- Image
-
- Content
-
Фредерік Волтер Чемпіон — ветеран британсько-індійської армії, офіцер Імператорської лісової служби (пізніше Індійської лісової служби) та піонер охорони природи. Він уперше сфотографував тигра у дикій природі Індії.
Він прибув до Індії на початку XX століття й швидко здобув визнання — не кількістю мисливських трофеїв, а завдяки фотографіям тварин. Він розпочав службу в 1921 році і служив у Об’єднаних провінціях (нині штати Уттар-Прадеш та Уттаракханд) до 1947 року, згодом став заступником головного лісника. Саме в цих густих тропічних лісах Чемпіон зробив першу в історії Індії фотографію дикого тигра, поклавши початок корінним змінам у документуванні природи.
Завдяки великій любові до дикої природи Чемпіон значно вплинув на Джима Корбетта, відомого мисливця, який згодом став натуралістом. Вони стали близькими соратниками у справі охорони природи: у 1935 році разом заснували перший національний парк Індії. Цей заповідник пізніше, в 1957 році, перейменували на Національний парк Джима Корбетта на честь Корбетта.
Чемпіон народився 24 серпня 1893 року у графстві Суррей в Англії, у родині натуралістів. Його батько, Джордж Чарльз Чемпіон, був відомим ентомологом, а брат, сер Гаррі Джордж Чемпіон, розробив впливову систему класифікації лісів, яка й досі використовується в Індії. Після короткої служби в поліції Східної Бенґалії та в Резерві Британської індійської армії Чемпіон, повернувшись із Першої світової війни, вступив до Імператорської лісової служби в часи, коли мисливство на крупну дичину вважалося колоніальною розвагою. Він пішов іншим шляхом.
Фотографування з дротяною розтяжкою
Чемпіон протягом восьми років наполегливо намагався сфотографувати тигрів у дикій природі. Зрештою йому це вдалося в лісах Кумаон, де він використав ретельну методику, яку назвав «фотографуванням із дротяною розтяжкою». Як зазначає історик дикої природи Раза Казмі: «Йому знадобилося цілих вісім років, щоб нарешті отримати ці знімки».
Ці досі невідомі фотографії з'явилися на першій шпальті газети The Illustrated London News від 3 жовтня 1925 року під заголовком: «Тріумф фотографічного мисливства на крупну дичину: перші фотографії тигрів у дикій природі».
Пояснюючи цей кмітливий спосіб, Казмі писав: «Тигр (або будь-яка інша тварина) чіпляв дріт, ретельно замаскований на звіриній стежці, внаслідок чого тварина автоматично фотографувалася, зазвичай уночі, оскільки спалахи, прикріплені до дроту, спрацьовували одночасно».
Сам Чемпіон детально описав цей метод у листі до журналу: «Ці фотографії дійсно унікальні; наскільки мені відомо, досі не було зроблено жодних якісних знімків тигрів у дикій природі. Спалах настільки раптовий, що тварина, ймовірно, сприймає його за блискавку».
Він також докладно описав свої новаторські методи у знаменитій книзі «З фотоапаратом у країні тигрів» (1927) — важливому виданні, яке змінило підхід до зображення — замість мертвих трофеїв почали показувати живих величних тварин у їхній природній красі.
Техніка, що змінила науку
Метод, започаткований Чемпіоном, згодом переріс у сучасне фотографування фотопастками — надзвичайно важливий інструмент для моніторингу популяцій тигрів та вивчення їхньої поведінки. Махеш Ранґараджан, історик і професор Університету Ашоки, зазначає:
«Із 200 фотопасток, які встановив Чемпіон, тигрів сфотографували лише 18 разів, але цього вистачило, аби довести, що кожна тварина має неповторний візерунок смуг… Це був справжній прорив».Навіть через десятиліття його робота продовжує надихати дослідників дикої природи. Як згадував відомий біолог, що вивчає тигрів, К. Уллас Карант:
«Коли я мав труднощі під час роботи з фотопастками… я дивувався наполегливості Чемпіона з його примітивними фотопастками… Мене вразило, коли я дізнався… що Фредеріку Чемпіону вдалося отримати лише дев’ять якісних фотографій тигрів».Не лише тигри
Чемпіон був не лише фотографом, а й активним захисником дикої природи в епоху, коли полювання на тварин вважали проявом колоніального героїзму. Він пропонував обмежити видачу дозволів на володіння зброєю, заборонити рух автомобілів у лісах та припинити комерційне полювання. Він навіть виділяв мисливські угіддя, ймовірно, без тигрів, щоб мисливцям не було на кого полювати.
Його робота надихнула Ч. Раджагопалачарі (Раджаджі), останнього генерал-ґубернатора Індії, відмовитися від запланованого полювання та натомість наполіг на створенні заповідника в пагорбах Шивалік. Ця ідея втілилася створенням у 1948 році території, яка нині називається Національний парк Раджаджі.
Прощання з лісами
Після здобуття Індією незалежності Чемпіон переїхав до Східної Африки, де через велику кількість диких тварин фотографування там здавалося надто простим. В листі до натураліста Едварда Прітчарда Джі він скаржився:
«Фотографувати тварин тут надто просто», — писав він, додаючи, що сумує «за своїми друзями, індійськими тиграми, яких ніколи не вдається сфотографувати легко».Чемпіон ніколи не припиняв відстоювати переконання, що хижаки заслуговують на повагу й захист, а не на знищення. Він стверджував, що «кожна істота має своє місце в збалансованій природній системі».
Його книга «Джунглі в сонячному світлі й тіні» розповідала не лише про тигрів, а й маловідомих тварин, таких як лускуни, ведмеді-губачі, барасінга та дхоли. Він також був одним із перших, хто успішно сфотографував леопардів уночі — досягнення, що й нині залишається складним.
Коли він помер у 1970 році у віці 76 років, він залишив не тільки фотографії, а й вагому природознавчу спадщину. Багато хто вважає, що індійський проєкт «Тигр», започаткований Індірою Ґанді в 1973 році, продовжує справу Чемпіона. Навіть Кайлаш Санкгала, перший директор проєкту, якось зазначив, що якби тигри мали право голосу, Національний парк Джима Корбетта міг би називатися іменем Чемпіона.
«Такі фотографії, що прикрашатимуть стіни, яскраво нагадують, мабуть, про найзахопливіші миті життя, чого не може дати жодна шкура чи голова… Безперечно, дивлячись на фотографії, можна заплющити очі й побачити не фотографії, а справжні сцени».
