- Image
-
- Content
-
Згідно з новим дослідженням, снігові барси — єдині серед великих котячих, які систематично полюють на здобич, що за розміром перевищує їх удвічі, а то й більше.
Зазвичай великі котячі обирають тварин свого або меншого розміру, що робить мисливську поведінку снігового барса (Panthera uncia) вкрай нетиповою для тваринного світу.
У дослідженні, що ґрунтувалося на даних 12-річного GPS-відстеження, учені з’ясували, які вікові та статеві групи козерогів (Capra sibirica) стають здобиччю снігових барсів у горах Тост на півдні Монголії.
Дослідники з’ясували, що й самці, й самки снігових барсів віддають перевагу зрілим самцям козерогів (віком понад п’ять років), хоч ті важать щонайменше вдвічі більше за хижаків. Причина в тому, що, попри великі габарити, такі тварини стають для барсів порівняно легкою здобиччю.
Самці козерогів із масивнішим тілом і більшими рогами приваблюють більше самок, проте ця перевага в розмноженні робить їх важчими та менш спритними, а отже, й вразливішими на стрімких гірських схилах, де полюють снігові барси. Це приклад того, як особливості гірського рельєфу формують мисливські стратегії та унікальну динаміку взаємин «хижак — жертва».
«Виявилося, що барсам легше вполювати більшу здобич саме завдяки унікальному рельєфу, у якому вони живуть», — пояснює доктор Ер’ян Йоханссон, провідний науковець фонду Snow Leopard Trust та доцент Шведського університету сільськогосподарських наук.
«Козероги еволюційно пристосувалися до втечі від хижаків на крутих, майже вертикальних скелях. Навіть найбільші самці козерогів надзвичайно вправно лазять скелями й зазвичай можуть випередити будь-якого хижака на цих схилах, за винятком снігових барсів, які еволюційно пристосувалися полювати в такому ж середовищі».
Снігові барси полюють із засідки: нападають на здобич згори, а тоді переслідують її вниз крутими схилами й скелями.
Оскільки козероги використовують той самий скелястий рельєф для втечі від хижаків, спритність і вміння лазити скелями стають вирішальним чинником того, чи зможуть вони врятуватися від снігового барса.
На рівнині масивне тіло й великі роги зазвичай дають перевагу здобичі, що значно перевищує хижака за розміром. Але коли тварина намагається спуститися крутим гірським схилом, ті самі риси стають недоліком.
Схоже, зайва вага й габарити сповільнюють самців козерогів якраз настільки, що вони не можуть випередити снігового барса, який їх переслідує.
Відомо, що інші великі котячі, як-от леви й леопарди, полюють на великих тварин, зокрема на слонів і буйволів, але зазвичай вони обирають меншу й легшу здобич.
Рисі на півночі Скандинавії живляться північними оленями, які можуть бути вдвічі, а то й утричі більші від них, адже вони не мають іншої здобичі. Тож, за словами Йоханссона, вони не обирають оленів, а просто живляться тим, що мають.
Те, що і снігові барси, і трофейні мисливці полюють на одних і тих самих «найцінніших для розмноження» самців козерогів, серйозно впливає на заходи зі збереження виду в їхньому ареалі.
«Це, безумовно, важливий сигнал, що свідчить, що нам потрібно ретельніше відстежувати популяції козерогів», — каже Йоханссон.
«Потрібні докладні дослідження, які визначатимуть не лише загальну чисельність козерогів, а й кількість тварин у кожній віковій і статевій групі», — каже Йоханссон.
«Коли ми отримаємо ці дані, то зможемо визначити, скільки зрілих самців, ймовірно, стане здобиччю снігових барсів, і скільки таких самців потрібно для підтримки здорової соціальної структури популяції. Якщо надлишку немає, полювання треба заборонити».
«Це також змінює наше розуміння того, як зберегти популяцію снігових барсів, — додає Йоханссон. — Зазвичай ми говоримо про те, чи достатньо загалом здобичі на певній території для підтримки популяції снігових барсів. Але наше дослідження показує, що важливий також і склад популяції здобичі. Наприклад, 1 000 козерогів, серед яких лише 4 % — зрілі самці, насправді можуть підтримувати меншу кількість снігових барсів, ніж 800 козерогів, де зрілих самців 15 %».
Наше дослідження вказує на те, що важлива не лише загальна кількість диких копитних на певній території, а й правильне співвідношення вікових і статевих груп.
