Королівський гепард: гібрид, новий вид чи мутація

Тигри — смугасті, а леопарди та гепарди — плямисті. Саме це ми з дитинства знали як безперечний факт.

Але щодо природи можна сказати напевно одне: не все так однозначно, як здається, і яскравим прикладом цього є королівський гепард — рідкісна різновидність великих котячих, що живе в Південно-Африканській Республіці.

На відміну від типових, майже круглих чорних плям, характерних для гепарда (Acinonyx jubatus), у цих гепардів окремі плями на хутрі зливаються в подовжені смуги вздовж хребта.

Забарвлення було настільки незвичайним, що місцеве населення провінції Манікаленд у Зімбабве — одне з трьох місць, де в природі спостерігали королівського гепарда, — вважали його гібридом леопарда та гієни. Коли на початку XX століття цей незвичайний гепард уперше привернув увагу європейців, деякі дослідники припустили, що королівський гепард — це гібрид леопарда та гепарда.

Інші дослідники спростували теорію гібриду, припустивши, що цей гепард насправді становить цілком окремий вид, який дістав назву Acinonyx rex. Це припущення ґрунтувалося насамперед на тому, що будова лап цього гепарда була такою ж, як і у звичайного гепарда, тож забарвлення хутра було головною відмінністю між цими двома формами.

Звичайний гепард (ліворуч) та королівський гепард (праворуч) під час бігу. Джерело зображення: Sumaira35 (ліворуч) / Jennifer Jensen (праворуч) / Shutterstock.com; за матеріалами IFLScience

У 2012 році таємницю цього забарвлення нарешті розгадали, хоча це відкриття сталося не завдяки королівським гепардам, а домашнім котам.

Дослідники з медичного факультету Стенфордського університету, Національного інституту раку та Інституту біотехнологій HudsonAlpha досліджували, чому деякі смугасті коти мають плямисте забарвлення замість типових смуг.

Порівнюючи ДНК бездомних котів різного забарвлення, вони виявили мутації в гені Taqpep — саме ці мутації, ймовірно, й спричиняють таке забарвлення. Ці мутації є рецесивними, тобто щоб смугастий кіт мав плямисте забарвлення, він повинен успадкувати дві копії змутованого гена: одну від кожного з батьків.

Дослідники вирішили з'ясувати, чи може мутація в гені Taqpep пояснити забарвлення королівського гепарда.

Спочатку вони дослідили ДНК гепарда, якого тримали в неволі в американській програмі збереження виду, і виявили в нього цю мутацію.

Однак одного випадку було недостатньо для підтвердження. Тому дослідники звернулися до дослідниці Енн ван Дайк, яка очолювала центр охорони природи у Південно-Африканській Республіці. Звідти походили всі королівські гепарди, яких тримали в неволі, завдяки чому вони змогли досліджувати велику популяцію гепардів для ДНК-аналізу.

Енн ван Дайк, яка присвятила життя охороні гепардів, згодом померла, але залишила вагому спадщину. Вона першою зрозуміла, що забарвлення королівського гепарда, ймовірно, зумовлене рецесивною генетичною мутацією. Цей висновок ґрунтувався на детальних записах щодо розведення, які вона вела. Зразки ДНК гепардів, якими вона опікувалася, підтвердили правильність її припущень.

Ці гепарди й надалі лишаються досить рідкісними, і, за підрахунками, у природі залишилося лише близько десяти особин, але тепер ми нарешті розуміємо, чому вони мають такий вигляд. Завдяки програмам розведення в неволі, подібних до тих, що працюють у Південно-Африканській Республіці, в майбутньому цих надзвичайних гепардів може стати більше.