Злочин проти каракала дав поштовх проєкту з обліку цих котів

У пустелі Тар у штаті Раджастхан каракала спалили живцем, а підозрювані стверджували, що цей кіт убивав їхню худобу. Фахівці з охорони дикої природи звертають увагу на низьку обізнаність у регіоні й наголошують, що відшкодування за худобу, загризену каракалами, має виплачуватися швидше, щоб зменшити конфлікт. Тим часом у чотирьох тигрових заповідниках Раджастхану планують провести облік каракалів, у межах якого вивчатимуть середовище існування, поведінку та загрози для цих котів, щоб розробити стратегію їхнього збереження.

У березні цього року широко поширилося відео, на якому в Раджастхані спалюють дикого кота — каракала — на купі дров. Поліція Раджастхану заарештувала трьох осіб, упізнаних на відео, і виявила частково обгорілі рештки каракала. Зразки решток каракала надіслали на розтин до Інституту дикої природи Індії. Згідно із законами про охорону дикої природи, заарештованих узяли під варту на 14 діб за рішенням суду. «Ця дика тварина загризла понад 50 голів нашої худоби», — заявили вони, вказуючи на те, що йдеться про вбивство з помсти. Однак ані обвинувачені, ані мешканці села не зверталися до лісового відомства по відшкодування, яке пропонують у випадках, коли дика тварина вбиває худобу.

Рівно за рік до цього випадку рідкісного й невловного представника родини котячих уперше зафіксувала фотопастка в тигровому заповіднику Мукундра-Гіллз у Раджастхані. 14 березня 2026 року широко розійшлося відео, на якому троє людей спалюють каракала живцем в окрузі Джайсалмер у пустелі Тар. За два дні поліція Раджастхану заарештувала цих осіб і надіслала зразки частково обгорілих решток до Інституту дикої природи Індії.

Каракали в Індії

Каракал перебуває під охороною згідно з Додатком I до Закону про охорону дикої природи 1972 року. Оцінки його чисельності різняться. Історично каракали мешкали в дев'яти з 13 індійських штатів та в багатьох біологічних провінціях. Із 2001 року їхній ареал скоротився лише до трьох штатів, причому залишилося тільки дві потенційно життєздатні популяції. До 1947 року їх фіксували на площі майже 800 000 кв. км. У період між 1948 і 2000 роками їхній ареал скоротився майже на 48%. Із 2001 до 2020 року він зменшився ще майже на 96%, тож тепер вони мешкають лише приблизно на 17 000 кв. км — менш як 5% ареалу середини століття.

Хоча каракалів здебільшого помічають за допомогою фотопасток у тигрових заповідниках Раджастхану, останніми роками їх почали бачити поза заповідними територіями та в пустелі Тар. Невдовзі після інциденту в Шахгарзі в березні Інститут дикої природи Індії надів радіоошийник на каракала в пустелі в Джайсалмері. Напівпосушливі екосистеми центрального Раджастхану та Гуджарату відповідають вимогам каракала до середовища існування. Хоча працівники лісового відомства зазначають, що в Тарі мешкають лише три каракали, Чатар Сінгх Джам, фермер та еколог із Рамгарха в Джайсалмері, який має традиційне розуміння біорізноманіття пустелі, припускає, що в пустелі Тар може бути до 100 каракалів, однак вони живуть у місцевостях уздовж індійсько-пакистанського кордону. Ані широкий загал, ані лісове відомство не відвідують і не патрулюють той регіон, тож точна чисельність невідома, каже він.

У розмові з Mongabay-India Джам розповідає: «Коли каракал старіє, він шукає легку здобич — наприклад, козенят і ягнят. Щойно вони (каракали) розкуштують її, то полюють на них і надалі, тому чабани їх убивають». Щодо колишніх убивств із помсти Джам каже: «Ще кілька десятиліть тому вбивства каракалів власниками худоби та чабанами були доволі поширеними. Щоразу, коли якийсь хижак загризав багато тварин, власники оточували й убивали його протягом кількох днів. Однак цей (березневий випадок) — єдиний за останні десятиліття, задокументований із доказами».

Невдовзі після інциденту в березні Інститут дикої природи Індії випустив каракала з радіоошийником у пустелю в Джайсалмері.

Облік каракалів

15 квітня відбувся семінар, присвячений запуску проєкту «Каракал», за участю представників Інституту дикої природи Індії (WII), Центру орнітології та природознавства імені Саліма Алі (SACON), Лісового відомства Раджастхану та організації Tiger Watch, зосереджений на збереженні каракалів. Додатковий головний хранитель лісів і головний інспектор з охорони дикої природи К. Ч. А. Арун Прасад повідомив Mongabay-India, що облік каракалів проводитимуть протягом наступних 18 місяців у ландшафтах Рантхамбор та Дхолпур-Караулі в чотирьох тигрових заповідниках: Саваї-Мадхопур, Дхолпур-Караулі, Рамгарх-Вішдхарі в Бунді та ландшафті Мукундра в Коті. Дослідники також вивчатимуть їхнє середовище існування, поведінку й загрози, щоб упродовж двох років розробити стратегію збереження. Для окремого обліку в пустелі Тар створять проєкт і Робочу групу з вивчення каракала.

Тим часом Ануп Кумар, головний хранитель лісів у Раджастхані, розповідає Mongabay-India: «Після цього випадку (в березні) лісове відомство відвідує кожне поселення, показуючи мешканцям сіл фотографії каракалів, щоб поінформувати їх. Ми просимо їх негайно повідомляти відомство, якщо вони побачать таку тварину, схожу на кота, аби ми могли її врятувати. Тих, хто надасть інформацію, винагородять».

Обізнаність і відшкодування

Дгармендра Кхандал, виконавчий директор Tiger Watch, біолог-природоохоронець і співавтор книжки «Каракал: інтимна історія загадкового кота», розповідає: «У моїй книжці є розділ "Загрози в Індії", у якому зазначено, що між 2000 і 2020 роками в регіоні Ранн-оф-Кутч у Гуджараті п'ятьох із 19 зафіксованих каракалів убили скотарі через напади на худобу. Подібні вбивства фіксували в Рантхамборі. Три випадки — це загибель на дорогах». Щодо зусиль зі збереження каракалів Кхандал каже, що відшкодування за худобу, убиту дикими тваринами, надто довго доходить до отримувачів. «Лісове відомство має спростити цей процес і збільшити суму. Люди в пустелі часто плутають каракалів із барханними котами, тому обізнаність вкрай важлива, а школи — найкраще місце для цього».

Почастішання випадків, коли каракалів помічають у пустелі, спричинило дискусію щодо точного обліку та охорони. Чатар Сінгх Джам додає: «За останні кілька десятиліть у пустелю прийшло чимало проєктів розвитку, особливо сонячних електростанцій. Уряд викуповує під це великі площі землі». Він додає: «Дехто вважає, що уряд мовчить про каракала, аби уникнути перешкод у викупі землі для великих сонячних електростанцій та проєктів розвитку».

Суміт Дукія, доцент і біолог із вивчення дикої природи в Університеті імені Гуру Ґобінда Сінґха в Делі, наголошує на потребі діяти швидко щодо відшкодування й каже: «Потрібні системна процедура та проєкт для своєчасного відшкодування. Це вимагає також співпраці з Прикордонними силами безпеки (BSF), адже місця проживання каракалів дуже близькі до міжнародного індійсько-пакистанського кордону». Дукія додає: «Щоб запобігти конфлікту, належний процес відшкодування має розпочатися негайно. Це утримає скотарів від убивства тварин і дасть змогу їхній чисельності зростати. Убивство в Шахгарзі — рідкісний випадок в Індії, тож усі мають працювати спільно, щоб підвищувати обізнаність».