Дослідження: свійська худоба витісняє левів зі спільних пасовищ у Кенії

Нове дослідження, проведене на природоохоронних територіях Мара в Кенії, виявило, що леви дедалі частіше уникають ділянок, де масаї випасають худобу, навіть після того, як її звідти відводять. Дослідники припускають, що леви реагують не лише на безпосередні зустрічі з пастухами, а й на попереднє пасовищне навантаження та пов’язаний із ним довгостроковий ризик. Ці результати порушують питання про те, як випасання худоби може змінювати поведінку хижаків і як дикі тварини користуються спільним простором. Експерти зазначають, що будь-які обмеження на випасання мають забезпечувати баланс між цілями охорони природи та потребою зберегти засоби до існування масаїв, що значною мірою залежать від скотарства.

Леви, найбільші хижаки Африки, вселяють чи не найбільший страх диким тваринам континенту. Однак у Кенії нині саме «цар звірів» починає боятися свійської худоби. У цій країні більшість диких тварин мешкає поза межами офіційних природоохоронних територій. Леви, зебри та слони, які приваблюють туристів, здебільшого живуть на скотарських пасовищах. Для фермерів і пастухів це може бути як прокляттям (адже співіснувати непросто: хижаки іноді нападають на худобу, а стада великої рогатої худоби конкурують за траву з дикими травоїдними), так і благословенням. Багато громадських природоохоронних територій вигідно здають частину своїх земель в оренду туроператорам для проведення сафарі та будівництва лоджів, що приносить дохід їхнім членам.

Згідно з планами випасання, на більшості природоохоронних територій пастухи можуть користуватися всією територією. Це дає змогу рівномірніше розподіляти пасовищне навантаження, але також передбачає, що коли пастухів та їхньої худоби немає на певній ділянці, інші травоїдні, а також хижаки, що полюють на них, вільно використовують цей простір. Нільс Моґенсен, біолог із Програми збереження хижаків Мара (ініціативи Кенійського фонду дикої природи, спрямованої на захист великих хижаків), каже, що досі ніхто ретельно не перевіряв, чи справді це так.

Із 2015 до 2023 року він та його колеги провели дослідження на семи громадських природоохоронних територіях в екосистемі Мара. Загалом вони подолали майже 69 000 кілометрів, збираючи дані про присутність левів, а також диких і свійських травоїдних. Учені не здивувалися, виявивши, що леви уникають пастухів. Проте вони також з’ясували, що хижаки оминали ті ділянки природоохоронних територій, де раніше випасали велику рогату худобу, навіть після того, як стада звідти відвели.

«Мабуть, найбільш разючим результатом [дослідження] стало те, що леви й далі уникали ділянок, де раніше інтенсивно випасали худобу, навіть коли її там уже не було», — зазначає Моґенсен.

Команда Моґенсена не моделювала чіткого зв’язку між випадками виявлення левів і методами управління випасанням на досліджуваних територіях, але вчений зауважив, що запровадження обмежень на доступ до пасовищ стане делікатним питанням. Свійська худоба відіграє центральну роль у житті та культурі масаїв: обмеження можуть сприйматися як загроза добробуту домогосподарств або як надання переваги дикій природі, а не людям.

«Вирішення цієї проблеми вимагає спільних підходів, а не примусового впровадження рішень згори, — каже Моґенсен. — Це може передбачати просторове зонування, яке захищає ключові оселища диких тварин і водночас зберігає доступ до пасовищ в інших місцях; сезонні, а не постійні обмеження; а також прозорий розподіл вигод, щоб землевласники чітко бачили зв’язок між результатами охорони природи та економічною віддачею від природоохоронних територій».

Пітер Кілані — пастух із природоохоронної території Мосіро, розташованої на схід від семи територій, дані з яких аналізував Моґенсен. Він розповідає, що лише кілька масайських природоохоронних територій запровадили підхід, за яким частину їхніх земель відводять виключно для диких тварин. «Таке трапляється лише на деяких природоохоронних територіях, як-от Масаї-Мара та Мбірікані... Для них це великий бізнес», — каже він у телефонному коментарі виданню Mongabay. Натомість частіше регулюють доступ до всіх наявних пасовищ.

«Ми без проблем робимо це в моїй громаді, у Мосіро, що в окрузі Каджіадо. Ми робили так споконвіку», — каже Кілані.

Однак сучасні умови та уклад життя скотарів змінюються. Згідно з результатами авіаційних обліків, проведених урядом Кенії, кількість великих диких травоїдних (окрім слонів) скоротилася на 70 % з кінця 1970-х років; поголів’я великої рогатої худоби також зменшилося, хоча лише на 13 %. Натомість кількість овець і кіз зросла на 269 %. Щоб підтримувати екологічну рівновагу в цих екосистемах, природоохоронним територіям Масаї-Мара доведеться враховувати нові дані та потреби, а також розробляти нові підходи до управління пасовищами.

Даніель Сопія, який очолює Асоціацію природоохоронних територій Масаї-Мара (до складу якої входять сім територій, досліджених Моґенсеном), зазначає, що системи ротаційного випасання, запроваджені на більшості природоохоронних територій, створюють цикл, у якому дикі травоїдні зазвичай ідуть слідом за худобою. За словами Сопії, вони шукають захисту від хижаків на ділянках із нижчою травою, що лишається після випасання. Усупереч результатам дослідження, він стверджує, що пастухи на територіях асоціації таки помічають левів, які переслідують антилоп чи інших копитних, навіть того самого дня, коли через цю ділянку переганяли стада.

«Ми не чули, щоб на природоохоронних територіях скаржилися на відсутність левів через випасання чи присутність худоби, — розповідає Сопія виданню Mongabay. — Так, там, де худоби занадто багато й її не так часто переміщують, [це] може змусити травоїдних мігрувати через нестачу їжі. Відповідно, леви йдуть за здобиччю або починають полювати на худобу. Але те, що леви й далі уникають території ще довго після випасання, не відповідає спостереженням нашої громади».

Накеді Мапутла, старший науковий співробітник з питань охорони природи Африканського фонду дикої природи, який не брав участі в дослідженні, зазначає, що регулювання доступу до пасовищ на природоохоронних територіях є чутливим питанням. «Це стосується прав людини й тому потребує ретельного розгляду та серйозної уваги. Це також може викликати в землевласників невдоволення як дикими тваринами, так і органами, відповідальними за їхнє збереження, якщо самі землевласники не відіграватимуть ключової ролі у процесі ухвалення рішень», — сказав він у коментарі виданню Mongabay.

Аналіз даних Моґенсена, у якому докладно відстежено присутність і відсутність левів у різних частинах природоохоронних територій Мара, є важливим внеском у вироблення подальших рішень щодо управління цими пасовищами. «Отже, природоохоронні території утворюють складну систему, де перетинаються різні види землекористування, цілі охорони природи та соціально-економічні потреби, — пише Моґенсен, — і це створює значні виклики для збереження великих хижаків і налагодження співіснування людей і дикої природи».

У підготовці цього матеріалу взяв участь Данн Окот із Найробі.