Відновлення популяції тигрів завдяки лісовим коридорам

Тигри, які переміщуються з таких заповідників, як Бандгавґарх і Канха, осідають та сприяють зростанню популяції цих хижаків у штаті Чхаттісґарх. Кількість тигрів у Чхаттісґарху, яка різко скоротилася за даними попередніх оцінок, останніми роками демонструє помітне відновлення, а репродуктивні популяції збільшуються. Експерти зазначають, що захисту лісів у межах штату недостатньо; для безперервного переміщення тигрів і довгострокової стабільності їхньої популяції вкрай важливо зберігати ландшафтні коридори, що з'єднують заповідники по всій Центральній Індії.

У 2018 році молода тигриця перестала потрапляти в об'єктиви фотопасток у Тигровому заповіднику Бандгавґарх, що в штаті Мадг’я-Прадеш. Офіційних повідомлень про конфлікти з людьми, як і записів про виявлення туші чи випадки браконьєрства, не надходило. Це свідчило про те, що вона не загинула на території заповідника. Проте протягом майже трьох років у жодній з офіційних моніторингових мереж Мадг’я-Прадешу не було фотофіксації цієї тварини. Згодом, у 2021 році, фотопастки в Тигровому заповіднику Ачанакмар (АТР) у сусідньому штаті Чхаттісґарх зафіксували тигрицю, яка йшла саловим лісом, а за нею дріботіли тигренята. Перевірка візерунка смуг підтвердила підозри працівників заповідника. Це була та сама тигриця. Вона перейшла з Мадг’я-Прадешу до Чхаттісґарху, подолавши майже 400 кілометрів. Згодом працівники лісового господарства назвали її Джумрі. В офіційних моніторингових записах її внесли до каталогу під номером TK-8.

Експерти стверджують, що коли вона зникла з Тигрового заповідника Бандгавґарх, то досягла віку розселення — етапу в житті тигра (зазвичай від двох до трьох років), коли залишатися на рідній території стає неможливо. Бандгавґарх є одним із тигрових заповідників Індії з найвищою щільністю тигрів. У таких ландшафтах екологічний успіх створює тиск. Коли щільність потенційної здобичі висока, а репродуктивні самки вже закріпилися на території, виживання дитинчат зростає. Але площа обмежена. Дорослі самці займають визначені території, які перетинаються з територіями місцевих самок. Коли напівдорослі особини стають незалежними, їх поступово витісняють назовні, пояснює Самір Кумар Сінха, керівник відділу охорони природи Фонду дикої природи Індії (WTI).

У 2018 році молода тигриця в Тигровому заповіднику Бандгавґарх зникла з поля зору фотопасток, не залишивши жодних слідів своєї присутності аж до 2021 року, коли фотопастки в Тигровому заповіднику Ачанакмар, розташованому за 400 км, зафіксували її. Згодом працівники лісового господарства назвали її Джумрі.

Джумрі — непоодинокий приклад. На початку 2023 року ще одне переміщення підтвердило цю тенденцію. Молодого самця тигра, ідентифікованого як T-200, зафіксували в Тигровому заповіднику Канха. Пізніше того ж року він зник із моніторингової мережі Канхи. У грудні фотопастки в АТР зафіксували нового самця. Аналіз смуг підтвердив, що це був T-200. Такі переміщення сприяють збільшенню чисельності тигрів у АТР та загалом у штаті Чхаттісґарх.

Санкет Бгале, директор програми «Ландшафти Центральної Індії» у Всесвітньому фонді природи в Індії (WWF-India), розповів виданню Mongabay-India, що чисельність тигрів у АТР поступово зростає. Це підтверджують послідовні дослідження в межах Всеіндійського обліку тигрів (AITE), які проводять кожні чотири роки, починаючи з 2010-го. У 2010, 2014 та 2018 роках на території АТР зафіксували одного, трьох та п'ятьох тигрів відповідно. Нині в заповіднику мешкають сім самок і три самці, причому регулярно відбуваються переміщення тигрів із сусідніх заповідників. Останній моніторинг свідчить про те, що зараз територію заповідника використовують близько десяти особин, серед яких є кілька репродуктивних самок.

Загальна кількість тигрів у Чхаттісґарху, яка колись скорочувалася, останніми роками почала зростати, збільшившись із 17 особин у 2022 році до 35 у квітні 2025 року. Влада штату пояснює це посиленням боротьби з браконьєрством, розширенням моніторингу за допомогою фотопасток, управлінням середовищем існування та підвищеною увагою до збереження ландшафтних коридорів. Головний міністр штату Чхаттісґарх Вішну Део Саї зазначив, що протягом останніх кількох років його уряд доклав зусиль для створення сприятливого середовища для великих котячих. У коментарі для Mongabay-India він сказав: «Те, як зросла популяція тигрів у лісах АТР, свідчить про те, що зараз вони тут процвітають. Тигри, які прибули із сусідніх штатів, також остаточно закріпили за собою території. Наша адміністрація тісно співпрацює з працівниками лісового господарства, місцевими громадами та природоохоронними організаціями задля покращення захисту середовища, посилення антибраконьєрських заходів та збереження зв'язку між лісами. Ці скоординовані зусилля зробили АТР привабливою домівкою для тигрів, заохочуючи як місцевих особин, так і тих, що прибули із сусідніх штатів, осідати, розмножуватися та неухильно збільшувати популяцію».

За словами Сінхи, на те, чи осяде тигр, що перемістився на нову територію, впливають три фактори: кормова база, безпека та наявність партнера. «Якщо в АТР спостерігається розмноження тигрів, які прийшли з Бандгавґарха та Канхи, це свідчить про покращення стану лісів», — зазначив він.

Багатий на ліси штат із вразливою популяцією тигрів

Чхаттісґарх виокремили з Мадг’я-Прадешу в листопаді 2000 року як новий адміністративний штат. За даними Лісової служби Індії, на момент його утворення майже 44 % території Чхаттісґарху вкривали ліси. Ці ліси є частиною Центральноіндійського нагір'я — одного з найважливіших у світі ландшафтів для збереження тигрів. Новий штат успадкував потенційні місця проживання цих хижаків: Тигровий заповідник Індраваті на півдні, Заповідник дикої природи Ачанакмар на півночі та Заповідник дикої природи Уданті-Сітанаді. Ачанакмар і Уданті-Сітанаді згодом отримали статус тигрових заповідників. У 2021 році оголосили про створення Тигрового заповідника Гуру-Гхасідас-Тамор-Пінгла площею понад 2800 квадратних кілометрів, що посилило екологічні зв'язки з ландшафтом Санджай-Дубрі в штаті Мадг’я-Прадеш.

Однак щодо чисельності тигрів історія Чхаттісґарху виявилася не такою успішною, як у Мадг’я-Прадеші. У 2006 році в Чхаттісґарху зафіксували 26 тигрів. До 2010 року їхня кількість стабілізувалася. До 2014 року популяція становила 46 особин, але загалом її чисельність коливалася, а довгострокове зростання залишалося обмеженим. У 2018 році Всеіндійський облік тигрів зафіксував у штаті 19 хижаків, що свідчило про спад порівняно з попередніми роками. Протягом того ж періоду в Мадг’я-Прадеші спостерігалося стабільне зростання. Приблизно з 300 тигрів у 2006 році їхня кількість зросла до 526 у 2018-му й досягла 785 під час національного оцінювання 2022 року, що є найвищим показником в Індії.

Пран Чаддга, природоохоронець і колишній член рад з питань дикої природи нерозділеного Мадг’я-Прадешу та Чхаттісґарху, розповів Mongabay-India, що на папері Чхаттісґарх мав багато структурних компонентів, необхідних для виживання тигрів: лісові масиви, кормову базу, річкові системи, неоднорідність рельєфу та сусідство з потужними популяціями-донорами в заповідниках Канха й Бандгавґарх. Проте демографічні тенденції свідчили про інше. Ліси в Чхаттісґарху не зникли. Але їхня здатність утримувати стабільні репродуктивні популяції знизилася. Учені-екологи почали описувати окремі частини штату як демографічні реципієнти — регіони, де смертність і нестабільність перешкоджають постійному розмноженню, а виживання залежить від імміграції із сусідніх ландшафтів-донорів, зазначив Сінха.

Заповідники залишалися недоторканими острівцями середовища існування. Але простори між ними — коридори — почали звужуватися. Розширення видобутку корисних копалин у лісових округах, таких як Корба, Райґарх, Сарґуджа, Корія та Сураджпур, посилило тиск на ареали. Лінійна інфраструктура, зокрема дороги, залізничні колії та лінії електропередачі, перетнула лісисті гірські системи та порушила цілісність ландшафту. Розширення сільськогосподарських угідь посилило крайові ефекти навколо меж заповідників. Гідрологічні зміни вплинули на структуру прибережної рослинності, повідомив один із високопосадовців WWF, який не мав дозволу спілкуватися з пресою. Субхранжан Сен, головний консерватор лісів (PCCF) штату Мадг’я-Прадеш, розповів Mongabay-India, що доступність здобичі в деяких районах Чхаттісґарху залишається обмеженою, що ускладнює самопідтримання популяцій диких тварин.

Подорож Джумрі на 400 км — непоодинокий приклад: кілька подібних переміщень сприяють зростанню популяції тигрів у Тигровому заповіднику Ачанакмар.

Політичний кордон, екологічний континуум

Коли в листопаді 2000 року Чхаттісґарх виокремили з Мадг’я-Прадешу, екологічна система не змінилася відповідно до цього кордону. Наприклад, пагорби Майкал уздовж північного кордону поєднуються з лісовим поясом Мадг’я-Прадешу. Для збереження великих хижаків зв'язність територій має безпосереднє біологічне значення.

Чаддга пояснив, що Центральна Індія функціонує як метапопуляційна система — мережа субпопуляцій, з'єднаних шляхом розселення. У таких системах деякі заповідники діють як донори, продукуючи надлишок особин завдяки високій щільності здобичі та успішному розмноженню. Інші ж функціонують як реципієнти, де лише місцеве відтворення не може компенсувати смертність. «Без розселення ізольовані популяції тигрів стикаються зі зниженням генетичного різноманіття. Інбредна депресія підвищує ризик зниження репродуктивного успіху та зростання смертності серед тигренят. Невеликі популяції стають вразливими до стохастичних подій, спалахів хвороб, різкого скорочення кількості здобичі або випадків браконьєрства», — додав він.

Лісові коридори, що з'єднують Канху, Бандгавґарх, Санджай-Дубрі, Гуру-Гхасідас, Ачанакмар, Індраваті, Уданті-Сітанаді, Наґзіру, Тадобу та Паламу, є частиною ширшого ландшафту Центральної Індії, який охоплює десятки тисяч квадратних кілометрів. Значна частина цих земель лежить поза межами офіційних природоохоронних територій. Їхнє майбутнє залежить від рішень щодо землекористування, які виходять за рамки політики охорони дикої природи. Дослідження ландшафту Центральної Індії показують, що тигри часто переміщуються уздовж заліснених гірських хребтів та прибережних смуг. Навіть відносно вузькі коридори з лісовим наметом можуть функціонувати, якщо рівень втручання залишається нижчим за певні порогові значення. Важливе значення має проникність — здатність ландшафту забезпечувати переміщення, а не його юридична класифікація, наголосив Сінха з WTI.

У звіті Національного управління з охорони тигрів (NTCA) за 2014 рік виділили кілька «вузьких місць» у коридорах переміщення диких тварин у регіоні. У ньому зазначалося, що коридори Канха–Пенч та Бандгавґарх–Санджай-Дубрі проходять через ландшафти з історично високим рівнем браконьєрства та розвитком інфраструктури, пов'язаної з видобутком вугілля. Коридори, що з'єднують Бандгавґарх із середовищами-реципієнтами Санджай-Дубрі та Гуру-Гхасідас, також наражаються на ризики через лінійну інфраструктуру, пов'язану з гірничодобувною промисловістю. У коридорі Канха–Ачанакмар частину лісів між цими заповідниками використовують для комерційного лісівництва, і в звіті наголошують, що таку діяльність потрібно ретельно контролювати, аби не підірвати функцію коридору як маршруту переміщення диких тварин. У звіті за 2022 рік знову висловили занепокоєння: «Хоча існують деякі екологічні коридори, які дозволяють тиграм переміщуватися між цими територіями, більшість із них не перебуває під охороною і продовжує деградувати через нераціональне використання людиною та проєкти розвитку, а отже, не сприяє пересуванню тварин».

Фрагментація також створює нові загрози. Уздовж узлісь починають спостерігати випас худоби, людську діяльність, шум, штучне освітлення та дороги. Кожен розрив у лісовому масиві робить переміщення тварин ландшафтом складнішим і ризикованішим, зазначив Сен, головний консерватор лісів штату Мадг’я-Прадеш.

Переміщення Джумрі свідчило про те, що принаймні один шлях розселення між Бандгавґархом та Ачанакмаром залишався функціональним. Сама лише її поява не означала відновлення популяції. Про це свідчило розмноження. Її перший виводок в АТР зазнав втрат — за повідомленнями працівників лісового господарства, одне тигреня вбив дорослий самець. Але вона знову дала потомство. У 2023 році тигриця успішно виростила двох дитинчат. Згодом вона народила ще чотирьох. Так само T-200 пройшов від Тигрового заповідника Канха до Ачанакмара, подолавши орієнтовно 400–450 кілометрів. Це переміщення показало, що зв'язок між Мадг’я-Прадешем і Чхаттісґархом не зник. Цей шлях звузився, але залишився біологічно життєздатним, підкреслив Чаддга.

Кількість тигрів у Чхаттісґарху, яка колись скорочувалася, останніми роками демонструє ознаки відновлення. Головний міністр штату пояснив це посиленням боротьби з браконьєрством, розширенням моніторингу за допомогою фотопасток, управлінням середовищем існування та підвищеною увагою до захисту коридорів. Звіти Лісової служби Індії також вказують на поступове збільшення площі лісів. Міністр пов'язав зростання чисельності тигрів із природоохоронними зусиллями свого уряду. «Зросла не лише кількість тигрів: дані Лісової служби Індії також свідчать про збільшення площі лісів у Чхаттісґарху», — сказав він. Проте Субхранжан Сен зазначив, що захист коридорів залишається критично важливим. «Коридори є природними, але в районах зі значною присутністю людини тиграм стає важко виживати, і цей виклик є ще більшим для репродуктивних особин. Чхаттісґарху потрібно більше працювати над управлінням лісами», — наголосив він.

Подорож Джумрі з Бандгавґарха до АТР підкреслює важливість коридорів для диких тварин. Її роль у зростанні популяції тигрів у Чхаттісґарху відображає широку картину. Те, чи триватиме в штаті відновлення популяції тигрів, залежатиме не лише від охорони в межах заповідників, а й від проникності лісів між ними.