З поліцейських звітів стало відомо про зустрічі з пантерами

У звітах, оприлюднених поліцією, ідеться про величезних чорних пантер, які блукають територією Великої Британії.

Пантер помітили у Вустерширі

У шести нещодавно опублікованих виданням «Вустер Ньюз» звітах зазначається, що цих котів бачили по всьому графству Вустершир, а кілька записів свідчать про те, що пантер помічали на задніх дворах приватних будинків. В одному зі звітів із міста Бромсґроув за січень 2025 року вказано: «Пантера в саду, жовті очі, що світяться». В іншому звіті з Вустера за червень минулого року йдеться про те, що місцевий житель бачив «чорну пантеру на задньому дворі. Великого чорного кота. Велику чорну істоту». У найсвіжішому записі з району Вайр-Форест від 5 лютого зазначено: «Чорна пантера — вона не була агресивною. Просто подивилася, а потім пішла». Найдавніші з цих звітів датовані 2024 роком.

Письменник і подкастер Рік Мінтер розповів виданню «Вустер Ньюз»: «Вустершир нічим не відрізняється від інших частин Британії, де постійно надходять повідомлення про великих котів від здивованих свідків. Найчастіше це трапляється при слабкому освітленні та в сутінках, коли ці хижаки найбільш активні. Описані тварини переважно нагадують чорних леопардів, але є також повідомлення про рудувато-коричневих пум і, в невеликій кількості випадків, про рисей».

Інформація про пантер у Вустерширі з'явилася після попередніх повідомлень про те, що подібна істота, ймовірно, нишпорить поблизу одного з містечок у Шотландському нагір'ї. Кажуть, що Ґрантаун-он-Спей став епіцентром нової загадки про великих котів після того, як 17 квітня Джон Кірк помітив великого чорного звіра, коли їхав до міста разом із дружиною. Він поділився цією інформацією, опублікувавши допис у мережі «Фейсбук», і відтоді його просто засипали повідомленнями інші стурбовані жителі, які також стверджують, що бачили дикого великого кота, який розгулює на волі.

Джон розповів телерадіомовній корпорації Бі-бі-сі: «Ми їхали забирати онуків з дому друзів. З'їхали з кільця, попрямували до Ґрантауна і якраз наближалися до цвинтаря. Раптом щось промайнуло через дорогу на величезній швидкості. І я подумав: „Це кіт“. Я повернувся до дружини й запитав: „Ти щось там бачила?“ Вона відповіла: „Так, але це був не олень. Воно було схоже на кота“. Воно було більшим за мого колі. У сидячому положенні тварина мала б близько 60 см (двох футів) заввишки, а ще — довгий хвіст. Це точно був кіт». Далі Джон зізнався, що був вражений реакцією людей після того, як розповів про побачене. Він зазначив: «Я написав про це у „Фейсбуці“ просто для того, щоб подивитися, що про це говоритимуть, і дізнатися, чи бачив його хтось іще. І реакція була просто неймовірною. Стільки людей бачили його навколо міста, і я особисто знаю тих, хто з ним стикався».

Пол Макдональд, який у 2017 році заснував Шотландську групу з дослідження великих котів для вивчення подібних випадків після того, як сам побачив таку тварину ще в 1980-х роках, стверджує, що їхня команда зафіксувала на карті 1800 спостережень, найдавніші з яких датуються 1947 роком. Він розповів Бі-бі-сі, що чутки про великих котів, які розгулюють на волі у Великій Британії, побутують уже багато десятиліть. За його словами, пік припав на середину 1970-х років після ухвалення Закону про небезпечних диких тварин. Цей документ забороняв тримати великих котів без відповідної ліцензії, що спонукало багатьох власників випускати своїх улюбленців на волю, аби врятувати їх від приспання.

Пол пояснив: «Деякі з найстаріших історій походження цих тварин сягають XIX століття і пов'язані з приватними звіринцями та колекціями екзотичних видів. Ця практика ніколи повністю не зникала, коли йшлося про великі маєтки та людей, які мали на це гроші й можливості. Але справжнім спалахом такої активності по всій Великій Британії став 1976 рік, коли ухвалили Закон про небезпечних диких тварин... Цей закон залишав власникам лише два варіанти. Або придбати ліцензію і тримати тварину у вольєрі визначеного мінімального розміру, що, звісно, вимагало значних витрат. Або ж здати тварину, щоб її приспали. Тому багато хто обрав третій шлях: вивезти тварину кудись на природу й просто випустити її».