Місія неможлива: невідома історія перепису левів

У Ґуджараті щойно завершилася справжня гра в хованки з великими кішками на площі 35 000 км², де зафіксували 891 особину на 358 ділянках. Цей перепис дав змогу оцінити чисельність останньої у світі популяції азійських левів завдяки ретельному плануванню й точному застосуванню технологій.

Проте головна складність полягала в тому, що командам довелося не лише шукати левів на безкрайніх територіях дикої природи, а й подбати, щоб жодного лева не полічили двічі.

Традиція перепису левів, який проводить Лісове управління, сягає 1963 року. Перші підрахунки здійснювали методом обліку за відбитками лап, розробленим К. С. Дхармакумарсінхджі, відомим як «Бапа», представником королівської родини Бхавнагара та фотографом дикої природи, чий «Польовий посібник з обліку великих мисливських тварин Індії» опублікували 1959 року.

У 1968–1995 роках під час шести переписів використовували живі приманки, доки занепокоєння щодо благополуччя тварин не спонукало до змін 2000 року.

Сучасний метод прямого обстеження ділянок (англійською Direct Beat Verification, DBV), також відомий як блоковий підрахунок, довів свою наукову обґрунтованість та практичну ефективність.

Цей метод поділяє території обстеження на зручні для роботи ділянки — лісові ділянки в межах природоохоронних територій та групи з трьох–десяти сіл поза ними. Такий підхід дає точніші оцінки та оптимізує логістику процесу, зменшуючи трудові, часові та фінансові витрати.

Гнучка структура методу дає змогу легко впроваджувати нові технології, щойно вони з'являються. Перепис поєднував мінімальну загальну оцінку чисельності з методом прямого обстеження ділянок (DBV) — підходи, які Лісове управління вважає надійними та практичними.

Щоденне патрулювання допомогло працівникам лісового господарства набути ґрунтовних знань про популяцію левів, що дало змогу точно ідентифікувати кожну особину й уникнути подвійного обліку. Задля прозорості залучили незалежних спостерігачів, зокрема експертів з охорони дикої природи, представників органів влади та представників неурядових організацій (НУО).

Операцію координували з трьох спеціалізованих центрів: центру аналізу даних, центру узагальнення результатів та центру моніторингу польових команд. Про безпеку подбали всебічно — до команд приєдналися шістнадцятеро лікарів із Саураштри, готових надати невідкладну допомогу. Команди мали рації, біноклі, GPS-приймачі, цифрові камери, карти та бланки для записів. Усе це забезпечило високу точність перепису й водночас зберегло незамінний елемент — досвід спостерігачів.