Індійські гепарди готуються освоїти територію тигрів. Чи зможуть вони співіснувати?

Національний парк Куно переповнений, заповідник Ганді-Сагар лише стає на ноги, а створення коридору в Раджастхані відкладено. Індійський проєкт із відновлення популяції гепардів розширюється на найбільш екологічно складну територію — тигровий заповідник. У свій 61-й день народження (25 березня) головний міністр штату Мадх'я-Прадеш Мохан Ядав відвідав Природоохоронний заповідник Наурадехі та заклав фундамент для створення третього в Індії середовища існування гепардів. Кабінет міністрів штату схвалив цю пропозицію 13 грудня 2025 року. Оголошуючи про початок робіт, головний міністр Ядав зазначив, що гепардів перевезуть до Наурадехі протягом двох місяців. Минулого року трьох гепардів успішно переселили до Природоохоронного заповідника Ганді-Сагар, який став другою домівкою для цих хижаків після Національного парку Куно, куди в 2022 році вперше завезли гепардів із Намібії. Проте шлях до Наурадехі значно складніший, ніж до Ганді-Сагару. Нині Наурадехі є найбільшим тигровим заповідником штату Мадх'я-Прадеш; у 2023 році він отримав назву Тигровий заповідник Вірангана-Дургаваті. Тут гепардам доведеться ділити територію з тиграми — значно більшими хижаками, які, як відомо, вбивають гепардів у боротьбі за територію. Крім того, в Африці тигри не водяться, а гепарди, народжені в Куно, також ніколи з ними не стикалися. Тож ці великі коти не мають жодного досвіду взаємодії з хижаком, із яким їм тепер доведеться співіснувати. Тоді чому уряд штату Мадх'я-Прадеш вирішив зробити такий нелогічний крок? Відповідь криється в ситуації, що склалася в Куно.

Чисельність зростає, а розширення ареалу затримується

Коли в 2021 році Національне управління з охорони тигрів (NTCA) планувало проєкт «Гепард» (Project Cheetah), екологічна місткість Куно оцінювалася в 27 дорослих особин. Насправді вона може бути ще меншою, адже, за словами еколога дикої природи Арджуна Гопаласвамі, місткість Куно була переоцінена. Нині в парку мешкає 50 тварин: 17 дорослих особин і 33 гепарденята, народжені вже в Індії. Серед дорослих — дев'ять гепардів, які прибули з Ботсвани в лютому. Гепард досягає зрілості у віці від 18 до 24 місяців. Із 33 народжених у Індії малят 14 кошенят, які з'явилися на світ у 2023 та 2024 роках, уже перетнули цю межу. Таким чином, фактична популяція дорослих особин у Куно становить 31 тварину, що значно перевищує ліміт у 27 особин. Однак, оскільки дев'ять новоприбулих із Ботсвани тварин наразі перебувають у карантинних вольєрах і ще не приєдналися до дикої популяції, потреба в переселенні гепардів не є нагальною, але й не за горами. Щойно їх випустять, буде перевищено екологічну місткість Куно. Підготовка в Наурадехі має превентивний характер; перенаселення неминуче, навіть якщо воно ще не настало повною мірою. Проте Наурадехі обрали не поспіхом; цей заповідник фігурує в початковому плані реінтродукції 2021 року як одна з 10 визначених для проживання гепардів територій у п'яти штатах. У штаті Мадх'я-Прадеш було обрано чотири ділянки: Куно, Ганді-Сагар, Наурадехі та Тигровий заповідник Санджай. «Те, що Наурадехі стане третьою ділянкою, було вирішено на основі її придатності», — розповів виданню Swarajya директор Національного парку Куно Уттам Кумар Шарма. Окрім Мадх'я-Прадешу, для переселення гепардів було визначено три території в Раджастхані та по одній у Уттар-Прадеші, Гуджараті й Чхаттісгархі.

У березні 2025 року прем'єр-міністр Нарендра Моді оголосив про розширення проєкту з відновлення популяції гепардів на Ганді-Сагар та луки Банні в Гуджараті. Хоча двох шестирічних самців гепарда, Прабхаша та Павака, перевезли до Природоохоронного заповідника Ганді-Сагар у квітні 2025 року, а згодом, у вересні 2025 року, туди доправили самку Дхіру, щодо луків Банні жодного прогресу не було. Ганді-Сагар також усе ще чекає на перший приплід, хоча з моменту появи там самки минуло понад пів року. Натомість у Куно перші кошенята народилися вже протягом шести місяців після інтродукції, що свідчить про повільніші темпи. Двох самців і самку утримували на огородженій території площею 64 квадратні кілометри (кв. км), розділеній внутрішньою огорожею, щоб вони звикли одне до одного. З грудня 2025 року їм дозволили перебувати на спільній території. У січні 2026 року працівники лісового господарства Ганді-Сагару повідомили про спаровування тварин. Однак керівник заповідника Ганді-Сагар Аміт Ратхор повідомив Swarajya: «Усі три гепарди почуваються добре й самостійно полюють. Але ми не маємо жодних відомостей про вагітність».

Тим часом подальше збільшення популяції гепардів у Ганді-Сагарі призупинено. Ймовірно, подальші рішення щодо Ганді-Сагару ухвалюватимуться лише після переселення гепардів до Наурадехі. Крім того, у Щорічному звіті щодо гепардів за 2023–2024 роки зазначається, що Ганді-Сагару може знадобитися ще п'ять років для розвитку середовища існування та відновлення кормової бази, щоб гепардів можна було випустити за межі огородженої території. Хоча працівники лісового господарства планують випустити гепардів за межі огородженої території після того, як дитинчата народяться й зміцніють, звіт вказує на триваліший період очікування та спостереження.

Водночас створення коридору для гепардів між штатами Мадх'я-Прадеш і Раджастхан найближчим часом також не передбачається. І це попри те, що гепарди часто перетинають межі штатів, що свідчить про їхню потребу в більшій території за межами Куно. Варто зазначити, що головні міністри обох штатів у принципі домовилися про співпрацю щодо гепардів у квітні 2025 року, а в серпні 2025 року планувалося підписання меморандуму про взаєморозуміння. Але в останній момент штат Мадх'я-Прадеш відмовився, заявивши, що спершу хоче стабілізувати популяцію гепардів у межах свого регіону, перш ніж розширювати проєкт за його межі. Вважається, що до такого рішення уряд штату спонукав інцидент у серпні 2025 року, коли самку на кличку Джвала довелося рятувати із села в окрузі Савай-Мадхопур у Раджастхані. Представник лісового відомства штату Мадх'я-Прадеш стверджував, що коридор не має сенсу, якщо їм доведеться постійно присипляти транквілізаторами та повертати гепардів, які заблукали. Створення коридору відклали. Проте перетини межі між штатами тривали; востаннє гепарда в Раджастхані бачили в березні. Оскільки питання з Раджастханом призупинено, а Ганді-Сагар усе ще розвивається, наразі вихід один — Наурадехі.

Тигрове питання

Не всі переконені, що Наурадехі — це правильне рішення. Багато експертів, зокрема біолог дикої природи Раві Челлам, еколог дикої природи Арджун Гопаласвамі та біолог-природоохоронець Рагху Чундават, висловили занепокоєння щодо співіснування гепардів із тиграми. Тоді як Челлам вважає тигрів «величезним викликом для гепардів», Чундават попереджає про «жорстку інтерференційну конкуренцію», що призведе до «вищої смертності дитинчат». У вересні 2025 року леопард убив гепарденя в Куно, що стало нагадуванням: ризик хижацтва не є теоретичним навіть у заповіднику, де немає тигрів. Однак Чундават вважає, що леопарди становлять більшу небезпеку для гепардів, ніж тигри, через свою скритність.

Автор книги «Гепард» Кабір Санджай розповів Swarajya: «Співіснування є складним. Існує реальна ймовірність того, що тигри вбиватимуть гепардів. Проте історично вони співіснували в Індії. Це могло пояснюватися тим, що обидва види віддають перевагу різним типам середовища існування». Варто зазначити, що гепарди віддають перевагу відкритим лукам, тоді як тигри — густим заростям. Саме цю різницю у виборі середовища існування керівники проєкту «Гепард» називають головною причиною, чому ці два види навряд чи вступлять у прямий конфлікт. Але Санджай порушує ще одну проблему: «Ми не повинні забувати, що гепардів завезли в Індію з Африки, де тигрів не існує. Гепардам потрібно еволюціонувати, щоб вижити», — наголошує він, вказуючи на можливі відмінності між азійськими та африканськими гепардами.

Керівник лісового відділу (DFO) Наурадехі Раджніш Кумар Сінгх наводить теорію екологічних ніш, щоб спростувати ці побоювання. Сінгх зазначає: «В одному ландшафті симпатричні тварини співіснують на кількох рівнях, подібно до того, як разом живуть тигри, леопарди, червоні вовки та звичайні вовки. Двісті років тому гепарди, тигри, леви та леопарди співіснували в Індії». Пояснюючи, що це стає можливим завдяки різному розподілу кормової бази, керівник лісового відділу Наурадехі каже: «Леви живуть прайдами в чагарникових лісах і віддають перевагу великій здобичі вагою 200–250 кг, щоб прогодувати весь прайд. Гепарди, навпаки, покладаються на швидкість: вони полюють на легких тварин, які швидко бігають, оскільки не можуть захистити свою здобич. Вони швидко з'їдають її та йдуть далі». На відміну від гепардів, сильною стороною тигрів і леопардів є полювання із засідки, для якого їм потрібно залишатися в густих лісах. «Тигр полює на важких тварин, таких як олені замбари, дикі кабани та велика рогата худоба, ховаючи свою здобич на землі; леопарди ж, яким потрібно затягувати здобич на дерева, щоб захистити її, обирають легших тварин», — пояснює Сінгх.

«Дикі тварини дуже розумні. Вони уникають конфронтацій доти, доки це не стане абсолютно необхідним, бо знають, як вижити. І взагалі, Індія — це країна тигрів, тому зіткнення між гепардами й тиграми рано чи пізно було неминучим», — каже Сінгх, відкидаючи побоювання. У звіті 2021 року щодо плану дій з інтродукції гепардів у Індії також зазначено, що «ці великі хижаки були симпатричними в історичні часи» й що «всі ці хижаки можуть співіснувати за наявності належної кормової бази та інших ресурсів». Документ також залишає простір для маневру, стверджуючи: «Так само, як тигри іноді вбивають леопардів, час від часу ці хижаки можуть вбивати й гепардів. Проте такі смерті через міжвидовий конфлікт не поставлять під загрозу проєкт реінтродукції після того, як популяції гепардів стабілізуються». Однак у ньому є застереження, що «популяція гепардів має бути сформована до того, як почнуть сприяти розмноженню інших великих хижаків, оскільки гепарди є найменш домінантними серед них і не зможуть закріпитися в місцях із високою щільністю тигрів чи леопардів через пряму конкуренцію».

Потенціал Наурадехі

Придатність Наурадехі як середовища існування для гепардів була визнана ще до нинішньої нагальної потреби. «Коли в 2009 році вперше обговорювалося питання завезення гепардів до Індії, в 2010 році було створено комітет із двох осіб для пошуку придатних місць для їхньої реінтродукції. Наурадехі був одним із них», — розповів директор Національного парку Куно Шарма. Однак згодом від цієї ідеї відмовилися з однієї причини: велика кількість сіл у центральній частині, які потрібно було переселити за межі заповідника. Коли в 2020–2021 роках готувався остаточний звіт проєкту «Гепард», Наурадехі пройшов повторну оцінку й був включений до списку завдяки великим ділянкам відкритого рідколісся та достатній кормовій базі.

Чого оцінка 2021 року не могла повністю передбачити, так це того, що сталося далі. На той час тигри в Наурадехі майже не зустрічалися — вони локально вимерли, залишивши індійського вовка домінантним хижаком у цьому районі. Останнім підтвердженим тигром до реінтродукції була мертва самка, знайдена в лісовому масиві Мохлі в 2011 році. З моменту їхньої реінтродукції в 2018 році чисельність тигрів постійно зростала й у 2022 році перевищила десять особин. У 2023 році Наурадехі оголосили тигровим заповідником, де налічувалося близько 16 тигрів. Сьогодні їх понад два десятки. На відміну від 2021 року, зараз популяція тигрів у Наурадехі активно контролюється та розмножується. Умова, встановлена Планом дій щодо інтродукції гепардів, — сформувати популяцію гепардів до того, як почнуть сприяти розмноженню великих хижаків, — більше не може бути виконана. Тепер гепардам доведеться освоювати територію, де тигри з'явилися першими.

З огляду на це, Наурадехі — це не Бандхавгарх. У Наурадехі налічується близько 25 тигрів на площі 2339 кв. км (з яких 1414 кв. км — це центральна зона), тоді як у Бандхавгархі на центральній території, що вдвічі менша, — приблизно 135; отже, щільність тигрів у Наурадехі є однією з найнижчих серед семи заповідників штату Мадх'я-Прадеш. У Національному парку Канха мешкає близько 100 тигрів на центральній території площею 940 кв. км. Керівник лісового відділу Наурадехі Сінгх упевнений, що їхня робота зі збільшення кормової бази протягом останніх чотирьох років дозволить двом видам великих котів мирно співіснувати, враховуючи їхні різні середовища існування, харчові вподобання, а також різні стратегії та час полювання.

Сінгх, який раніше обіймав посаду керівника лісового відділу Тигрового заповідника Пенч, розповів: «Коли я працював у Пенчі, ми відправляли сюди аксисів. Їхня чисельність зростає. Також було завезено 175 гарн, відловлених у Шаджапурі. У майбутньому планується завезти ще більше цих антилоп». Дефіцит води в регіоні Бунделькханд є відомим екологічним обмеженням, але Сінгх зазначає, що покращення водозабезпечення в Наурадехі за останні кілька років було достатнім для підтримання популяцій диких тварин. До того ж гепарди, які отримують значну частину вологи зі своєї здобичі, є одними з найменш залежних від води великих хижаків.

У травні 2025 року, коли інспекційна група NTCA перевіряла придатність Наурадехі як середовища існування для гепардів, вона виділила територію площею 30 кв. км у трьох лісових масивах — Мохлі, Джхапа та Сінгпур — для підготовки середовища існування для цих хижаків. Це відкриті лугові зони, де присутність тигрів є найменшою й де історично домінантним хижаком були вовки, а не тигри. Однак команда NTCA також зазначила, що 49 із 93 сіл ще потрібно було переселити до інтродукції гепардів. За словами Сінгха, це завдання наразі майже виконано.

Щодо іншої підготовки, директор Національного парку Куно Шарма повідомив: «Зараз будується вольєр площею 400 гектарів, який буде готовий до початку сезону мусонів. Після адаптації до місцевого клімату гепардів випустять у дику природу». Куно також слугує орієнтиром для інших середовищ існування гепардів. «Хоча персонал Наурадехі ще не проходив офіційного навчання, очікується, що незабаром він прибуде до Куно, щоб ознайомитися з усіма тонкощами управління популяцією гепардів», — додав Шарма. Наразі невідомо, скільки саме гепардів буде перевезено до Наурадехі, але, найімовірніше, це будуть тварини з-поміж нещодавно завезених із Ботсвани. Згідно зі звітом 2021 року, екологічна місткість Наурадехі становить 26 гепардів. Проте керівник лісового відділу Наурадехі Сінгх стверджує, що, оскільки центральна територія Наурадехі майже вдвічі більша за Куно, вона може вмістити вдвічі більше гепардів. Але в Наурадехі також є тигри, тому місткість для гепардів залишатиметься відповідно обмеженою.

На якому етапі перебуває Індія

Перш ніж перейти до Наурадехі, варто зупинитися на тому, чого вже досяг проєкт «Гепард». У вересні 2022 року Індія стала першою країною в історії, яка здійснила спробу міжконтинентального переселення великого дикого хижака. Азійський гепард — підвид, який колись бродив рівнинами Індії, — сьогодні зберігся у вигляді реліктової популяції чисельністю близько 20 особин у Ірані. Їх занадто мало, вони занадто близькоспоріднені та перебувають під занадто великою загрозою зникнення, щоб їх можна було переселяти. Південна Африка запропонувала єдину життєздатну альтернативу, й це переселення не було односторонньою угодою: африканські країни були так само готові відправити гепардів, як Індія — прийняти їх.

Нині у світі налічується близько 7000 гепардів, але цей вид страждає від ефекту «пляшкового горла» через надмірне близькоспоріднене схрещування (інбридинг). По суті, всі гепарди, що живуть сьогодні, настільки тісно пов'язані між собою, що вони майже як однояйцеві близнюки, а це робить їх надзвичайно вразливими до хвороб і кліматичних змін. «Інбредна депресія призводить до вимирання виду. Теорія метапопуляцій передбачає, що, якщо тварини занадто часто схрещуються між собою, їх слід переселяти в інші місця», — розповів виданню Swarajya Сінгх. Далі він пояснив, що, коли в двох окремих метапопуляціях починається інбридинг, тварин із них схрещують між собою. Він також спрогнозував, що в найближчі 25 років кілька гепардів знову відправлять до Африки, щоб урізноманітнити генофонд африканських гепардів.

Керівник лісового відділу Сінгх має повне право на оптимізм. Через три роки результати в Куно перевершили обережні очікування. Згідно зі звітом 2021 року, показником успіху вважалося «виживання 50 відсотків інтродукованих гепардів протягом першого року». Рівень виживання дорослих особин у перший рік досяг 70 відсотків, і навіть сьогодні, через 3,5 року після інтродукції, 11 із 20 гепардів, завезених у перших двох партіях із Намібії та Південної Африки, живі, що становить 55 відсотків. Виживання дитинчат, що завжди є складнішим показником, стабілізувалося на рівні близько 66 відсотків. А в листопаді 2025 року відбулася знакова подія, яка вирішила питання про те, чи зможе Куно підтримувати не лише переселену популяцію, а й таку, що повноцінно розмножується: Мукхі, перша самка гепарда, народжена на індійській землі, привела на світ п'ятьох власних гепарденят. Це було народження другого покоління в дикій природі, на яке з обережністю чекали природоохоронці.

Наурадехі — це наступний, ще складніший розділ цієї історії. «Його часто називають саваною центральної Індії, оскільки тут одне з найпридатніших середовищ існування для гепардів», — зазначає Сінгх. Але Наурадехі стикається з екологічними викликами, на які Куно не доводилося шукати відповіді. Проблема співіснування з тиграми є реальною, й це визнають навіть ті, хто найбільше впевнений у перспективах проєкту. Закладений фундамент — збільшення кормової бази, переселення сіл, зонування середовища існування в масивах із низькою щільністю тигрів та вольєр для акліматизації площею 400 гектарів — відображає уроки, на засвоєння яких у Куно пішли роки, а тепер вони втілені вже на етапі попередньої підготовки. Чи виявиться ця підготовка достатньою — питання, на яке дадуть відповідь лише час і сам ліс. Що не викликає сумнівів, так це амбітність проєкту та шлях, який він уже подолав.