- Image
-
- Content
-
Фотопастки дають дослідникам безпрецедентну змогу вивчати поведінку тварин. Такі технології здатні показати нам моменти з життя дикої природи, яких ми за звичайних умов ніколи не побачили б, — від народження китів, зафіксованого дронами, до світлих єхидн, які неквапливо проходять повз камери на Тасманії. В Іспанії об’єктив зафіксував небачену раніше для цього виду поведінку: самиця рисі занурює свою вечерю в напувалку.
Самицю піренейської рисі (Lynx pardinus) зафіксувала фотопастка в центральній Іспанії біля напувалки. Проте тварина не просто хотіла пити — вона прийшла, щоб занурити у воду щойно впійманого кролика (Oryctolagus cuniculus).
Миття їжі відоме серед приматів, птахів та єнотів-полоскунів (усі ми бачили відео з цукровою ватою), але це більш характерно для видів, які харчуються фруктами або є всеїдними. Здебільшого таку поведінку спостерігали в неволі, і лише довгохвості макаки, як відомо, миють їжу в дикій природі. Вимочування здобичі, яке демонструє рись, раніше не фіксувалося серед хижаків, адже зазвичай вони з’їдають жертву невдовзі після вбивства. Будь-які маніпуляції зі здобиччю зазвичай спрямовані на полегшення її споживання або ж на зберігання, щоб з’їсти пізніше.
Незвичним є те, що таку поведінку помітили не лише в однієї рисі в цій місцевості. У регіоні Монтес-де-Толедо, що в центральній Іспанії, фотопастки зафіксували, як самиці Луна та Ная вимочували впійманих кроликів з інтервалом майже рівно в три роки. Уперше цю поведінку помітили у 2020 році, і відтоді команда дослідників зафіксувала вісім випадків вимочування здобичі п’ятьма різними самицями біля п’яти різних напувалок.
Дослідники ставлять собі запитання: чому рисі це роблять? Судячи із записів фотопасток, не простежується жодної закономірності в температурних показниках, яка б вказувала на те, що це реакція на спекотніші, посушливі умови або посуху. Схоже також, що рисі з Монтес-де-Толедо — єдині, хто демонструє таку поведінку, як вимочування здобичі, оскільки немає жодних інших повідомлень про подібні випадки серед представників цього виду ні в дикій природі, ні в неволі.
«Усі зафіксовані випадки стосувалися самиць, чиї території межували з ділянками інших самиць, у яких раніше помічали таку поведінку, або ж ішлося про їхніх нащадків, у яких таку поведінку було задокументовано окремо», — пояснюють автори дослідження.
Автори припускають, що, хоча дикі рисі здебільшого ведуть поодинокий спосіб життя, індивідуальні ділянки самиць перетинаються або ж ці самиці є прямими родичками інших самиць із такою поведінкою. Тому ця звичка може бути рідкісним прикладом культури, унікальної для цієї групи, хоча прямих доказів того, що рисі переймають цю поведінку одна від одної, не зафіксували. Команда також припускає, що вимочування здобичі може допомогти рисенятам перейти від материнського молока до твердої їжі наприкінці літа.
Щоб перевірити це, вчені провели невеликі експерименти, аби з’ясувати, чи краще утримують воду вимочені тушки кроликів за різних умов. «Занурення також призвело до відчутного утримання води: після 15-секундного вимочування з подальшим перебуванням під прямими сонячними променями кількість утриманої води впала з 1,91 відсотка лише до 0,3 відсотка від маси тіла протягом 20 хвилин. У тіні та за тривалішого 30-секундного вимочування (подібно до того, що спостерігалося в дикій природі [...]), кількість утриманої води зменшувалася повільніше: з 5,14 відсотка до 3,7 відсотка через 40 хвилин», — зазначають автори. Вони наголошують, що це був попередній експеримент і необхідні подальші дослідження, щоб з’ясувати, чи роблять це рисі для транспортування води.
Фотопастки продовжують відкривати нові особливості поведінки різних видів і підкреслюють необхідність довгострокового моніторингу, щоб зафіксувати моменти, які інакше залишилися б непоміченими. Ще важливішим є те, що розуміння такої поведінки може допомогти у формуванні природоохоронних стратегій для захисту в майбутньому таких вразливих видів, як піренейська рись, яку вдалося врятувати від вимирання.
Дослідження опубліковане в журналі «Ecology».
