Осиротілі гепарди проводять свій перший день у дикій природі — і роблять майже все не так

Матір Ліллі та Айріс убили, коли вони були ще кошенятами. Після понад року участі в програмі з повернення в дику природу камери зафіксували їхній випуск у заповіднику.

Для гепардів Ліллі та Айріс це перший день після повернення в дику природу. Сестрам та їхньому брату було лише три місяці, коли їхню матір роздерли леви. Оскільки кошенята були надто малі, щоб вижити самостійно, їх доправили до Центру збереження гепардів «Ашія» в місті Паарл, що в Південній Африці, за 55 кілометрів на схід від Кейптауна.

Мета центру «Ашія» полягала в тому, щоб навчити гепардів — за мінімального контакту з людьми — і перетворити їх на справжніх мисливців, здатних самостійно виживати в дикій природі. Тварини розвивали силу та швидкість на 400-метровому треку на території центру за допомогою моторизованої приманки, яка імітувала живу здобич.

Через понад рік настав час подивитися, як вони даватимуть собі раду в природних умовах. Цей фрагмент із документального фільму «Гепард: швидкий і дикий» показує Ліллі та Айріс у момент, коли вони випробовують здобуті навички на практиці.

Їх випускають на огороджену територію Приватного заповідника Ботлієрскоп (їхнього брата перевезли в інше місце). Проте, незважаючи на підготовку, вони ще не розуміють, які тварини є здобиччю, а яких варто оминати. Сестри переслідують двотонного носорога (який аж ніяк не є здобиччю), а потім за ними самими женуться зебри — стає очевидним, що гепардам ще треба багато чого навчитися.

«Ці дві кішки робили майже все не так», — зазначає Ентоні Морґан, співведучий програми «Природа речей». Але все це — частина процесу.

Співробітники «Ашії» стежитимуть за гепардами, і якщо протягом п’яти днів у хижаків не буде успішного полювання, вони отримають додатковий корм. Коли ж сестри зможуть самостійно полювати протягом трьох місяців без сторонньої допомоги, центр «Ашія» знайде їм постійну домівку.