Нове ягуареня дарує надію на збереження виду

У березні 2025 року мешканці невеликої скотарсько-фермерської громади в сільській місцевості на півночі Мексики помітили на своїх камерах відеоспостереження великого м'язистого кота. Щоб здійняти тривогу, вони звернулися до Карлоса Кастільйо, директора програми Wildlands Network для північно-західної Мексики — неприбуткової організації, що опікується відновленням зв'язків між природними оселищами в континентальному масштабі. Кастільйо відповідає за координацію відносин із землевласниками та моніторинг дикої природи на їхніх угіддях. Та навіть його ця поява приголомшила. Ягуарів не бачили в цій місцевості майже 40 років.

Він повідомив свого колегу Хуана Карлоса Браво, старшого радника з транснаціональних ініціатив у Wildlands. Браво припустив, що це самець-мандрівник, який робить те, що самці ягуарів роблять часто, — блукає. Вони подумали, що, можливо, цей завзятий кіт залишив Північний ягуаровий резерват — заповідну територію площею близько 22 700 гектарів на півночі Мексики. Можливо, цей кіт досліджував нову територію. Та певності в них не було.

Щоб розгадати загадку, наступного місяця Кастільйо разом із волонтером Wildlands установили чотири камери в районі, де було зафіксовано зображення самця. Однак невдовзі з'явився другий ягуар. Це була самиця з характерною розеткою у формі скибки піци одразу за правим плечем. Обидва раділи з того, що в самця може бути потенційна пара.

За три місяці Хуан Аро, польовий технік Wildlands, відвідав місцину й додав ще камер. Коли Аро повернувся, щоб забрати картки пам'яті, доля знову всміхнулася. Його камера зафіксувала приголомшливе нове зображення.

У кадр зазирнуло те, що було схоже на ягуареня. На світлинах юний ягуар насторожено обстежував місцевість. У нього була велика голова, струнке тіло та незабутній візерунок розеток із двома незвичними плямами у формі підкови на лівому боці. За лівим плечем мав завелику овальну розетку з двома маленькими крапками всередині (відмітини в кожного ягуара унікальні).

Ретельно вивчивши світлини й зосередившись на співвідношенні голови до тіла, Браво й Кастільйо були майже певні, що це дитинча. «Мені довелося раз у раз передивлятися знімки, щоб переконатися, що мене не вводить в оману власний ентузіазм, — зізнався Браво. — Навіть у найсміливіших мріях я й гадки не мав, що нам пощастить зняти на камеру ягуареня».

Аби впевнитися, що захват не завів його на манівці, Браво порадився з Карміною Гутьєррес, координаторкою досліджень проєкту Northern Jaguar Project. Гутьєррес підтвердила висновок.

Хоча мандри рідкісних ягуарів Сонори здебільшого лишаються загадкою навіть для біологів, котрі їх вивчають, Браво та його колегам було зрозуміло, що ці три ягуари не просто проходили повз. Працівники Wildlands дали їм імена мовою корінного народу — які. Самця назвали Каві (Гора), самицю — Анія (Опікунка, у сенсі плекання нового покоління ягуарів), а їхнього нащадка — Наава (Корінь); йому, можливо, було близько дев'яти місяців, і він досі перебував під пильним оком матері. Усі троє, без сумніву, були осілими ягуарами, а не тимчасовими гостями. Саме Анія була ключем до того, щоб з'ясувати, чи коти осілі. «Самці блукають, а самиці просто не пересуваються так багато, — каже Джон Полісар, природоохоронець, який працює з ягуарами вже 30 років. — Вони тримаються близько до місця, де народилися».

У суворому Північному ягуаровому резерваті Сонори, де за останні 20 років біологи розпізнали 60 окремих ягуарів, поява ягуареняти — радісна подія. Постійні струмки, гострі скелі та відлюдні каньйони цієї місцевості дають хижакам удосталь їжі та простору для процвітання. Та на громадських землях за межами Ермосільйо поява матері з дитинчам аж дотепер видавалася радше фантазією, ніж реальною можливістю.

2010 року природоохоронці в Мексиці провели перший національний перепис ягуарів — наймасштабнішу ініціативу з моніторингу дикої природи в історії Мексики та Латинської Америки. Користуючись майже тисячею фотопасток, 49 дослідників обстежили 23 ділянки, охопивши майже 400 000 гектарів у 15 штатах. Вони повторили дослідження 2018 року, а потім ще раз 2024-го, зафіксувавши зростання на 30 відсотків порівняно з показниками 2010 року. «Те, що країні вдалося зберегти й примножити свою популяцію за останні 14 років, — неабияке досягнення, — захоплено мовив Херардо Себальйос, старший науковий співробітник Інституту екології Національного автономного університету Мексики та президент Національного альянсу зі збереження ягуара. — Це чудова новина для країни».

Для Сонори — однієї з найпівнічніших точок Ягуарового коридору, що простягається від Аризони до аргентинської Ібери, — перепис 2024 року показав середню щільність 1,83 ягуара на 100 км², і це найвищий показник за всю історію спостережень. Регіоном із найбільшою їх кількістю став півострів Юкатан.

Ягуарів часто вважають мешканцями тропічних лісів. Але, за словами Жоареса Мея, бразильського ветеринара, який заради збереження виду відловив понад 100 ягуарів і обладнав їх нашийниками, це напрочуд пристосовний вид, здатний жити в найрізноманітніших екосистемах, зокрема й посушливих та гірських, аби лиш мав доступ до оселища, води та здобичі. Саме ця універсальність первісно дозволила ягуарам розквітнути в Новому Світі, тоді як інші великі котячі плейстоцену зірвалися у прірву вимирання. Ягуар — опортуністичний хижак, і його раціон складається з 85 різних видів — від скунсів до оленів, а в рідкісних випадках і худоби.

Сотні років ягуарів переслідували через реальну або уявну загрозу для худоби, надто в скотарському краї на кшталт Сонори, де тваринництво — давня, щиросердна традиція. Люди в невеликій громаді, де нещодавно з'явилися три ягуари, ставляться до цього знакового кота неоднозначно. Питання тепер полягає в співіснуванні.

Viviendo Con Felinos — винахідлива програма, яка вже майже два десятиліття успішно підтримує мир в інших районах Сонори, — вимагає від фермерів-учасників підписувати договори про відмову полювати, труїти, приманювати чи ловити пастками ягуарів, пум, оцелотів, рудих рисей або їхню здобич. На ранчо встановлюють камери з датчиком руху, і коли вони фіксують знімки одного з цих чотирьох диких котів, фермери отримують грошову компенсацію.

Браво, який був одним із головних розробників Viviendo й керував нею перші сім років, каже, що, хоча для приватної власності договори працюють, упровадження тієї самої моделі на землях спільного володіння створює труднощі. Та він пояснює, що Wildlands Network розробляє прототип співпраці, покликаний захищати великих хижаків на землях, що належать багатьом власникам. Він також передбачатиме залучення вершників-пастухів для нагляду за випасом худоби та облаштування додаткових джерел води, що зменшить імовірність конфліктів між ягуарами й худобою.

Добра новина в тому, що ареал виду, схоже, розширюється на північ. На землях Cuenca Los Ojos, одразу на південь від кордону зі США, де природоохоронна організація працює над відновленням повноцінно функціональних екосистем, камери зафіксували самицю ягуара, яку прозвали Адела. А на півдні Аризони камери Центру досліджень і збереження диких котів Аризонського університету зафіксували яскраве відео, а також 20 знімків самця ягуара на ім'я Сінко, який почувається мов удома в гірському «небесному острові» на південь від Тусона.

Деякі біологи вважають, що ягуари намагаються знову заселити колишню територію на півночі Мексики та на південному заході США. І природоохоронні організації це помітили. Сподіваючись гостинно прийняти цей ключовий вид, вони прагнуть запропонувати мандрівним ягуарам відновлені екосистеми, а також прибережні коридори, що їх сполучають. І ягуари, схоже, відгукуються на ці запрошення прихильно. «Це не випадкова поява, — каже Сьюзан Малуса, директорка центру, чия група збирає дані про диких котів в Аризоні, щоб ухвалювати рішення щодо їх збереження. — Це частина довготривалої закономірності».