Самець рисі Барді здійснив рекордну мандрівку, перетнувши Чехію з півдня на північ

Барді народився 2024 року поблизу села Гартманіце в західній частині Шумави одним із трьох дитинчат самиці рисі на ім'я Сур'я — добре відомої особини, за якою місцеві природоохоронці спостерігають уже кілька років, протягом яких вона мала кілька виводків. Еліза Белотті з Національного парку Шумава пояснює: «Цього разу вона народила трьох рисенят, і одним із них був молодий самець Барді. Ми фіксували всю родину разом приблизно до кінця лютого 2025 року. Як правило, після цього молоді рисі йдуть своїм шляхом. Деякі залишаються поблизу на певний час, інші ж ідуть одразу. Самці зазвичай більш схильні до мандрівок, ніж самиці. Вони, як правило, покидають матір раніше й подорожують далі».

Попри це, експерти були приголомшені, коли в лютому цього року Барді почав потрапляти в об'єктиви фотопасток поблизу саксонського міста Айбенштока. Доти не було жодних підтверджених даних про нього з літа 2025 року, коли його сфотографували в західній Чехії на схід від Пльзеня. Як саме він дістався Рудних гір, залишається загадкою. «Наше найімовірніше припущення полягає в тому, що він, мабуть, ішов лісами вздовж прикордонних територій, які з'єднують Чеський ліс [лісистий регіон на чесько-німецькому кордоні на заході країни] з Рудними горами, але ми не маємо для цього доказів. Теоретично можливо, що він обрав інший шлях і пройшов через внутрішню частину Чехії та Доуповські гори. Але ми цього не знаємо».

Белотті зазначає, що 160 кілометрів — це лише відстань по прямій між місцем народження Барді та місцем, де його зрештою знову зафіксували. Насправді ж цей обережний хижак майже напевно подолав сотні кілометрів протягом року.

Який би маршрут він не обрав, експерти кажуть, що це майже диво, що йому вдалося перетнути країну неушкодженим. Дорогою йому, ймовірно, довелося долати великі автошляхи, магістралі та залізничні колії. Однак Еліза Белотті каже, що тварини також стикаються з менш помітними перешкодами. «Іноді територія може бути ідеальною для рисі, але навіть одна людина, яка там живе, здатна створити проблему, якщо вона не бажає бачити цих тварин у своїй місцевості. Незаконний відстріл усе ще трапляється. Рисі потрібна дуже велика територія, можливо, двісті чи триста квадратних кілометрів, тому одна вороже налаштована людина може завдати значної шкоди».

За словами Белотті, молоді самці рисі часто подорожують далі, ніж самиці. Можливо, це природний механізм, який зменшує ймовірність спаровування між спорідненими тваринами. Проте такі мандрівки, як у Барді, є вкрай рідкісними. «Усі рисі покидають місце свого народження, оскільки їм потрібно знайти власну придатну територію. Це територіальні тварини, і вони не можуть залишатися там, де вже живе інша доросла рись тієї ж статі. Зазвичай вони знаходять підхоже місце десь на краю ареалу популяції та осідають там. Вони, як правило, не мандрують великими територіями, де взагалі немає рисей».

Євразійська рись, найбільша дика кішка Європи, перебуває під серйозною загрозою зникнення в Чехії. Її найчисельніша популяція мешкає в чесько-баварсько-австрійському прикордонні. За словами Белотті, за центральноєвропейськими мірками стан популяції є відносно непоганим, хоча до безпечного рівня ще далеко. «Щороку ми використовуємо фотопастки для моніторингу популяції. Кожна рись має унікальний візерунок на хутрі, що дає змогу ідентифікувати окремих особин. Загалом у популяції налічується близько 110–140 рисей, старших за один рік. Приблизно 30–35 самиць щороку народжують рисенят, і загалом на світ з'являється близько 60–70 малюків. Але смертність серед дитинчат дуже висока, і лише частина з них доживає до одного року».

Мандрівка Барді також може допомогти зміцнити невелику популяцію рисей, яка зараз формується в Рудних горах та сусідній Саксонії, куди природоохоронці останніми роками реінтродукують цих тварин. «Наскільки мені відомо, там постійно живуть дві самиці та кілька самців. І ми знаємо, що Барді дістався території однієї з цих самиць. Тож, звісно, він матиме певну конкуренцію з боку інших самців. Але цілком можливо, і всі на це сподіваються, що він там оселиться. Безумовно, це допомогло б проєкту з реінтродукції створити здорову популяцію та збільшити генетичне різноманіття, адже Барді походить з іншої популяції. Але все залежить від нього».

Експерти з природоохоронної організації Hnutí Duha, яка здійснює моніторинг популяції рисі в Рудних горах, зазначають, що ця місцевість може стати ідеальним новим домом для Барді завдяки великим лісовим масивам і значній кількості здобичі, як-от сарни та благородні олені. Дані з фотопасток показали, що наприкінці квітня він усе ще перебував там. Однак чи вдасться йому осісти та знайти пару, покаже час.