Випробування контрацепції для леопардів спрямовані на врегулювання конфлікту

У штаті Махараштра проводять випробування імуноконтрацепції для леопардів, щоб зменшити конфлікт між людьми та цими хижаками шляхом тимчасового обмеження їхнього розмноження. В окрузі Джуннар зміни ландшафту, особливо поширення плантацій цукрової тростини, які слугують укриттям для леопардів, призвели до більшого просторового перекриття територій людей і тварин. Хоча деякі експерти вважають контроль народжуваності необхідним крайнім заходом, інші стверджують, що точніші дані, управління середовищем існування та цілеспрямоване запобігання конфліктам є ефективнішими довгостроковими рішеннями.

У листопаді минулого року, після кількох місяців обговорень, Міністерство довкілля, лісів та зміни клімату Індії (MoEFCC) схвалило пропозицію уряду Махараштри щодо контролю популяції леопардів у штаті. Хоча інші штати пропонували подібні заходи, Махараштра стала першим регіоном у країні, де випробовують контроль народжуваності леопардів для потенційного пом'якшення наслідків дедалі частіших зіткнень між людьми та хижаками. Департамент лісового господарства штату впроваджуватиме програму відповідно до пропозиції, поданої Інститутом дикої природи Індії (WII). Хоча запропонований метод контролю популяції в медіа часто називають «стерилізацією», науковець WII Білал Хабіб, який керував довгостроковим дослідженням у Джуннарі, уточнює, що насправді йдеться про імуноконтрацепцію — «тимчасову вакцинацію, яка не дозволить цим тваринам розмножуватися протягом наступних двох-трьох років». На відміну від стерилізації, яка є незворотною одноразовою процедурою, імуноконтрацептивні вакцини стимулюють імунну систему тварини, тимчасово перешкоджаючи заплідненню та появі потомства.

Місцем для пілотної програми обрали лісовий округ Джуннар у районі Пуне, де негативні взаємодії між людьми та леопардами призводять до зростання кількості смертей і травм серед людей. За даними про виплати компенсацій, які видання Mongabay-India отримало від лісового округу Джуннар, із 2021 року внаслідок нападів леопардів загинули 22 людини, ще 42 зазнали поранень, а також було вбито 16 593 голови худоби. За цей самий період департамент виплатив близько 190 мільйонів рупій компенсації.

Сурогатні середовища існування леопардів

Лісовий округ Джуннар охоплює близько 5826 квадратних кілометрів у північній частині району Пуне, включно з підокругами Джуннар, Амбеґаон, Кхед і Ширур. Розташований на східному схилі Західних Гатів, Джуннар складається з розлогих сільськогосподарських угідь, освоєних людиною, що перемежовуються ділянками сухих широколистяних лісів. Розвиток іригаційних інфраструктурних проєктів, таких як гребля Єдґаон та зрошувальна система Кукаді, забезпечив регіон надлишком води, що спричинило бум вирощування цукрової тростини.

«До початку вирощування цукрової тростини в цій місцевості було менше леопардів», — зазначає Нікіт Сурве, дослідник леопардів із Товариства збереження дикої природи Індії. Леопарди, які вважаються найбільш адаптивними з великих котячих, ведуть нічний спосіб життя й потребують укриття, щоб ховатися вдень. «Цукрова тростина вже через два-три місяці після посадки може легко сховати цілу сім'ю леопардів», — додає Сурве.

«Конфлікт між людиною та леопардом у лісовому окрузі Джуннар має задокументовану історію тривалістю понад два десятиліття, — розповідає Йоґеш П. Бадхе, доцент Університету Савітрібай Пхуле в Пуне. — У період із 2001 до 2010 року конфлікт був постійним, але відносно помірним і просторово локалізованим. Однак із 2012 року спостерігається помітне зростання кількості нападів як на людей, так і на худобу». Аналіз тенденцій конфліктів та гарячих точок, співавтором якого є Бадхе, виявляє збільшення кількості нападів на свійських тварин у період із 2015 до 2019 року: із приблизно 274 до 643 випадків на рік. Дані про компенсації від лісового округу Джуннар свідчать про значну ескалацію в наступні роки: лише у 2024 році було зафіксовано 6844 випадки загибелі худоби.

Інститут дикої природи Індії працює в Джуннарі протягом останніх шести років. За оцінками інституту, щільність леопардів тут становить 6,75 особини на 100 квадратних кілометрів, що дорівнює показникам Тигрового заповідника Тадоба-Андхарі, проте дослідники не впевнені, наскільки широко поширена ця популяція. Бадхе зазначає, що зростання кількості негативних взаємодій є відображенням трансформації ландшафту та збільшення просторового перекриття територій людей і леопардів у регіоні. «Деградація та фрагментація середовища існування в західному горбистому поясі, який історично забезпечував хижаків дикою здобиччю, призвели до того, що з часом леопарди пристосувалися до цієї мозаїки ферм, поселень і прибережних коридорів. Поля цукрової тростини стали для котячих сурогатним середовищем існування, яке пропонує цілорічне густе укриття та доступ до легкої здобичі у вигляді свійських тварин, насамперед кіз», — пояснює він.

Іншого шляху немає

Імуноконтрацепція успішно застосовується в керованих популяціях котячих в африканських мисливських заповідниках. Джованна Массей, директорка європейського відділення Інституту контролю народжуваності диких тварин Ботстібера, стверджує, що контроль фертильності або народжуваності може бути дієвим інструментом управління навіть для диких тварин, які живуть на волі. Массей посилається на дослідження, проведене в штаті Юта (США), яке виявило, що хірургічна стерилізація популяцій диких койотів зменшила кількість нападів на овець. Дослідження продемонструвало, що хірургічна стерилізація не порушила соціальну чи територіальну поведінку койотів. Оскільки стерильним койотам більше не потрібно було годувати койотенят, рівень хижацтва значно знизився, а стерильні койоти виконували роль «біологічних замінників», які захищали свої території.

Однак Массей наголошує, що використання методів контролю фертильності для пом'якшення конфлікту між людьми та дикою природою значною мірою залежить від виду тварини й контексту. «Фахівці з охорони природи повинні визначити, чи є контроль фертильності для цього виду в цих умовах найкращим методом зменшення конфлікту між людиною та дикою природою й чому саме», — каже Массей.

За словами Хабіба з Інституту дикої природи Індії, імуноконтрацепція може бути єдиним рішенням, що залишилося для потенційного пом'якшення конфлікту в регіоні. «За останні 25 років ми випробували все: вилучення, відлов, бар'єри, світлові відлякувачі», — розповідає він. Коли в період із 2020 до 2025 року команда WII відловила 15 леопардів, яких вважали проблемними особинами, надягла на них нашийники й випустила їх «далеко від Джуннара», усі вони повернулися через три–дев'ять місяців. «Надягнувши на них нашийники, ми зрозуміли, що ці тварини не були причетні до конфліктів. Протягом наступного року жодна з цих особин не стала причиною загибелі людей», — ділиться Хабіб.

Зміна динаміки популяції леопардів

Під час досліджень науковці WII з'ясували, що існують територіальні леопарди з власними індивідуальними ділянками, а також молоді тварини, які розселяються й шукають місце для створення своїх територій. Молодняк змушений залишати зайняті ділянки, що призводить до частіших контактів із людьми, пояснює Хабіб. Коли департамент встановлював клітки поблизу місць конфліктів, щоб відловити проблемних тварин, молоді леопарди залишалися невловимими, а натомість у пастки потрапляли осілі особини.

За словами Хабіба, леопарди починають розселятися у віці близько двох-трьох років і стають повністю готовими до створення власних територій приблизно в чотири-п'ять років, коли набувають достатнього досвіду для орієнтування в освоєних людиною ландшафтах. Вилучення осілих, територіальних тварин створює вільні місця, які швидко займають молодші, менш досвідчені особини, що підвищує ймовірність конфліктів. «У результаті формується популяція, де переважають молоді тварини, а це провокує ще більше конфліктів». Щоб розв'язати цю проблему, Хабіб наголошує на необхідності подовжити період, протягом якого ці тварини утримують свої території, і водночас обмежити розмноження. Мета полягає в тому, щоб зберегти осілих особин і не стимулювати приплив молодняку. Зменшення репродуктивного потенціалу самки леопарда протягом життя — із приблизно 20 леопарденят до п'яти чи шести — може з часом знизити демографічний тиск і кількість конфліктів.

Контроль народжуваності у тварин

Запропонованим методом контролю народжуваності для леопардів є GonaCon-B — імуноконтрацептивна вакцина на основі гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ), яка широко використовується для контролю популяції копитних у США. ГнРГ є основним гормоном, що регулює репродуктивну функцію у тварин, і його вже давно визнали потенційною мішенню для контролю та управління фертильністю в самок. Хабіб розповідає, що вакцину ГнРГ випробовували на тиграх у неволі, а також на левах як у неволі, так і в дикій природі. Проте видання Mongabay-India змогло знайти докази використання GonaCon-B лише для копитних тварин, таких як білохвостий олень, бізон, а також здичавілі коні й велика рогата худоба. Водночас агоністи ГнРГ, такі як імплантати деслореліну, що через тривалу надмірну стимуляцію знижують чутливість рецепторів ГнРГ, десятиліттями використовуються для контролю популяції великих котячих у зоопарках і заповідниках.

Наразі міністерство надало дозвіл на відлов п'яти леопардів і їхнє перевезення до Центру порятунку Манікдох у Пуне для проведення випробувань. Однак, за словами джерела, пропозиція WII передбачає, що тварин вакцинуватимуть, надягатимуть на них нашийники та спостерігатимуть за ними в природних умовах, а не в центрі порятунку. Видання Mongabay-India не змогло самостійно отримати доступ до тексту пропозиції.

Значний виклик для охорони природи

Сурве ставить під сумнів заяви про зростання популяції леопардів на цих територіях. «Просте збільшення кількості спостережень завдяки кращим технологіям не обов'язково означає, що чисельність тварин зростає», — зазначає він. Сурве, який вивчає екологію леопардів у Національному парку Санджай Ганді (SGNP) у Мумбаї для своєї докторської дисертації, порівнює динаміку конфліктів у Мумбаї та Джуннарі: «У Мумбаї на периферії SGNP проживає близько 20 000 осіб на квадратний кілометр, тоді як у Джуннарі, ймовірно, 500–1000 осіб на квадратний кілометр. Щільність леопардів у Мумбаї становить 26 особин на 100 квадратних кілометрів, і навіть якщо припустити, що в Джуннарі їх шість-сім, як так виходить, що Джуннар демонструє більший потенціал для конфліктів?» Він стверджує, що контроль популяції виправданий лише тоді, коли встановлено чітке зростання чисельності тварин.

Щоб розв'язати цю проблему, Сурве виступає за більш виважений, довгостроковий підхід, як-от отримання точних оцінок чисельності популяції та тенденцій її зміни, а також розуміння зв'язку між цими показниками та конфліктами. Він також наголошує на необхідності підвищення обізнаності та розбудови потенціалу серед усіх зацікавлених сторін, а не лише департаменту лісового господарства. «Одне відомство не може розв'язати цю проблему; необхідно залучити всіх ключових учасників», — підкреслює він.

Бадхе, який досліджував тенденції конфліктів між людьми та леопардами в Джуннарі, закликає перейти до управління, заснованого на запобіганні та підкріпленого геопросторовим аналізом. «Замість того, щоб розпорошувати ресурси між 600 селами, надайте пріоритет 200 селам із високим рівнем інцидентів. Посильте пильність під час мусонів і на початку вечора, коли відбувається більшість нападів леопардів», — радить він.

Хабіб наголошує на нагальності заходів із пом'якшення наслідків, вказуючи на нещодавню появу леопарда далеко на сході штату Махараштра, у місті Солапур. «За все своє життя я б ніколи не уявив леопарда в Солапурі, — зазначає він. — У майбутньому на сільськогосподарських угіддях тварин може стати так багато, що управляти їхньою популяцією стане вкрай складно».