Леопарди в димці

У туманних лісових хащах Непалу мешкає димчастий леопард — кіт настільки таємничий, рідкісний і невловимий, що його вважають міфічною істотою.

Відомий непальською як «дхувасе чітува» (धुवाँसे चितुवा), димчастий леопард (Neofelis nebulosa) дістав назву через особливий візерунок хутра та суттєво відрізняється від тигрових смуг чи плям звичайного леопарда. Його забарвлення створює ідеальний природний захист у підліску гімалайських лісів, повитих димкою.

Він полює крадькома вночі, має сильні кінцівки та гнучкі суглоби, що дозволяють йому легко підійматися на дерева та спускатися з них. Багато непальців, зокрема й селяни, які мешкають на території, де живе цей загадковий представник котячих, навіть не знають про його існування.

Колись димчастого леопарда вважали вимерлим у Непалі, проте 1987 року його знову виявили. Відтоді його бачили у різних регіонах: від низинних лісів східних Тераїв до субтропічних пагорбів західного Непалу на висотах від 301 до 3498 метрів.

Але на відміну від тигрів і носорогів на рівнинах Непалу чи снігових барсів, що полюють у Гімалаях, димчастий леопард рідко потрапляє до заголовків новин або привертає увагу громадськості.

Димчастий леопард занесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) у категорії «вразливий» та включений до Додатка I Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). Він поширений у густих тропічних, субтропічних і помірних лісах Південної та Південно-Східної Азії.

У Непалі спостереження в раніше незадокументованих районах, таких як Сунсарі, Удаяпур та Джхапа, свідчать, що цей кіт поширений значно ширше, ніж вважалося раніше. Більшість відомостей, які експерти мають про цих котів, отримані завдяки випадковим спостереженням або фотопасткам на природоохоронних територіях.

У 2018 році фотограф-аматор у районі Сунсарі уперше у країні сфотографував дикого димчастого леопарда не за допомогою фотопастки.

Великі території у межах їхнього ареалу залишаються недослідженими, а ґрунтовних даних про димчастих леопардів недостатньо, оскільки ніколи не проводили обліку для визначення їхньої чисельності. Департамент національних парків та охорони дикої природи (DNPWC) оцінює популяцію димчастих леопардів у Непалі у 300–400 особин.

«Хоч і має доволі широкий ареал, димчастий леопард залишається одним із найменш досліджених диких котів Непалу», — каже Каран Шах, дослідник дикої природи та освітянин.

У світовому масштабі з 2000 до 2018 року димчасті леопарди втратили 34 % найбільш придатних оселищ та майже 20 % помірно придатних територій у межах свого ареалу.

У Непалі ліси, від яких залежать димчасті леопарди, вирубують під будівництво доріг, розширення сільського господарства та інші потреби, пов’язані з розвитком, причому значна частина цього руйнування природних оселищ відбувається поза межами природоохоронних територій.

Розширення мережі доріг і поселень призвело не лише до руйнування природних оселищ, а й до зростання конфліктів між людьми і дикими тваринами, а також посилення браконьєрства.

Протягом 2006–2020 років на території всього Непалу конфіскували щонайменше 26 шкур димчастого леопарда; вилучення зафіксовано у дев’яти округах, зокрема в Дангу, Канчанпурі, Катманду та Таплежунгу. Шкури та кістки димчастого леопарда нелегально продають для прикрас і потреб традиційної медицини, а живих тварин — на чорному ринку як екзотичних домашніх улюбленців.

Ці показники можуть здаватися незначними порівняно з даними для інших видів, що перебувають під загрозою зникнення, але вони дуже тривожні, зважаючи на рідкісність і невловимість цього виду. Експерти стверджують, що ці дані, ймовірно, відображають лише невелику частину незаконної діяльності, пов’язаної з димчастими леопардами, через брак регулярного моніторингу виду.

Димчасті леопарди живляться мавпами, гризунами та оленями. Хоч ці коти, на відміну від інших хижаків, уникають поселень людей, у рідкісних випадках вони полюють на свійську худобу, передусім через те, що руйнування природних оселищ позначилося на чисельності їхньої здобичі.

«Він рідко безпосередньо конфліктує з людьми й зазвичай його не переслідують. Проте він непрямо зазнає впливу руйнування природних оселищ, лісових пожеж, потрапляння у пастки та отруєння туш — діяльності, часто спричиненої загальним навантаженням на довкілля», — зазначає Шах.

Попри труднощі, у справі збереження виду є помітний поступ. Вдосконалені технології та методи досліджень допомогли дослідникам виявляти димчастих леопардів у нових районах.

Однак рівень поінформованості та державна політика повинні відповідати цим викликам. Для захисту виду у Непалі потрібні довгострокові дослідження, вивчення за допомогою фотопасток, генетичний моніторинг та природоохоронні заходи на рівні громад. Невідкладно потрібне систематичне загальнонаціональне дослідження, щоб встановити справжню чисельність популяції та поширення виду.

Найважливіше те, що збереженню димчастих леопардів потрібно приділяти стільки ж цілеспрямованої уваги, скільки було приділено носорогам і тиграм, щоб досягти такого ж успіху в збереженні цього виду.

Охорона димчастого леопарда — це не тільки захист рідкісного виду, а й збереження лісів, які очищують повітря, захищають водні ресурси та є домівкою для численних інших диких тварин.

Проте без точних даних про чисельність популяції та розуміння потреб щодо їхніх оселищ існує загроза того, що ми назавжди втратимо цей вид.