Ветеринар із гарячих точок: урятовані суданські леви виявляють стійкість

У вирі хаосу війни часто залишаються непочутими голоси невинних жертв, що опинилися під перехресним вогнем.

Серед них — тварини, які потерпають від спустошення в зонах конфлікту, не маючи змоги уникнути руйнувань та занедбаності, спричинених війною.

Порятунок левів з охопленого війною Судану, здійснений зоозахисною організацією «Чотири лапи», є промовистим нагадуванням про нагальну потребу захищати цих уразливих істот.

Доктор Амір Халіль, директор відділу розслідувань і рятувальних операцій у зоозахисній організації «Чотири лапи», присвятив своє життя порятунку тварин, які опинилися в кризових регіонах.

Халіль, який народився 21 листопада 1964 року в місті Ель-Фаюм (Єгипет), відомий передусім як «ветеринар із гарячих точок», який рятує тварин із зон лиха й бойових дій.

Після закінчення навчання на факультеті ветеринарної медицини Каїрського університету Халіль отримав стипендію для дослідження диких тварин у Преторії. У 25 років він здобув стипендію на навчання в Единбурзькому університеті, проте обрав переїзд до Відня, щоб працювати в міжнародній зоозахисній організації «Чотири лапи».

Торішня евакуація левів із охопленого війною Судану стала яскравим свідченням відданості та витривалості його команди.

Частину левів покинули напризволяще, приречених на голодну смерть — вони зазнали поранень і жили в постійному страху перед жорстокістю війни.

Через рік після евакуації одинадцятеро левів, урятованих із охопленого війною Судану, отримали новий шанс на життя в притулку LIONSROCK у Південній Африці.

Завдяки професійному догляду їхній стан разюче покращився.

Крім Судану, Халіль працював у Сирії, Смузі Гази, Іраку та Лівії.

Одна з найвідоміших місій організації відбулася в Смузі Гази під час конфлікту 2014 року, коли через тривале насильство тварини в зоопарках і притулках опинилися занедбаними.

Команді Халіля вдалося звільнити тварин кількох видів — зокрема левів і ведмедів — та перевезти їх до безпечніших місць.

Порятунок суданських левів супроводжувався колосальними труднощами.

Тварини в цих охоплених конфліктом регіонах страждають не лише від прямих наслідків насильства, а й від занедбання та втрати середовища існування.

Як влучно зазначив Халіль: «Історія суданських левів є потужним нагадуванням про те, що тварини в кризових регіонах часто стають забутими жертвами конфлікту. Вона наголошує на нагальній потребі глобальних дій для захисту диких тварин у неволі на територіях, охоплених війною.»

Для Халіля такі порятунки тварин — це більше, ніж просто місія; це покликання.

Він і надалі очолює зусилля з порятунку тварин і каже: «Коли конфлікт призводить до того, що диких тварин у неволі або інших тварин, які перебувають під безпосереднім впливом людини, кидають напризволяще або занедбують, ми стикаємося з особливим викликом. Рятуючи та реабілітуючи їх, ми не лише забезпечуємо виживання цих тварин у неволі, яких уже неможливо повернути у дику природу, а й демонструємо, наскільки вони залежать від людської турботи після того, як їх вилучили з природи.»

Фіона Майлз, директорка південноафриканського філіалу зоозахисної організації «Чотири лапи», заявила: «Порятунок левів із охопленого конфліктом Судану був пов’язаний із серйозними викликами, зокрема забезпеченням безпеки команди й тварин, перетином зон активних бойових дій, оформленням офіційних дозволів і стабілізацією стану травмованих та виснажених тварин.»

Попри ці перешкоди, команда виявила надзвичайну відданість справі. Вони успішно евакуювали левів, надавши їм другий шанс на життя в безпечному притулку, далеко від жахів війни.

Однак ця рятувальна операція була лише початком довгого й кропіткого шляху до відновлення здоров’я та гідності цих величних створінь.

Після прибуття до притулку для великих котячих LIONSROCK поблизу Бетлегема в Південній Африці леви перебували у вкрай тяжкому стані: виснажені, зневоднені, з незагойними ранами.

Шлях до одужання був поступовим, проте невпинним. Халіль разом із командою відданих ветеринарів і фахівців притулку невтомно працював, забезпечуючи належний догляд: обробку ран і повноцінне годування.

Почали з легкозасвоюваної їжі, поступово розширюючи раціон, щоб сприяти здоровому набору ваги й відновленню сил.

Найяскравішим прикладом є історія лева на ім’я Муді.

Коли він прибув до притулку, Муді був лише тінню тієї величної істоти, якою мав бути: голодний, травмований, увесь у шрамах.

Грива в нього ще не відросла.

Проте завдяки турботі команди притулку Муді відновив здоров’я та сили.

Як зауважила Майлз: «Перетворення Муді з голодного, травмованого суданського лева на міцного мешканця нашого притулку є потужним свідченням стійкості великих котячих.»

Нині леви перебувають у спеціальному відділенні, де за ними можна ретельно наглядати й надавати спеціалізоване лікування.

Втім, довготривалий план реабілітації передбачає переселення тварин у просторіші вольєри, які краще відповідають їхнім природним потребам.