Нова модель повернення ягуарів до Південної Аризони

Ель Хефе, Сомбра, Мачо Б, Ошад Нюкудам — імена ягуарів, які останніми десятиліттями блукали у гірському архіпелазі Небесні острови в Південній Аризоні й зачаровували мешканців регіону. Усі вони були самотніми самцями, і всі, як вважалося, прийшли з Мексики на північ.

Незважаючи на наявність кількох самців ягуарів у Південній Аризоні, популяції, здатної до розмноження цих великих котячих, у Сполучених Штатах не існує вже понад пів століття.

Але якщо природоохоронні організації та організації з ревайлдингу, що опікуються збереженням видів, зможуть переконати громадськість та урядовців провести необхідні дослідження й зібрати достатньо коштів, щоб розробити проєкт реінтродукції, — можливо, їм удасться повернути більше ягуарів до прикордонної зони США та Мексики.

До того ж у них є модель, на яку можна спиратися.

Себастіан Ді Мартіно, директор із природоохоронної діяльності Rewilding Argentina, нещодавно виступив у Музеї сучасного мистецтва Тусона й поділився досвідом своєї організації щодо випуску ягуарів на волю.

Близько 150 людей зібралися вітряного вечора наприкінці квітня, щоб послухати розповідь Ді Мартіно про те, як він очолив команду на півночі Аргентини, щоб викупити землю, створити найбільший у країні природний резерват і лише за кілька років перейти від повної відсутності ягуарів до популяції з понад 35 великих котячих, здатної до розмноження.

«Дуже важливо, щоб ви втілили подібну ініціативу тут», — сказав Ді Мартіно присутнім, закликаючи до подібного проєкту на півночі Мексики або в Південній Аризоні.

Серед слухачів були біологи, які досліджують дику природу, захисники довкілля, фахівці з охорони біорізноманіття та представники таких організацій, як Центр біологічного різноманіття (Center for Biological Diversity), Cuenca Los Ojos, Альянс Небесних островів (Sky Island Alliance), Інститут ревайлдингу (Rewilding Institute), Університет Аризони (University of Arizona) та Проєкт північного ягуара (Northern Jaguar Project).

Валері Ґордон — виконувачка обов'язків директора організації Cuenca Los Ojos, розташованої на кордоні Сонори й Аризони. Спершу ця організація зосереджувалася на збереженні водних ресурсів, а згодом розширила діяльність, доповнивши її охороною видів, захистом дикої природи та ревайлдингом.

Ґордон розповіла виданню «Arizona Luminaria» про можливість збільшення популяції ягуарів у Південній Аризоні або північній Сонорі. «Наразі ми не маємо такого плану, але ми б не виключали такої можливості», — сказала вона. Вона також наголосила, що організація не планує розпочинати програму повернення ягуарів у природу поспіхом.

Як в Аргентині спрацювала реінтродукція ягуарів

Справа не лише в ягуарах.

Хоча цей найбільший у Західній півкулі представник родини котячих є видом-символом, що привертає чимало уваги та відіграє ключову роль у підтримці екологічної рівноваги різноманітних екосистем, низка інших видів, своєю чергою, критично важлива для благополуччя самого ягуара.

Перший крок, як пояснив Ді Мартіно, — це придбання території. Rewilding Argentina потребувала землі, тож почала з купівлі скотарських ранчо.

«У перший же день ми відкрили ранчо для відвідувачів», — сказав Ді Мартіно. Це ще один важливий чинник успіху реінтродукції ягуарів, зазначив Ді Мартіно: робочі місця.

«Розвиток громади і створення робочих місць є надзвичайно важливими, — пояснив Ді Мартіно. — Заповідна територія має «стати центром природного туризму», щоб заручитися достатньою політичною та громадською підтримкою».

Національний парк Ібера в Аргентині, який організація допомогла створити, має площу майже 1,9 мільйона акрів (приблизно 770 тисяч гектарів) і славиться своїм екотуризмом.

Другий крок — повернення диких тварин.

Перш ніж Rewilding Argentina випустила першого ягуара, організація вже повернула до природи гігантських мурахоїдів, пампасових оленів, ошийникових пекарів, оцелотів, гігантських видр, червоно-зелених ара й інших видів.

Це призвело до оздоровлення екосистеми та створення стійкої кормової бази для підтримки ягуарів.

Працівники Rewilding Argentina збудували великий центр повернення тварин у природу — комплекс величезних вольєрів, у яких ягуари могли адаптуватися до нового середовища та почати ловити здобич. Вони привезли тварин, вирощених у неволі, яких за інших обставин не випустили б на волю, і використовували їх для розведення.

Потім вони переміщували вагітних самиць у великі вольєри, щоб дитинчата могли рости без контакту з людьми. Вони впускали до цих вольєрів живу здобич, і ягуаренята спостерігали й училися полювати, наслідуючи матерів.

У віці трьох років вони переміщували вже дорослих ягуарів до вольєра площею 76 акрів (близько 31 гектара) зі здобиччю. Нарешті, ще через кілька місяців вони відчиняли двері, щоб ягуари могли вийти в дику природу.

Весь процес тривав близько чотирьох років.

Частина великого вольєра для ягуарів у Національному парку Ібера (Аргентина). Фото: Rewilding Argentina

Ді Мартіно та інші експерти зазначають, що ягуари — надзвичайно потайливі тварини й зазвичай всіляко уникають людей і людської діяльності. Тобто ці котячі не становитимуть загрози для людей.

Ді Мартіно повідомив, що проєкт виявився настільки успішним, що вони почали відловлювати ягуарів із Національного парку Ібера та переселяти їх до інших регіонів Аргентини.

Більше ягуарів в Аризоні?

Меґан «Черепаха» Саутерн — директорка Інституту ревайлдингу (Rewilding Institute), розташованого на південному заході США, який працює з ягуарами вже близько двох десятиліть.

Саутерн зазначила, що, думаючи про ягуарів у північній частині їхнього ареалу, яка охоплює більшу частину Аризони, нам потрібне комплексне бачення цілісної екосистеми.

«Ягуаренята на краю Великого каньйону, самиці, здатні до розмноження, — на Небесних островах?» — сказала Саутерн.

За словами Саутерн, досвід Rewilding Argentina надихає, оскільки «пропонує модель і показує, що це можливо».

Хоча в Аризоні багато державних земель, може бути складніше виділити достатньо території для ягуарів, особливо з огляду на історію скотарства в регіоні.

Іншими серйозними проблемами, за словами Ґордон з Cuenca Los Ojos, є «стіна» та «посуха».

Прикордонна стіна також обмежує зв’язок — необхідний для підтримки генетичного різноманіття — між популяціями ягуарів в Аризоні й Сонорі.

Ді Мартіно вважає «ізольовані острови ягуарів» з обох боків стіни проблемою, яку можна вирішити.

«Якщо вони не можуть самостійно пересуватися на північ і південь, ми могли б переселяти їх самотужки», — сказав він.

Хоча Аргентина та Аризона розташовані далеко одна від одної, Ді Мартіно бачить паралелі.

«Нас об’єднує ця неймовірна кішка — ягуар. Нас також об’єднує трагедія втрати або майже повної втрати ягуара».

Публікуйте наші матеріали безплатно — онлайн або в друкованому вигляді.