- Image
-
- Content
-
Улан-Батор, Монголія. На вразливому східному краю світового ареалу сніжного барса, де розрізнені низинні гірські оселища перетинаються зі стрімко зростаючою інфраструктурою Монголії та змінами клімату, група науковців обладнала GPS-нашийниками двох дорослих самців сніжного барса, щоб допомогти виявити й захистити життєво важливі коридори пересування на півдні Гобі. Обладнання нашийниками є частиною тривалої роботи Товариства збереження дикої природи (WCS) у співпраці з урядом Монголії, спрямованої на краще розуміння та захист оселищ сніжного барса й коридорів його пересування вздовж далекого східного краю світового ареалу виду. Тут ізольовані гірські системи поблизу монгольсько-китайського кордону розділені широкими пустельними долинами та зазнають дедалі більшого тиску через зміни клімату, видобуток корисних копалин, дороги, залізниці та розширення інфраструктури. Нашийники встановлювали у віддалених низинних гірських хребтах аймаку Умнеговь, поза межами наявних природоохоронних територій, серед украй посушливого ландшафту. Розуміння того, чи зберігає ця популяція функціональний зв’язок із ширшими популяціями сніжного барса, має вирішальне значення для довгострокового збереження виду.
На відміну від високогірних систем, з якими сніжного барса частіше пов’язують деінде у Високій Азії, цей вразливий ландшафт Гобі лежить на відносно невеликих висотах — близько 1800 метрів — і підтримує сніжних барсів у природно низькій щільності. Науковці дедалі більше занепокоєні тим, що розширення інфраструктури та зміни клімату можуть іще сильніше ізолювати ці гірські оселища й обмежити пересування між рештою популяцій сніжного барса.
Двоє відловлених самців важили приблизно 42 кг і 39 кг — середня вага для здорових дорослих самців — і після ветеринарного нагляду та відновлення були безпечно випущені назад у гори. Ініціативі суттєво посприяли технічна підтримка та обмін знаннями з Фондом сніжного барса (Snow Leopard Trust) і Фондом збереження сніжного барса (Snow Leopard Conservation Foundation) — організаціями, які очолюють тривалі дослідження сніжного барса в монгольському регіоні Гобі. Зокрема, відомий дослідник сніжного барса Ор’ян Йоганссон допомагав навчати й наставляти польову команду в техніках безпечного відлову та обладнання сніжних барсів нашийниками.
Буувейбаатар Баярбаатар, старший науковець WCS Mongolia та керівник польового відлову, зазначив: «Це, ймовірно, одна з найвразливіших частин ареалу сніжного барса. Ці гірські системи природно ізольовані, а тепер зростання інфраструктури й людської діяльності на всій території Гобі може ще більше обмежити те, як сніжні барси пересуваються між ними. Якщо ці зв’язки буде втрачено, популяції з часом можуть ставати дедалі фрагментованішими та вразливішими».
Нашийники доповнюють ширші зусилля WCS Mongolia та уряду Монголії зі збереження екологічної зв’язності ландшафту на півдні Гобі. Дані з нашийників дадуть науковцям змогу відстежувати пересування сніжних барсів майже в реальному часі та краще зрозуміти, як ці коти орієнтуються в ландшафтах поза межами природоохоронних територій.
Батбаяр Галтбалт, менеджер з питань зв’язності та змін клімату WCS Mongolia, сказав: «Ця робота спирається на понад десятиліття досліджень зв’язності на півдні Гобі, зокрема на тривалі зусилля з GPS-маркування куланів (азійських диких ослів) і джейранів по всьому регіону. Разом ці набори даних допомагають нам зрозуміти, як широко мандрівні види дикої природи реагують на зростання фрагментації та де ще збереглися функціональні коридори в усій екосистемі пустельно-степового Гобі».
«Місцеві громади також дедалі більше занепокоєні скороченням чисельності сибірських козерогів і архарів у деяких частинах ландшафту, адже це важливі види здобичі для сніжного барса. Розуміння того, як сніжні барси використовують ці ізольовані гори, має вирішальне значення, якщо ми прагнемо вберегти і самих котів, і ширшу екосистему, від якої вони залежать».
Нині WCS Mongolia працює із шістьма громадськими групами на території коридорів півдня Гобі, підтримуючи місцевих скотарів в участі в моніторингу дикої природи та природоохоронних заходах на територіях, що не мають охоронного статусу. Члени громади з цієї місцевості безпосередньо брали участь в обладнанні тварин нашийниками поряд із науковцями та ветеринарами WCS.
Джастін Шанті Александер, директорка WCS Mongolia, сказала: «Економічний ландшафт півдня Гобі зростає безпрецедентними темпами. Розуміння того, як сніжні барси пересуваються цими гірськими системами, дає змогу ухвалювати рішення на основі даних, які інтегрують функціональні оселищні коридори безпосередньо в майбутні плани розвитку та розбудови інфраструктури».
Робота з обладнання тварин нашийниками є частиною ширшої стратегії WCS Mongolia, зосередженої на збереженні зв’язності дикої природи та стійкості екосистем перед обличчям змін клімату. Південна частина Гобі підтримує важливі у світовому масштабі популяції сніжного барса, кулана, джейрана та інших кочових видів дикої природи, які залежать від великих взаємопов’язаних ландшафтів, щоб пережити дедалі частіші екстремальні погодні явища, як-от посуха та дзуд. Монголія підтримує другу за чисельністю у світі популяцію сніжного барса та відіграє важливу у світовому масштабі роль у збереженні виду. Нині сніжний барс має статус уразливого виду в Червоному списку МСОП, причому фрагментація оселищ і зміни клімату належать до головних довгострокових загроз на значній частині його ареалу.
Люк Гантер, виконавчий директор Програми збереження великих котів WCS, сказав: «Сьогодні збереження сніжного барса — це не лише захист ізольованих природоохоронних територій. Дедалі більше йдеться про збереження зв’язних ландшафтів, від яких ці коти та їхня здобич залежать, щоб пересуватися, пристосовуватися й виживати у світі, що стрімко змінюється. Монголія залишається оплотом виду, і ця робота має вирішальне значення для розуміння та захисту такого майбутнього».
