- Image
-
- Content
-
Мауглі, рідкісного леопарда-меланіста, якого врятували шість років тому під час складної екстреної операції, помітили на його оглядовому майданчику. Чому ж ця новина викликає стільки радості?
Щось неймовірне сталося в притулку для великих котячих у приватному заповіднику Шамварі в Південній Африці. На ці новини з нетерпінням чекали з 2020 року: детальніше розповідає координаторка зі зв'язків із громадськістю Фонду Born Free Ротондва Сітагу.
«У мене була обідня перерва, і я прогулювалася тихою територією нашого притулку. На свій подив, я помітила Мауглі: він був як на долоні, щасливо лежав на своєму оглядовому майданчику та явно насолоджувався сонячним промінням. Завдяки сприятливому вітру я повільно підкралася ближче, щоб зробити ці фотографії.
«Це чудова новина, адже ми вперше побачили Мауглі на його майданчику при денному світлі. Він здавався розслабленим, хоча й трохи лякався різких рухів. Попри те, що він мене не бачив, леопард постійно оглядався довкола.
«Щось привернуло його увагу. Можливо, левиця Анжела, яку врятували з цирку у Франції, підійшла надто близько до огорожі сусіднього вольєра. Я підійшла ще трохи ближче, і Мауглі помітив мене, але залишався на майданчику ще кілька хвилин, перш ніж зістрибнути вниз».
Рівно шість років тому, змагаючись із часом напередодні загальнонаціонального локдауну через COVID-19, Фонд Born Free врятував двох леопардів із жахливих вольєрів збанкрутілого зоопарку та привіз їх до притулку в Шамварі. Тодішній керівник відділу дикої природи та ветеринар Шамварі доктор Йоган Жубер (який вийшов на пенсію в 2026 році) і менеджер із догляду за тваринами Born Free Ґлен Вена подолали 1 376 км, щоб забрати Мауглі та другого леопарда, Цейса, із зоопарку Блумфонтейна — однієї з трьох столиць Південної Африки.
Трагічно, але багатьох тварин у закритому зоопарку залишили помирати від голоду. Проте Фонд Born Free об'єднав зусилля з іншими організаціями, зокрема з притулком для великих котячих Panthera Africa та Товариством запобігання жорстокому поводженню з тваринами (SPCA) Блумфонтейна. Разом організації змогли подбати про те, щоб усі тварини, які там залишилися, включно з рептиліями, мавпами та гієнами, отримали належний догляд і нові домівки.
Мауглі — леопард-меланіст, також відомий як чорна пантера, з вугільно-чорними плямами на темному хутрі, тоді як Цейс має більш типове жовте забарвлення. Мауглі народився в жовтні 2018 року, і на момент порятунку в березні 2020 року йому було лише 18 місяців, а Цейсу — шість років. Після всього пережитого обидва леопарди були дуже наляканими, що цілком зрозуміло, а Мауглі — особливо. У дикій природі дитинчата леопарда можуть залишатися з матір'ю до дворічного віку.
За своєю природою леопарди — одинаки. Перебуваючи в безпеці в Шамварі та маючи підтримку чудових опікунів, Мауглі та Цейс отримали змогу досліджувати трав'янисті схили, тінисті чагарники, місцеві дерева та густий підлісок в окремих просторих вольєрах. Великі котячі люблять мати гарний огляд своєї території, тому дерев'яні майданчики дозволяють усім врятованим леопардам, а також левам у Шамварі, спостерігати за сусідніми пагорбами.
Але до цього часу в притулку жодного разу не бачили, щоб Мауглі піднімався на свій майданчик, і менеджер із догляду за тваринами Ґлен Вена просто на сьомому небі від щастя. «Це безцінний момент, ми в захваті й водночас трохи розчулені. Мауглі пройшов такий довгий шлях.
«З роками обидва леопарди добре адаптувалися. Цейс став помітно спокійнішим, і його часто можна побачити, коли він мирно відпочиває у своїх улюблених тінистих місцях або досліджує вольєр. Проте Мауглі залишався найбільш потайливим і невловимим серед усіх котячих під нашою опікою.
«Ми здебільшого спостерігаємо за його успіхами за допомогою камер, непомітно розміщених навколо вольєра, і дбаємо про те, щоб його територія залишалася оазою спокою. Його добробут завжди був для нас пріоритетом, тому ми такі щасливі після років нашого дбайливого й терплячого догляду».
Насичене життя леопардів у Шамварі разюче контрастує з їхнім жалюгідним існуванням у зоопарку. Мауглі та Цейс ніколи не зможуть подбати про себе самостійно, тому вони завжди потребуватимуть людської опіки.
