- Image
-
- Content
-
Туристи масово їдуть до Національного парку Рантамбор, сподіваючись побачити зблизька його знамениту дику природу, адже в спекотну літню пору тварини, зокрема й великі хижі коти, йдуть до струмків шукати води.
Однак попри звичний гамір у Рантамборі нині незвично тихо. Тигриця T-84, відома ще й як Арроухед, загинула 19 червня після тривалої хвороби. Рак кісток, який у неї діагностували, зрештою переміг її. Для тих, хто добре знає ліс, Арроухед була не просто черговою тигрицею. Серед багатьох мешканців парку T-84 вирізнялася своєю величною постаттю, мала власну територію, легендарну історію, а тепер — і спадщину.
«Я вперше побачив Арроухед влітку 2015 року. Вона перебувала з братом Пакменом, сестрою Лайтнінґ та їхньою матір’ю Крішною», — розповів Махендра Джейн, колишній генеральний директор EY Global Shared Services India і екс-партнер EY, а нині режисер-документаліст, який знімав життя Арроухед. «Щось у неї глибоко вразило мене — вона була сильною, стриманою, хоч і молодою тигрицею», — додав він.
Фотограф природи Сачін Рай бачив її лише за два дні до смерті. Вона була на березі озера Падам-Талао й ледь рухалася. «Було нестерпно дивитися на її страждання: спроби підвестися, зробити кілька кволих кроків і знову впасти. Кожен рух давався їй важко; навіть пройти десять кроків здавалося майже неможливим. Зрештою, вона дісталася дерева й лягла під ним. У ту тиху мить я відчув серцем, що кінець близький — це було питання одного-двох днів», — написав Рай у підписі до короткого відео в розділі Reels Instagram, яке він опублікував. Він спостерігав за її життям відтоді, як вона ще була тигреням. На відео Арроухед — виснажена й стомлена, лише тінь колишньої себе, — повільно брела уздовж берега озера.
«Востаннє я бачив її ввечері у вівторок, 18 червня. Вона йшла дуже хитко, повністю втрачаючи рівновагу. Більшість із нас, хто добре знає ліс, відчувала, що їй залишилися лічені дні життя. Ми повідомили лісівництво й попросили стежити за нею. У четвер вранці її знайшли біля дороги неподалік Джогі-Махалу. Зробили розтин, на якому я був присутній», — розповів Джейн.
Зв’язок Рая з нею тривав роками. Він фотографував її ще, коли вона була тигреням, і спостерігав, як вона ставала матір’ю та захисницею своєї території. Їй жилося нелегко: вона втратила кілька своїх перших виводків, зазнавала тиску від прийшлих самців і врешті-решт її витіснили зі своєї території власною донькою Ріддхі. Але вона не здавалася. Навіть минулого року, коли її здоров’я вже погіршувалося, вона виростила ще один виводок.
«За ці роки вона була чудовою матір’ю. Загалом вона мала чотири виводки. На жаль, жодне тигреня з її першого та третього виводків не вижило», — розповів Джейн виданню The Indian Express. «Ситуація з другим і четвертим виводками була кращою, і п’ятеро її безпосередніх нащадків досі живі. Нещодавно переселили тигренят із її четвертого виводка, що, на мою думку, глибоко вразило її», — додав він.
У зворушливому дописі на офіційній, хоч і неперевіреній, сторінці Національного парку Рантамбор на Instagram було сказано: «Вона була гордістю нашого лісу». Допис супроводжувався фотографією мертвої Арроухед і поясненням, що доньку Арроухед переселили до заповідника «Мукундра» всього за кілька годин до її смерті. Дивний збіг. А може, й ні.
Сур’я Садасіван, фахівчиня державної політики, захисниця дикої природи та постійна гостя Рантамбора, розповіла виданню The Indian Express, що бачила Арроухед ще молодою, майже дорослою тигрицею. «Я досі пам’ятаю, як уперше побачила Арроухед, коли вона була молодою тигрицею, у Рантамборі. В неї було щось справді магічне. Вона була не першою тигрицею, яку я побачила, але запам’яталася мені неочікувано. Вона втілювала дух справжньої дикої тигриці — лютої, граційної та незламної до останнього», — сказала Садасіван.
«14 червня вона вразила нас, убивши великого крокодила. Ми були вражені, що в неї знайшлися на це сили. Того дня вона трохи попила, а ще трохи — 15-го; після цього я бачив її щодня. Але потім вона зовсім перестала їсти й не пила води», — розповів Джейн, додавши: «Здавалося, ніби вона перенесла баріатричну операцію — могла їсти лише малими порціями, потроху, так само, як наприкінці життя ходила, рухалася й жила — повільними, болісними кроками».
«Навіть в останні, кволі дні вона знову показала нам свою силу. Дивитися, як вона, попри свій стан, перемогла крокодила, стало яскравою нагадкою про те, ким вона була насправді — справжньою володаркою лісів», — сказала Садасіван, маючи на увазі відео, яке стало популярним на Instagram і було поширене 8 червня.
«Влітку 2023 року в неї сталася жахлива сутичка з крокодилами на озері Раджбаґ. Вона зникла під водою на кілька секунд. Ми думали, що втратили її, але вона виринула, приголомшена, і дісталася до берега. Той момент став початком її занепаду. Проте вона не здавалася — вона знову й знову доводила свою силу», — розповів Джейн.
«Одним із найвражаючих моментів стало полювання, коли вона разом із трьома тигренятами вполювала оленя-самбара. Це було нелегке полювання. Але навіть тоді вона не могла нормально їсти», — сказав Джейн.
Арроухед походила зі славетного роду. Вона була донькою Крішни та онукою Мачлі — обидві були легендами свого часу. Але Арроухед мала щось особливе. Вона славилася незалежністю й непокірністю. Її фотографували нечасто, але ті, кому пощастило її побачити, ніколи цього не забували.
Джейн переживав цю втрату як особисту. «Я завжди відчував глибокий зв’язок із нею. Це важко пояснити, але він був дуже глибоким. Я втратив матір від схожої хвороби — навіть дати збіглися. Вона теж боролася два-три місяці, перш ніж померти 19 червня — того самого дня, що й Арроухед. Дивним чином здавалося, що вони обидві нарешті знайшли свободу».
«Шкода, що мені не вдалося побачити її востаннє, але я завжди берегтиму пам’ять про неї. Арроухед була легендою. Її грація, її мужність та її спадщина житимуть у лісі — і в наших серцях», — сказала Садасіван.
Важко переоцінити значення дикої тварини для лісу та для людей, які доглядають за ним. Але для Рантамбора Арроухед була більше ніж просто ім’я зі списку. Вона була частиною історії — від ранкових сафарі до тихих ночей, коли її рев чув лише ліс.
Тепер там лише тиша. А її історія триває.
