Як фотопастки розкривають таємниці потайливих леопардів Капських гір Південної Африки

Коли в 2010 році фотопастки зафіксували самку леопарда на прізвисько «Стелла» на горі Сімонсберг у Південній Африці, дослідники навіть не підозрювали, що вона житиме там і через 15 років. Але це так. І вчені знають про це не лише завдяки власним дослідженням. Річ у тім, що фонд Cape Leopard Trust (CLT) створив мережу громадянської науки. У її межах приватні землевласники по всьому регіону Капських складчастих гір встановлюють власні фотопастки та надсилають зібрані матеріали на портал даних про леопардів CLT. Ця співпраця виявилася неоціненною для тривалого відстеження окремих особин. Наприкінці 2025 року фонд CLT за підтримки організації Conservation Allies завершив п'ятимісячне дослідження за допомогою фотопасток у Гірському комплексі Боланд. Під час моніторингу на території площею 2499 квадратних кілометрів із пересіченим гірським ландшафтом було ідентифіковано 38 окремих леопардів, зокрема щонайменше двох самок із леопарденятами.

Коли землевласники стають опікунами природи

Одним із найбільш обнадійливих результатів дослідження стало те, що кілька особин, зокрема й «Стелла», залишаються на одній території протягом досить тривалого часу, а це є хорошим показником стабільності середовища існування. Цих леопардів роками фотографували на одних і тих самих ділянках як фахівці CLT, так і землевласники, які передають дані до бази даних громадянської науки фонду. Це має велике значення, адже щільність популяції леопардів у Західно-Капській провінції порівняно низька. Тому розуміння того, чи зберігають окремі особини стабільні території з плином часу, є критично важливим для планування природоохоронних заходів. Мережа громадянської науки надає надійні дані, які підтверджують, що в багатьох районах ситуація саме така.

Окрім господарів, які мають власні фотопастки та передають дані до CLT, важливу роль у дослідженнях відіграють і інші землевласники. Нещодавнє дослідження CLT у Гірському комплексі Боланд охопило не лише величезні масиви офіційних природоохоронних територій (ПОТ), а й 29 приватних ділянок, що їх оточують. Готовність такої кількості землевласників піти назустріч і надати дослідникам доступ до своїх угідь є чудовою новиною для збереження природи. Зусилля фонду CLT, спрямовані на налагодження стосунків, а також обмін із землевласниками знімками з фотопасток та результатами досліджень допомогли поглибити їхні знання про природу й зміцнити шанобливе ставлення до неї. Це заохочує їх ставати довгостроковими опікунами біорізноманіття.

Співпраця між CLT та приватними землевласниками демонструє, чого можна досягти, коли охорона природи виходить за межі природоохоронних територій. Маючи ці дані, фонд CLT тепер може спрямовувати природоохоронні ресурси туди, де вони найбільше потрібні: на захист ключових середовищ існування та зменшення конфліктів між людьми й дикими тваринами у критично важливих коридорах переміщення леопардів. Для «Стелли» та інших леопардів цих гір партнерство між дослідниками й землевласниками може стати найкращим шансом на виживання.