Під час обліку за допомогою фотопасток у Гувахаті зафіксували 34 леопарди

Під час дослідження за допомогою фотопасток, яке тривало з листопада 2025 року до січня 2026 року, зафіксували 34 леопарди, які мешкають у межах Гувахаті — одного з міст Індії, що найшвидше розростається. Дослідники також задокументували димчастого леопарда, представника виду зі статусом уразливого, та ще майже 30 видів диких тварин у лісах і на пагорбах міста та його околиць. Ці результати показують, як великі кішки пристосовуються до ландшафтів, де переважає людська діяльність, часто живучи поблизу поселень і користуючись тими самими ресурсами, зокрема джерелами води. Науковці та представники лісового відомства зазначають, що ці дані можуть стати основою заходів для зменшення негативного впливу, оскільки інфраструктурні проєкти, зокрема запланована кільцева дорога, призведуть до скорочення площі оселищ диких тварин.

Нове дослідження за допомогою фотопасток показало, що в Гувахаті, найбільшому місті на північному сході Індії, мешкають щонайменше 34 леопарди. Це засвідчує дивовижне видове різноманіття в межах міста, що стрімко розростається. Під час обліку, проведеного з листопада 2025 року до січня 2026 року, також зафіксували димчастого леопарда, представника виду зі статусом уразливого, й кілька інших рідкісних видів. Серед них — харза, північна свинохвоста макака й гаур; загалом у лісах і на пагорбах міста та прилеглих територій нарахували щонайменше 29 видів диких тварин.

Гувахаті, що займає площу близько 300 квадратних кілометрів і налічує приблизно 1,4 мільйона жителів, за останні два десятиліття стрімко розрослося. Попри це, його вкриті лісом пагорби й надалі слугують середовищем існування для диких тварин, які часто живуть напрочуд близько до поселень.

Місто, де люди живуть поруч із великими кішками

Дослідження проводила команда на чолі із зоологом Камалом Азадом під керівництвом заступника головного інспектора лісів Анурага Сінгха та інспектора лісів Саннідео Чоудхарі. Місто та прилеглі території поділили на 92 квадрати, кожен площею два квадратні кілометри. Для збирання даних дослідники встановили близько 250 фотопасток на всій території Гувахаті та в прилеглих лісових резерватах.

Результати стали несподіванкою для представників лісового відомства. В одному з квадратів дослідники виявили, що невелике джерело води на пагорбі Наракасур, розташованому над Медичним коледжем Гувахаті, стало важливим місцем водопою для леопардів. На записах видно, як люди й дикі тварини користуються тією самою територією.

Мешканці сусідніх поселень на пагорбах через проблеми з водопостачанням часто підіймаються до джерела пізно вночі, щоб набрати води. В одному з випадків, зафіксованих фотопасткою, людина прийшла близько першої години ночі, змусивши леопарда, що саме пив, тихо відступити. За кілька хвилин після того, як людина набрала води й пішла, хижак повернувся на те саме місце.

«Серед багатьох проблем ми помітили нестачу води в лісистих місцевостях у посушливі місяці. Це впливає як на людей, так і на тварин, особливо на вершинах пагорбів. Наявність надійних джерел води могла б допомогти зменшити цей дефіцит і запобігти конфліктам», — зазначив Сінгх на семінарі, де результати представили дослідникам з Інституту дикої природи Індії та представникам низки інших природоохоронних організацій. Він також підкреслив, що площа Гувахаті щороку збільшується на один-два квадратні кілометри.

Сінгх також очолює урядову установу — Товариство проєкту зі збереження лісів і біорізноманіття Ассаму.

Тиск забудови на дику природу

Дослідження відбулося на тлі планів уряду штату Ассам спорудити кільцеву дорогу навколо Гувахаті, що передбачає вилучення частини території природного заповідника Амчанг на південно-західній околиці міста.

Представники лісового відомства стверджують, що нові дані можуть відіграти вирішальну роль у формуванні планів управління дикою природою та стратегій зменшення негативного впливу.

«Такі дослідження надають базові дані, що допомагають удосконалювати плани управління та розробляти стандартні протоколи дій для зменшення негативного впливу», — сказав Чоудхарі під час семінару. Це важливо для того, щоб великі інфраструктурні проєкти не завдавали серйозної шкоди диким тваринам, що мешкають на цих територіях. Він додав, що ці дані також свідчать про високу цінність біорізноманіття міського середовища Гувахаті.

Чоудхарі зауважив, що попереднє пілотне дослідження за допомогою фотопасток в окрузі Північний Камруп уже виявило 13 леопардів у Північному Гувахаті.

За слідами леопардів

Презентуючи результати, Азад пояснив, що фотопастки встановлювали, орієнтуючись на сліди активності леопардів — відбитки лап, подряпини на деревах, екскременти та запахові мітки. Студенти Університету Гувахаті та Університету Бодоленду допомагали команді, аналізуючи взаємодію тварин та екологічні закономірності за матеріалами, зібраними протягом понад 2500 ночей роботи фотопасток у двох природних заповідниках і дев'яти лісових резерватах навколо міста.

«Ми зафіксували леопардів у 36 із 92 квадратів, де встановили камери, — розповів Азад. — Найбільше нас здивувало те, що ми не виявили цих хижаків у густих лісових резерватах Рані та Гарбханга на південній околиці міста».

Натомість найвищу активність леопардів зафіксували у трьох горбистих районах, серед яких пагорб Нілачал, де розташований історичний храм Камакх’я, та сусідній район Адімгірі. Обидва місця оточені щільною житловою забудовою. «Це свідчить про те, що леопарди чудово почуваються поблизу поселень», — сказав Азад у коментарі виданню «Down To Earth».

Дослідники змогли ідентифікувати 11 самців і 16 самиць леопарда за візерунком розеток на їхньому хутрі, однак стать семи особин визначити не вдалося. Аналіз екскрементів також показав, що раціон леопардів змінився. Чимало цих хижаків живилися не оленями, що зазвичай водяться в лісах, а дикими кабанами, козами та безпритульними собаками — тваринами, що часто трапляються навколо поселень на схилах пагорбів. «Цікаво, що мунтжаків на пагорбах у межах міста майже немає, — зазначив Азад. — Ми виявили більше мунтжаків у густих лісах за межами міста».

Рідкісні види за межами природоохоронних територій

Фотопастки також зафіксували дивовижне розмаїття інших видів диких тварин, попри зростання людської активності в місті та його околицях. Серед них були димчасті леопарди, коти-рибалки, очеретяні коти, бенгальські коти, звичайні шакали, азійські мусанги, великі та малі індійські вівери, харзи, слони, чубаті лангури та варани. Кілька з цих видів занесено до Додатка I Закону Індії «Про охорону дикої природи», що забезпечує їм найвищий рівень правового захисту.

Фахівці з вивчення дикої природи, присутні на семінарі, заявили, що ці результати підкреслюють важливість природоохоронних заходів за межами офіційно визначених заповідних територій. Нараян Сарма, приматолог з Університету Коттона, зазначив, що взаємини людей і диких тварин у Гувахаті не слід автоматично називати мирним співіснуванням.

«Тут доречніше вживати термін „сумісне існування“, — сказав він. — Трапляються також випадки конфліктів між людьми та леопардами. Однак дані, отримані під час обліку, можуть допомогти нам вивчити генетичне розселення леопардів та інших видів».

Пошук шляхів зменшення конфліктів

Експерти на семінарі наголосили на важливості заходів для зменшення негативних наслідків, оскільки дикі тварини й далі живуть поруч із людьми в місті, що постійно розростається.

Колишній працівник лісового відомства та зоолог Прашанта Кумар Сайкія підкреслив необхідність залучення традиційних знань місцевих громад, що живуть поруч із дикими тваринами. За його словами, цей досвід може допомогти сформувати кращі стратегії зменшення конфліктів і вдосконалити механізми компенсації для людей, які зазнають збитків від диких тварин.

Малабіка Какаті Сайкія, науковиця Лабораторії екології тварин і біології дикої природи Університету Гувахаті, закликала до створення громадських груп реагування для сприяння природоохоронним заходам. «Такі групи можуть допомогти швидко реагувати на появу диких тварин або конфліктні ситуації та сприяти довгостроковому збереженню леопардів та інших видів», — зазначила вона.

Зоологиня Аніта Деві, яка працює в Управлінні з планування та керування фондом компенсаційного залісення Міністерства довкілля, лісів і зміни клімату Індії, також наголосила на необхідності вивчення дикої природи поза межами заповідних територій. Вона додала, що такі інструменти, як геоінформаційні системи та штучний інтелект, можуть допомогти науковцям краще зрозуміти поведінку тварин і закономірності їхнього переміщення в ландшафтах, що стрімко змінюються.