Ягуар із лабораторії: чи врятує клонування від вимирання?

Мату-Гросу-ду-Сул, Бразилія — Що, якби перший в історії клонований ягуар з'явився на світ уже найближчими роками? Звучить як сюжет науково-фантастичного фільму? Але тільки не для вчених із дослідницької групи Reprocon при Федеральному університеті Мату-Гросу-ду-Сул у Бразилії. Вони збирають генетичний матеріал, зокрема зразки крові та тканин нині живих ягуарів, щоб у майбутньому клонувати ягуарів і, цілком імовірно, врятувати вид від зникнення. Як верхівкові хижаки, ягуари відіграють надзвичайно важливу роль: вони регулюють чисельність тварин на нижчих щаблях харчового ланцюга та підтримують здоров'я екосистем. Однак через масштабну втрату природного середовища їхня популяція стрімко скорочується. У деяких бразильських біомах, як-от Каатинга та Атлантичний ліс, залишилося менш ніж 250 особин. Через фрагментацію ареалів і наявність невеликих ізольованих популяцій ягуари часто змушені паруватися з близькими родичами. Такий інбридинг знижує генетичне різноманіття й може призводити до вроджених вад, викиднів, а також підвищеної вразливості до хвороб і кліматичних змін. Щоб зарадити цьому, дослідники Reprocon звертаються до допоміжних репродуктивних технологій, зокрема й до клонування. Проте, як і слід було очікувати, така стратегія викликає чимало суперечок. Особливо зараз, коли в заголовках новин нещодавно з великим пафосом заявляли, що у 2025 році вдалося «повернути з небуття» жахливого вовка. У новому випуску «Mongabay пояснює» ми детально розбираємо, як саме вчені планують клонувати ягуара, і ставимо значно ширше запитання: чи справді клонування є дієвим способом врятувати вид від вимирання?

Нам вдалося його спіймати. Цей хижак відіграє надзвичайно важливу роль у регулюванні чисельності тварин на нижчих щаблях харчового ланцюга. Сьогодні головною загрозою для ягуарів у Бразилії є втрата природного середовища. Великі території перетворюються на своєрідні острови, що призводить до ізоляції популяцій і, як наслідок, до зростання рівня інбридингу.

Ми відчуваємо запах падла. Нам потрібно протестувати пастку, щоб зрозуміти, яку силу має прикласти тварина, щоб пастка спрацювала. Бачите? Вона закрилася миттєво. Нам вдалося спіймати тварину. Тепер ми поспішаємо на місце, щоб якомога швидше її зафіксувати. Підтверджую. Судячи з відео, ягуар поводиться спокійно. Чудово.

Перед нами самець, якому приблизно вісім років. Ми можемо визначити це за ступенем стертості та кольором зубів. Це цілком здорова тварина. Зараз ми беремо зразки крові, потім зберемо сперму й, зрештою, візьмемо невеликий шматочок тканини для кріоконсервації та вирощування фібробластів.

Важливість застосування допоміжних репродуктивних технологій у природоохоронній справі полягає в тому, що, коли виникає потреба додати нові гени до певної популяції, ми маємо джерело, з якого їх можна взяти. Клонування — це радше крайній захід, і, відверто кажучи, поки що воно не має особливого успіху. Якщо взяти, до прикладу, скотарство, де клонування справді застосовують, там виникає чимало проблем із потомством, а серед телят спостерігається високий рівень смертності. Те, що певна технологія є дієвою для одного виду тварин, зовсім не означає, що її можна так само успішно застосувати до іншого.

Потрібні боротьба з браконьєрством і збереження великих природних територій. Потрібні й дії з боку держави, спрямовані на запобігання втраті ареалів і на зменшення конфліктів між дикими тваринами й людьми. Коли ми говоримо про клонування, це зовсім не означає, що воно гарантовано врятує вид.