невеликої частини цієї важливої справи. Під час стажування я ставила собі за мету не лише вчитися, а й робити свій внесок — застосовувати вже набуті навички, щоб хоч трохи підтримати роботу CCF і збереження гепардів. Озираючись на ці п’ять тижнів, я відчуваю, що досягла цієї мети навіть більшою мірою, ніж могла собі уявити.

Завдяки неймовірній підтримці працівників та інших стажерів я змогла взяти участь у багатьох заняттях, що виходили за межі щоденної рутини. Я глибоко вдячна всім, хто дав мені ці можливості й зробив моє стажування настільки змістовним. Моя життєва мета завжди була — і залишатиметься — безпосередньо працювати на збереження гепардів. Я ще шукаю, яким шляхом іти далі, але щиро сподіваюся, що колись він знову приведе мене до цього місця, сповненого любові.