Перські леопарди, що перебувають під загрозою зникнення, виживають попри кордони, мисливців та мінні поля

У дикій природі залишилося менш як 1100 перських леопардів, причому 80% — імовірно, 732 особини — зосереджені в Ірані. Невелика кількість мешкає в Росії, на Кавказі та в країнах Центральної Азії. Цей підвид леопарда перебуває під загрозою зникнення, а його чисельність скорочується; він опинився на межі вимирання по всьому ареалу в Південно-Західній та Центральній Азії. Понад половина всіх зафіксованих смертей леопардів стається через розправи з боку місцевих громад, які отруюють, ловлять у пастки або відстрілюють хижаків у відповідь на напади на свійську худобу. Тварини також можуть зазнати каліцтва або загинути через сильця та капкани, призначені для іншої, дрібнішої здобичі. Нині перський леопард займає близько чверті свого історичного ареалу. Їхнє середовище існування фрагментоване, порізане небезпечними автошляхами та розділене державними кордонами, які обнесені парканами або всіяні мінами.

Торік у вересні зоолог та природоохоронець Бежан Лорткіпанідзе отримав відеофайл від свого колеги Зураба Гуріелідзе, директора Тбіліського зоопарку в Грузії. Гуріелідзе не вдавався в деталі, а лише сказав другові: «Просто подивися». Кілька митей Лорткіпанідзе не бачив нічого особливого — лише нічні кадри високого паркану з колючим дротом нагорі. Аж раптом у кадрі з’явився леопард. Лорткіпанідзе, який очолює грузинську природоохоронну громадську організацію NACRES, був приголомшений: це був лише третій випадок появи перського леопарда (Panthera pardus tulliana) в цій південнокавказькій країні за останні 20 років. Відео було зняте не на фотопастку для диких тварин. Це були кадри зі звичайної камери відеоспостереження, яка контролювала периметр нового вольєра для розведення кавказького благородного оленя (Cervus elaphus maral), що перебуває під загрозою зникнення, в Національному парку Алґеті, розташованому за годину їзди на захід від Тбілісі.

Відео швидко розлетілося серед природоохоронної спільноти. Його побачив Важа Кочіашвілі, біолог із Кавказького представництва Всесвітнього фонду природи (WWF). Запис йому надіслав Серго Табагарі — співробітник Національного агентства дикої природи Грузії, відповідальний за перевірку відео з оленячого вольєра. Він зателефонував одразу, щойно помітив велику кішку під час перегляду матеріалів. Кочіашвілі розповів, що мав передчуття, тому запитав друга: «У цього леопарда три лапи?» Так і було. Цього самця звати Арен, і за останні кілька років він перетнув щонайменше два державні кордони.

Колись перські леопарди мандрували величезною територією між Росією, Близьким Сходом, Каспійським та Чорним морями. Це тварини з широким ареалом, і подорож Арена підкреслює безліч загроз для виживання цього зникаючого підвиду. За даними Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), їх залишилося від 750 до 1044 особин. Як і всіх великих котячих, цих леопардів, а також їхню здобич, вбивають браконьєри та фермери. Їхні природні місця існування скорочуються, фрагментуються та зазнають впливу зміни клімату. До того ж їхній ареал перетинає кордони в охопленому війнами регіоні, і ці переходи часто обнесені парканами або заміновані. Історія Арена дає уявлення про те, як пріоритетність охорони природи, відновлення зв’язності середовищ існування та усунення екзистенційних загроз можуть дозволити леопардам — та іншим видам — процвітати.

Безстрашний леопард

Цей трилапий леопард, який потрапив на камеру, є своєрідною знаменитістю в колах захисників великих котячих. Його ім’я — це відсилання до місця, де його вперше помітили: села Арені, що розташоване біля входу до Охоронюваного ландшафту Арпа на півдні центральної частини Вірменії. Ця зустріч відбулася навесні 2019 року. Його зафільмували рейнджери, і тоді він мав усі чотири кінцівки. Пізніше того ж року його побачили знову, але вже без нижньої частини лівої передньої лапи. Хоча неможливо сказати напевно, що саме сталося, рейнджери Арпи вважають причиною травми міну.

По той бік хребта від Арпи — природоохоронної території, якою управляє місцева громада, — лежить Нахічевань, смуга азербайджанської території. Там є багаті заповідні зони, але між цими двома ділянками пролягає кордон, який десятиліттями був усіяний протипіхотними мінами. Попри своє каліцтво, Арен був здоровим і чудово почувався в цьому вірменському ландшафті. У розмові з виданням Mongabay в офісі Арпи головний рейнджер Самвел Карапетян навіть назвав його «товстим». Panthera pardus tulliana — найбільший підвид леопарда: дорослий самець може важити до 90 кілограмів. Карапетян зазначив, що Арен адаптував свою техніку полювання, щоб компенсувати фізичну ваду. Камера зафіксувала, як він ховався в гирлі печери, перш ніж кинутися на безоарових козлів (Capra aegagrus aegagrus) та інших копитних, які нічого не підозрювали.

У 2022 році Арен зник, а в 2024-му несподівано з’явився в густому Іджеванському лісі, приблизно за 130 кілометрів на північ. Причина, через яку він покинув цю територію — справжній рай для леопардів — незрозуміла. Цілком можливо, що його витіснив домінантний самець. На той час, коли Арен перетнув кордон із Грузією і дістався Алґеті у вересні 2025 року, він подолав щонайменше 250 км, що є значним випробуванням для будь-якої великої кішки, не кажучи вже про трилапу.

За своєю природою леопарди — рухливі й дуже адаптивні тварини, зазначає Хана Раза, засновниця неприбуткової організації Leopards Beyond Borders («Леопарди без кордонів»), яка працює над захистом цих котячих та іншої дикої природи в регіоні Курдистан на півночі Іраку. Вона зауважила, що дорослі леопарди зазвичай займають визначені індивідуальні ділянки, але особини, які розселяються, — найчастіше молоді самці — можуть долати «надзвичайні відстані». «Є задокументовані випадки, коли під час розселення леопарди долали понад 300 км через кілька країн», — повідомила вона Mongabay електронною поштою. «Такі переміщення є життєво важливими для пошуку нових територій та підтримання генетичної зв’язності між популяціями, що знову ж таки підкреслює важливість збереження цілісності ландшафтів».

Повернення леопардів

До появи Арена не було жодних підстав для встановлення фотопасток у Національному парку Алґеті. Засновник NACRES Лорткіпанідзе пояснив, що до виявлення відбитка лапи в 2003 році в Національному парку Вашловані — посушливому та скелястому регіоні поблизу кордону з Азербайджаном — леопарди в Грузії фактично вважалися вимерлими. Після завоювання царською Росією в XIX столітті регіону Малого Кавказу — Азербайджану, Вірменії та Грузії — леопардів таврували як шкідників. На них інтенсивно полювали, іноді заради хутра, і майже винищили, оскільки вирубка лісів та інші загрози також зростали.

На початку XX століття відбувся стрімкий розвиток і поширення стрілецької зброї, що прискорило скорочення чисельності багатьох видів у регіоні. Популяції копитних та інших ключових джерел їжі для леопардів уже були масово виснажені браконьєрством — проблемою, яка набула величезних масштабів під час труднощів, спричинених громадянською війною в Грузії в 1990-х роках. Але згодом, у 2003 році, закордонні колеги Лорткіпанідзе визначили, що слід у Вашловані належав леопарду, а не великій євразійській рисі (Lynx lynx) — виду, який, як відомо, там мешкає. Це дало старт інтенсивній кампанії зі встановлення фотопасток.

Однак ще до того, як з’явилися перші знімки, Лорткіпанідзе випадково зустрів леопарда. За його словами, одного вечора, переслідуючи браконьєрів, які полювали на зайців, він виїхав на пагорб на своєму позашляховику якраз вчасно, щоб побачити, як «величезний» самець леопарда незворушно переходить йому дорогу. Він назвав його Ноєм — біблійне відсилання, яке, як він сподівався, символізуватиме виживання виду. Ной періодично потрапляв у об’єктиви фотопасток до 2009 року. «Ми не знали, що сталося з цією особиною, — розповів Лорткіпанідзе. — Можливо, він кудись пішов, можливо, його хтось убив... [Зараз] він був би вже застарим для леопарда в дикій природі».

У 2021 та 2022 роках фотопастки зафіксували леопарда у віддаленому грузинському регіоні Тушеті, в горах Великого Кавказу, що підтвердило неофіційні повідомлення місцевих жителів. Лорткіпанідзе зазначив, що, за попередніми оцінками, ці спостереження свідчать про здоров’я екосистем та відновлення популяцій видів, які є здобиччю леопардів у Грузії. Навколо Алґеті є вдосталь їжі, зокрема велика кількість безпритульних собак, які можуть стати частиною раціону леопарда. Кочіашвілі з WWF зауважив, що в Національному парку Вашловані на сході Грузії також багато їжі для леопардів. Там мешкає велика кількість їжатців — справжнього делікатесу для цих хижаків, хоча й такого, що може їх поранити, якщо вони не зможуть впоратися з голками. Лорткіпанідзе встановлює фотопастки, використовуючи свої знання про звички леопардів, щоб визначити найкращі місця для них. «Ми напевно знаємо, що види котячих, і особливо леопарди, люблять пересуватися гірськими хребтами. Їм важливо мати добрий огляд місцевості, щоб тримати ситуацію під контролем», — пояснив Лорткіпанідзе, додавши, що «великі ссавці люблять ходити тими ж стежками та шляхами, що й люди».

Протягом двох днів наприкінці квітня журналісти Mongabay супроводжували його, щоб забрати фотопастки в Алґеті, які були недоступні кілька місяців через глибокий зимовий сніг. Камери, встановлені NACRES та WWF, зафіксували безліч видів, серед яких олені, дикі кабани, рисі, дикі коти та вовки. Але жодних слідів Арена не було. Лорткіпанідзе підозрює, що леопард міг рушити далі в бік Туреччини. Лише час покаже, чи побачать цього леопарда-кочівника знову, чи потрапить він ще раз у об’єктив камери, але його випадок підкреслює необхідність екологічної зв’язності ландшафтів через державні кордони. «Леопарди не визнають політичних кордонів, — наголосила Раза. — Їхнє виживання залежить від зв’язності середовищ існування та можливості безпечно пересуватися ландшафтами».

Каліцтва леопардів та мінні поля

На жаль, трилапі леопарди зустрічаються не так рідко, як хотілося б: із 10 великих кішок, зафіксованих WWF у Вірменії з 2002 року, три втратили кінцівку. Окрім Арена, у 2015 році WWF зафіксував двох «абсолютно здорових» самців леопарда з усіма чотирма лапами, але пізніше того ж року обидва потрапили на фотопастки вже без частини кінцівки. Без судово-ветеринарної експертизи кісток леопарда неможливо зробити остаточний висновок про причину травм, подібних до тієї, що отримав Арен, повідомив Mongabay електронною поштою координатор проєктів WWF у Вірменії Васіл Ананян. За словами головного рейнджера Арпи Карапетяна, у той час, коли Арен втратив лапу, спостерігався сплеск випадків появи так само покалічених тварин, зокрема ведмедя.

Міни та нерозірвані боєприпаси є справжнім лихом для багатьох прикордонних територій, які охоплюють залишки середовищ існування леопардів. «Усі ці міни необхідно вилучити, щоб захистити ці зникаючі види», — наголосив Карапетян. Засновниця Leopards Beyond Borders Раза зазначила, що міни можуть становити «реальну загрозу для дикої природи, зокрема для великих хижаків» у постконфліктних ландшафтах. «Леопард може пережити сам вибух, але такі травми, як втрата кінцівки, суттєво впливають на його здатність полювати, ефективно пересуватися та захищати територію», — пояснила Раза. «Леопарди — витривалі тварини, і є задокументовані випадки виживання особин з ампутаціями, але такі травми, ймовірно, знижують шанси на довгострокове виживання та репродуктивний успіх».

Для виду, що перебуває під загрозою зникнення, будь-що, що впливає на розмноження, є серйозною загрозою, особливо для такої рідкісної тварини, як перський леопард, потомство якого має низький рівень виживання. Раза застерегла від думки, що заміновані або мілітаризовані зони «захищають» дику природу, не допускаючи туди браконьєрів. «Хоча обмежений доступ людей іноді може знизити безпосередній фактор неспокою або тиск браконьєрства, ці території залишаються небезпечними, фрагментованими та непередбачуваними — і вони можуть завдати прямої шкоди як дикій природі, так і місцевим громадам», — сказала вона. Вони також впливають на природоохоронні зусилля, додала Раза: «Міни ускладнюють для нас, природоохоронців, обстеження ландшафтів, моніторинг популяцій та проведення довгострокових досліджень».

Ареал перського леопарда охоплює неспокійні землі, де геополітична напруженість та періодичні активні збройні конфлікти загострюють проблеми транскордонної охорони природи. Війни в Іраку, Ірані та Афганістані завдали серйозної шкоди. У відкритому листі з нагоди Всесвітнього дня довкілля в 2022 році Джейн Гудолл закликала до «заходів та дій для сприяння міжнародній співпраці незалежно від політичних обставин».

«Наземний прилов»

У багатьох місцях існування перського леопарда криється ще одна загроза: сильця та капкани — сталеві пастки, призначені для захоплення тварини за голову або лапу. Як травми, так і смертельні випадки були задокументовані на півночі Ірану — головному осередку цих котячих, де мешкає близько 83% їхньої популяції. У дослідженні 2018 року детально описано випадки шести леопардів, які випадково потрапили в пастки на півночі Ірану в період з 2012 по 2017 рік — явище, відоме як «наземний прилов». Пастки призначалися для диких кабанів (Sus scrofa) та шакалів (Canis aureus). Щоб вирватися з капкана, один леопард здійснив «відкладену самоампутацію лапи», йдеться у звіті. Він був одним із трьох врятованих. Двох випустили на волю; один із них прожив у дикій природі менш як два місяці. Троє інших загинули — рівень смертності склав 50%.

Неможливо дізнатися, скільки леопардів потрапляє в пастки на цих величезних територіях. «Масштаби невибіркового випадкового потрапляння леопардів у пастки на півночі Ірану, ймовірно, недооцінені, і через пов’язаний із цим рівень смертності це, швидше за все, впливає на довгострокову життєздатність популяції леопардів шляхом вилучення зрілих особин обох статей», — пишуть автори звіту. Експерти зазначають, що окрім випадкової загибелі, леопардів навмисно отруюють і вбивають з помсти за напади на худобу. Ключові заходи — боротьба з браконьєрством, сприяння співіснуванню леопардів із фермерами та вирішення проблеми встановлення пасток — потребують ресурсів і фінансування, які можуть бути недоступними, зокрема в Ірані, де війна та санкції перешкоджають природоохоронним зусиллям.

Захист на місцях має ключове значення: дослідження 2025 року, опубліковане у виданні Cell Press, показало, що наявність добре забезпечених станцій рейнджерів у Ірані сприяла моніторингу видів та захисту від браконьєрства, і відзначило «пряму кореляцію між ефективним патрулюванням та збереженням видів».

Розділений ландшафт

У регіональному головному офісі WWF у Тбілісі Кочіашвілі показав журналістам Mongabay нещодавнє відео, на якому леопард прослизає крізь паркан, що розділяє Іран та Азербайджан. Однак не всі переходи відбуваються так безперешкодно, і, як неодноразово зазначалося, паркани перешкоджають пересуванню леопардів, їхньої здобичі та багатьох інших видів. В одному з випадків леопард із GPS-нашийником у Ірані не зміг перетнути кордон із Туркменістаном через прикордонну огорожу. Огорожі також можуть наражати на небезпеку людей, спрямовуючи диких кішок у бік людських поселень.

У 2023 році в провінції Пактія на південному сході Афганістану шлях леопарду перегородив паркан, що позначає лінію Дюранда на кордоні з Пакистаном. Він був змушений змінити маршрут, що призвело до смертельно небезпечного зближення хижака з місцевим жителем, який отримав травми під час сутички, перш ніж втекти, щоб звернутися по медичну допомогу. Брат чоловіка повернувся на місце з автоматом — він також отримав поранення, перш ніж убити леопарда. «Прикордонна інфраструктура, така як паркани, стіни, дороги, мілітаризовані зони та мінні поля, може фрагментувати середовища існування, обмежувати розселення та ізолювати й без того невеликі популяції», — зазначила Раза. «У таких регіонах, як Кавказ і Загрос, де популяції леопардів від природи мають низьку щільність, ця фрагментація може мати серйозні наслідки для довгострокової генетичної життєздатності». Генетичне різноманіття є важливим для стійкості до хвороб, а також для здатності до розмноження.

Захист захисників

На логотипі NACRES зображений леопард, і Лорткіпанідзе — за фахом спеціаліст із ведмедів — зізнався, що леопард, «напевно», є його улюбленою твариною. NACRES, абревіатура від Noah’s Ark Centre for the Recovery of Endangered Species (Центр відновлення зникаючих видів «Ноїв ковчег», нині відомий як Центр збереження та дослідження біорізноманіття), є однією з найстаріших і найдосвідченіших екологічних громадських організацій Грузії. Як і багато груп громадянського суспільства та неурядових організацій у всьому світі, NACRES постраждала від раптового припинення фінансування з боку USAID у 2025 році. Через масштабні скорочення організація втратила підтримку програми запобігання лісовим пожежам. Після ухвалення в 2025 році закону, спрямованого на обмеження іноземного впливу, міжнародне фінансування громадських організацій у Грузії підлягає ретельному державному контролю. Навіть якщо такі організації, як NACRES, виграють грант, немає жодної гарантії, що їм дозволять його отримати.

Нині NACRES працює з мінімальним складом — лише три постійні співробітники, але вони продовжують свою роботу. «Для проведення польових робіт, для моніторингу особин потрібне фінансування, — зазначив Лорткіпанідзе. — У нас немає програми моніторингу цього трилапого леопарда. Це виключно наша добра воля». Він каже, що це його не зупиняє.