Дослідники розробили інноваційний метод вивчення снігових барсів — таємничих мешканців гір: «Це украй важливо для оцінки чисельності»

Вчені вивчають снігових барсів уже понад століття. Але оскільки вони мешкають у віддалених і важкодоступних гірських районах Азії, цих тварин надзвичайно складно досліджувати. Снігові барси, яких часто називають «примарами гір», — поодинокі хижаки з низькою щільністю популяції; вони потребують великих просторів і мешкають у високогір’ї. За оцінками, понад 70 % їхнього ареалу залишається недослідженим.

Нове дослідження дало змогу отримати найповнішу дотепер наукову оцінку чисельності снігових барсів завдяки незвичайному поєднанню пахучих приманок і фотопасток.

У Північній Індії дослідники обстежили територію площею понад 8300 км², шукаючи сліди снігових барсів, як-от сліди лап чи послід, щоб визначити місця їхнього перебування. Потім вони встановили в цих районах майже тисячу фотопасток із датчиками руху і використали пахучі приманки, щоб привабити цих хижаків.
Фото: Департамент охорони дикої природи Союзної території Ладакх.

Коли снігові барси нахиляли голови, щоб обнюхати приманку, камери робили чіткі знімки унікальних візерунків на голові (процес, який фахівці називають фотоідентифікацією за візерунками).

Фотопастки зробили понад 26 000 знімків; для аналізу використали програму розпізнавання зображень зі штучним інтелектом, щоб розпізнати 126 особин за їхніми плямами.

«Це в кілька разів зменшило ручну роботу й підвищило точність визначення окремих тварин, що є украй важливо для оцінки їхньої чисельності», — зазначив головний автор дослідження Панкадж Райна.

Завдяки цьому дослідженню створено національний фотоархів снігових барсів, що надає природоохоронцям цінну інформацію для відстеження цих тварин і боротьби з незаконною торгівлею ними.

Фотопастки стали незамінним інструментом для вивчення дикої природи: вони працюють у важких умовах, дають змогу тривало спостерігати за тваринами й майже не порушують природне середовище тварин — на відміну від людей, яким доводиться добиратися туди пішки. Фотопастки зробили рідкісні знімки тварин, а деякі навіть допомагають природоохоронним органам затримувати браконьєрів.

Камери дали змогу оцінити чисельність популяції в регіоні — приблизно 477 особин. Дослідники встановили, що 61 % цієї популяції мешкає поблизу населених пунктів.

Щодо важливості дослідження снігових барсів зазначила Ніланґа Джаясінґге з Всесвітнього фонду дикої природи (WWF): «Глибші знання дають змогу проводити цілеспрямовані природоохоронні заходи на підставі отриманих даних, що допоможуть не лише сніговим барсам, а й іншим диким тваринам і громадам, що живуть у тому самому середовищі».

Вивчення снігових барсів допомагає вченим зрозуміти стан гірських екосистем, які забезпечують мільйони людей чистою водою, придатними пасовищами та продовольством.

Снігові барси є головними хижаками й підтримують рівновагу в екосистемах. Вони полюють на травоїдних тварин, наприклад козорогів, і стримують надмірне зростання їхньої чисельності, запобігаючи надмірному знищенню рослинності, яке призводить до ерозії ґрунтів та зсувів.

Автори цього дослідження зазначили, що їхня робота стане основою майбутніх природоохоронних заходів в умовах розвитку інфраструктури та зміни клімату. Багато культур Азії вважають снігових барсів захисниками, а завдяки невеликій кількості пахучих приманок і майже тисячі камер дослідники можуть і надалі отримувати дані, необхідні для захисту цих тварин і громад, що залежать від них.