Як леви заповідника Гір спілкуються за допомогою запахів

Дворічне дослідження виявило особливості поведінки та запахові уподобання останніх диких левів Індії та допомогло глибше пізнати їхні способи спілкування.

Найчастішим з-поміж усіх зафіксованих видів поведінки було обнюхування, яке складало майже 40 % усіх дій. На другому місці було дряпання (30 %), на третьому — мічення сечею (12 %).

Оскільки популяція левів у Гірі зростає, знання про те, де й як вони позначають територію, допоможе планувати природоохоронні заходи — від захисту найважливіших оселищ та міграційних шляхів до планування співіснування на спільних територіях.

Ссавці, особливо хижаки, використовують мічення запахом як надзвичайно важливу форму спілкування. Леви, наприклад, залишають стійкі пахучі мітки на деревах і стежках за допомогою сечі, фекалій і виділень запахових залоз. Хоча ці мітки невидимі для людини, вони містять важливу інформацію для інших левів у цій місцевості.

Дослідження в Гірі штату Ґуджарат мало на меті з'ясувати особливості цього прихованого спілкування. «Це перше детальне наукове дослідження мічення запахом азійських левів у дикій природі. Воно демонструє, наскільки ефективним є запах для захисту території, приваблення партнерів і соціального спілкування», — каже Мохан Рам, керівник відділу охорони дикої природи Національного парку і заповідника Гір у Сасан-Гір та один із провідних дослідників.

Позначити територію

Гір, що включає національний парк і заповідник, займає майже 1 900 квадратних кілометрів у регіоні Саураштра штату Ґуджарат. Тут мешкає понад 40 видів ссавців, зокрема леопарди, гієни та шакали, але лев є його головним символом. Щоб з’ясувати, як великі котячі використовують запахи для спілкування, дослідники співпрацювали з досвідченими провідниками-слідопитами Гіру. Ці фахівці допомогли визначити дерева, які мали сліди регулярного дряпання та були улюбленими місцями левів для мічення.

У 36 таких місцях команда встановила фотопастки з датчиками руху з березня 2022-го до квітня 2024 року. «Протягом трьох сезонів ми стикалися з різноманітними труднощами: від помилкових спрацювань датчиків через птахів чи вітер до мусонних дощів. Дістатися до місць розташування фотопасток під час сильних злив було справжнім випробуванням. До того ж обсяг зібраних даних був величезний, і знадобилося багато зусиль, щоб відібрати та впорядкувати відеоматеріали для аналізу», — розповідає Рам.

Щоразу, коли лев проходив поруч, камери знімали коротке відео й робили фотографію. Загалом камери зафіксували понад 15 000 зафіксованих проходів тварин, з яких 1 542 — леви. Кожен відеоролик з левами переглядали, щоб визначити певні види поведінки — як-от обнюхування, дряпання, мічення сечею, тертя та навіть лазіння. «Фотопастки дали змогу спостерігати за поведінкою левів, не турбуючи їх. Ми встановили всі камери однаково, незважаючи на місце й сезон, щоб забезпечити однотипність даних», — зазначає Рам.

Дослідники також записували особливості дерев: вид, висоту, обхват стовбура та відстань до доріг чи водойм, щоб зрозуміти, завдяки чому певні дерева були привабливішими для мічення.

Потім дані розподілили за сезонами, порою дня, віком і статтю лева, а також за особливостями мічених дерев. Статистичними методами команда визначила особливості поведінки й запахові уподобання в ландшафті Гіру.

Мічення запахом — частина повсякденної активності

Молоді леви частіше лазили на дерева, що, ймовірно, є формою гри або способом навчання.

Самці були активнішими в міченні, особливо поблизу території левиних прайдів. Самки також залишали мітки, переважно під час тічки. «Це важлива частина стратегії захисту території та розмноження виду з таким обмеженим географічним ареалом. Також дослідники помітили, що молоді особини багаторазово використовували ті самі дерева, ніби вчачись позначати територію», — каже Рам.

Більшість дій відбувалася вранці; найвища активність дряпання та мічення сечею припадала на 3:44 та 4:17 ранку відповідно. Така закономірність свідчить, що мічення запахом є свідомою й добре спланованою частиною повсякденної активності левів.

Найактивнішою порою для мічення запахом була зима. Це припадає на пік гонного періоду левів, що підкреслює взаємозв’язок між спілкуванням за допомогою хімічних сигналів та розмноженням.

«Прохолодна погода сприяла зростанню активності левів, а отже й частішому міченню. Варто зазначити, що леви часто обирали нахилені дерева (під кутом близько 45 градусів), бо на них краще утримується сеча, а запах тримається довше, особливо під час мусонного періоду», — пояснює Рам.

Вибір придатного місця для мічення

Леви мітили цілеспрямовано. Вони надавали перевагу певним видам, особливо Butea monosperma та Syzygium cumini. «Ми виявили, що леви обирали дерева з м’якою корою або з камеддю, а також види з високим вмістом вторинних метаболітів — ймовірно тому, що на них запах тримається довше. Тикових дерев леви оминали, адже їхня кора надто тверда для дряпання», — зазначає Рам.

Стежки є для левів природними коридорами — ідеальними місцями, щоб повідомити про свою присутність суперникам або можливим партнерам. «Дерева, яким леви надавали перевагу, часто росли біля стежок, що вказує, що леви можуть пов'язувати мічення з маршрутами переміщення, ймовірно, навіть враховуючи присутність людини», — пояснює Рам.

Вологе довкілля також сприяє довшому збереженню пахучих міток. Зокрема, у чагарниках зафіксували більше випадків мічення запахом. Такий відносно відкритий простір, ймовірно, робить мічені стовбури помітнішими й доступнішими.

Чому важливо вивчати поведінку

Азійські леви істотно відрізняються від своїх африканських спорідненців. Вони живуть у менших групах, розмножуються не одночасно й обмежені єдиним ареалом проживання на заході Індії. Ці унікальні умови визначають те, як вони взаємодіють, конкурують і виживають.

Розуміння того, де й коли відбувається мічення запахом, допомагає зрозуміти поведінку левів. Результати можуть допомогти природоохоронцям покращити стратегії захисту оселищ, управління водними ресурсами, визначення меж і спостереження за левами, забезпечуючи подальше збереження останніх диких левів Індії. «Знання про те, яким видам дерев надавали перевагу леви, може спрямовувати зусилля на покращення оселищ. Це навіть може допомогти в запобіганні браконьєрству завдяки виявленню місць, які часто використовуються для мічення», — каже Рам.

Дослідники рекомендують і надалі поєднувати дані про мічення запахом з відстеженням за допомогою GPS-нашийників, щоб спостерігати за окремими особинами протягом тривалого часу. Такий підхід міг би виявити більше деталей, наприклад, чи надають певні леви перевагу конкретним деревам і як їхня поведінка під час мічення змінюється залежно від сезону, віку чи соціального статусу. Усі ці дані можуть бути особливо цінними, оскільки популяція левів з часом зростатиме й почне поширюватися на сусідні з Гіром території. «Це може прямо впливати на планування місць проживання за межами Гіру та підтримати стратегії переселення левів і співіснування з місцевими громадами», — підсумовує Рам.