- Image
-
- Content
-
Тигри вважаються самітниками, що блукають лісами і запекло захищають свої території. Але що відбувається, коли їх випускають у дику природу, де цей вид зник? Як вони взаємодіють, коли мають ділити новий простір?
«Відомо, що тигри не схильні до групової поведінки. Однак частоту й характер їхніх взаємодій, конфліктних чи позитивних, рідко вивчали кількісними методами. Незрозумілими залишалися питання про те, чи мають тигри хоча б базову соціальну структуру або утворюють тимчасові соціальні зв’язки», — каже Супратім Датта, дослідник Індійського інституту дикої природи.
Експеримент в Панні
На початку 2000-х років тигри в Панні зникли. Нестримне браконьєрство, недостатня охорона й зростаючий антропогенний тиск повністю їх знищили. До 2009 року стало зрозуміло, що тигровий заповідник Панна вимагав термінових заходів. Розпочалася програма реінтродукції, і тигрів із заповідників, зокрема Канха та Пенч, завезли для відновлення популяції на цю територію.
«В Панні тигрів не було лише кілька років, а кормова база залишалася неушкодженою. Це було цілеспрямоване браконьєрство, яке знищило тигрів у екосистемі, а не екологічний колапс. Тож бракувало лише одного складника — тигрів — і їх просто випустили», — каже Ядвендрадев Джхала, старший науковий співробітник Індійської національної академії наук, Національного центру біологічних наук у Бангалорі та Індійського інституту дикої природи в Дехрадуні.
З 2009 по 2019 рік дослідники спостерігали за 13 реінтродукованими тиграми, використовуючи GPS-нашійники та ультракороткохвильові (УКХ) нашійники, щоб з’ясувати, чи перетиналися ці великі котячі під час парування, чи ділили здобич, чи переміщувалися суміжними територіями, або навмисно уникали одне одного. Такі взаємодії є внутрішньовидовими — вони важливі для розуміння специфіки парування, стратегій виживання та соціальної терпимості.
Але таке телеметричне відстеження протягом понад десятиліття в густій, пересіченій місцевості Панни створювало багато технічних і логістичних проблем.
«Ультракороткохвильові (УКХ) нашійники недорогі й мають тривалий термін роботи батареї, тому вони ідеально підходять для моніторингу самиць тигрів на їхніх менших територіях. Але вони потребують постійної польової роботи і спеціалізованої дослідницької групи для безперервного стеження. Самці переміщуються на великі відстані, що ускладнює стеження за їхніми сигналами у важкодоступній місцевості», — пояснює Датта.
«GPS-нашийники забезпечують детальні дані про місцезнаходження з меншими зусиллями, але мають менший термін роботи батареї та іноді втрачають сигнал, особливо у густих лісах або у сезон мусонів, що призводить до втрат даних.»
Застосування обох типів нашийників дало змогу дослідній групі поєднати детальність і тривалість спостережень.
Дослідна група реєструвала два типи контактів: статичні контакти (коли їхні території перетиналися) та активні контакти (коли тигри перебували в одному місці одночасно). Для аналізу особливостей поведінки дослідна група також використала індекс приваблення–уникнення між особинами (IAB) за Бенамом — метод, який враховує як час, так і простір.
Дослідники використали індекс для граничних відстаней 100 і 500 метрів, щоб з’ясувати, чи перебували пари тигрів постійно ближче один до одного або далі, ніж очікувалося, що дало змогу дослідній групі визначити, чи окремі тигри виявляли ознаки притягання чи уникнення. Аналіз цих закономірностей упродовж років допоміг дослідній групі зрозуміти, як розвивалися стосунки між тиграми з часом.
Результати дослідження
Дослідники проаналізували 126 пар тигрів: «самець—самець» (18), «самиця—самиця» (35) і «самець—самиця» (73). Це дало змогу скласти детальну картину соціальної організації тигрів, яка виявила три чіткі закономірності.
Самці уникали одне одного
Самці уникали одне одного, рідко пересуваючись разом, навіть коли їхні території перетиналися. Їхні шляхи перетиналися у просторі, але не збігалися в часі.
«Молодші самці зазвичай уникали домінантних самців, тримаючись на відстані. Їхні переміщення були переважно незалежними», — каже Датта. Таке уникнення, ймовірно, зменшує ризик безпосереднього зіткнення.
Самиці толерантні до родичів
Самиці тигрів, особливо матері й доньки або сестри, навпаки, виявляли вищу соціальну терпимість. Молоді самці розселялися на великі відстані, але молоді самиці часто залишалися поблизу місць свого народження — поведінка, відома як філопатрія. Ці самиці ділили простір із своїми матерями, доки не були готові облаштувати власні території.
«Влаштовуючи територію поруч з материнською, самиці тигрів уникають небезпек далекого переселення, таких як незнайома місцевість або загрози від інших хижаків», — каже Датта. «Вони також мають перевагу завдяки знанню розташування джерел води, здобичі та схованок».
Дослідження в Панні показало, що філопатричні самиці мали значно вищий рівень виживання — близько 84% порівняно з тими, які розселилися далеко.
Самці та самиці співіснують
Самці та самиці тигрів часто мали території, що перетиналися, але спільне пересування поза періодом парування було рідкісним. Дослідники помітили, що деякі самиці поверталися до тих самих партнерів-самців протягом кількох років, що вказує на вибірковість у виборі партнера.
Дослідники не виявили жодних доказів парування між близькими родичами серед тигрів, за якими спостерігали, що вказує на вроджений механізм уникнення близькоспоріднених схрещувань, що важливо для збереження генетичного здоров’я у реінтродукованій популяції.
Значення для збереження виду
Висновки, зроблені у Панні, надають важливі уроки для зусиль із збереження та реінтродукції тигрів в інших місцях.
Наприклад, реінтродукцію слід проводити своєчасно та поступово. «Найкращі результати досягають, коли реінтродукцію проводять на ранніх етапах, до того, як екосистема значно деградує або зміниться», — каже Джхала. «У Панні кормова база та середовище проживання залишалося неушкодженим, тому ми могли реінтродукувати тигрів без порушення екологічної рівноваги».
Дослідники також радять проводити поетапне випускання: по одній-двох особин водночас, а не багатьох одночасно. «Це запобігає агресії за домінування, дає час для вибору партнера та зберігає генетичне різноманіття», — каже Датта.
Дослідження показало, що перетинання територій не означає взаємодії. Поєднавши статичні та динамічні показники з аналізом IAB, дослідники замість припущень отримали науково обґрунтовані моделі поведінки. Цей підхід може допомогти природоохоронцям аналізувати карти, зосереджуючись не лише на території, а й на взаєминах.
Крім того, дослідники з’ясували, що материнські зв’язки надзвичайно важливі. Майже дворічне виховання тигренят під опікою матері має вирішальне значення для виживання. Тигренята вчаться полювати, орієнтуватися у місцевості та уникати небезпек. «Розуміння цінності цих зв’язків може впливати на протоколи транслокації, забезпечуючи, щоб тигренят передчасно не відокремлювали, а сімейні групи залишалися під пильним наглядом», — каже Датта.
Майбутні перспективи
Дослідження мало свої обмеження. Не всі тигри у Панні мали нашийники, тому деякі взаємодії, особливо з особами, за якими не спостерігали, залишилися незадокументованими. Сигнали GPS також можуть переривати у пересіченій місцевості, створюючи втрати даних.
Хоча тигрів часто вважають самітниками, їхня присутність впливає на складну систему екологічних зв’язків і водночас залежить від неї.
У Панні, де також мешкають леопарди, вовки, гієни, шакали та інші хижаки, характер переміщень тигрів може впливати на інші аспекти, такі як розподіл здобичі або активність хижаків. Дослідники також зазначили, що екологічні чинники — зокрема температура, наявність води та навіть фази Місяця, могли впливати на їхні взаємодії.
Водночас дослідження є важливим кроком вперед у розумінні поведінки тигрів. Дослідники сподіваються розширити моніторинг, залучивши до нього представників інших видів. Порівняння їхніх просторових переміщень могло б поглибити наше розуміння того, як реінтродуковані великі хижаки змінюють цілі екосистеми.
