- Image
-
- Content
-
Через запеклу війну між наркокартелями довелося терміново рятувати слонів, левів і тигрів, яких бандити утримували як домашніх улюбленців.
Коли в мексиканському місті Кульякан на півночі країни спалахнули сутички між ворогуючими картелями, ветеринари й працівники притулку перевезли тварин у безпечне місце.
Фахівці розмістили тварин із небезпечної зони в клітках і вивезли їх вантажівками до безпечнішого району.
Як повідомляє британська газета «The Mirror», упродовж багатьох років екзотичні улюбленці членів картелів і циркові тварини жили в невеликому притулку на околиці столиці штату Сіналоа. Але минулого року спалахнула кривава боротьба за владу між ворогуючими фракціями картелю Сіналоа.
Через це регіон опинився в найзапекліших боях за всю свою історію, а керівництво притулку «Осток» зазнавало збройних нападів, постійних погроз убивством і гострого браку життєво необхідних ресурсів для утримання 700 тварин.
Зараз благодійна організація залишає Кульякан і долає багатогодинний шлях через увесь штат, сподіваючись уберегти тварин від головних вогнищ насильства.
Однак насильство в регіоні поширилося настільки, що багато хто побоюється неминучого продовження сутичок. «Ми ніколи не бачили такої жорстокості», — сказав Ернесто Сасуета, президент притулку «Осток». «Ми хвилюємося за тварин, яких привозять до нас для порятунку й кращого життя».
Сутички в місті спалахнули вісім місяців тому, коли дві протиборчі фракції картелю Сіналоа розпочали боротьбу за територію.
Це сталося після того, як син сумнозвісного наркобарона Хоакіна Гусмана на прізвисько «Ель Чапо» зухвало викрав лідера одного з угруповань і згодом передав його американській владі на приватному літаку.
Відтоді для мешканців Кульякана, які роками уникали найгірших проявів насильства в Мексиці, запеклі бої між добре озброєними угрупованнями стали буденністю.
«Що більше загострювалася війна між двома фракціями картелю Сіналоа, то активніше вони вимагали грошей, викрадали людей і крали автомобілі, бо їм потрібні кошти для фінансування своєї війни», — сказав аналітик з питань безпеки Девід Сауседо. «І страждають від цього мирні жителі Кульякана».
Сасуета, директор притулку, зазначив, що їхня втеча з міста є ще одним свідченням того, наскільки глибоко війна проникла в повсякденне життя.
Цими днями працівники притулку завантажили тварин у вантажівки й сформували транспортну колону, а дресирувальники намагалися заспокоїти тварин. Один із них, підгодовуючи слона морквою в транспортному контейнері, сказав: «Я буду поруч, ніхто тобі нічого не зробить».
Ветеринари з тваринами в супроводі Національної гвардії Мексики вирушили до приморського міста Масатлан, де планували передати тварин іншому заповіднику.
Це переселення стало результатом багатомісячного планування й підготовки.
Вони повідомили, що притулок опинився під перехресним вогнем через близькість до міста Хесус-Марія — осередку угруповання «Лос Чапітос», однієї з ворогуючих фракцій. У найгостріші моменти протистояння працівники притулку чують поблизу постріли, гуркіт автомобільних двигунів і гул вертольотів над головами, що, за їхніми словами, лякає тварин.
Бойові дії картелів регулярно блокують доступ співробітників до притулку, через що деякі тварини по кілька днів залишаються без їжі. Багато з них почали втрачати шерсть, а щонайменше дві тварини загинули через цю ситуацію, сказав Сасуета.
Ситуацію ускладнює той факт, що серед рятованих ними тварин дедалі більше колишніх улюбленців наркобаронів, яких покинули в сільських районах штату. В одному з випадків бенгальського тигра, прикутого ланцюгом, знайшли посеред площі — тварина опинилася під перехресним вогнем. У Сіналоа ходять міські легенди, що наркобарони згодовують своїх ворогів домашнім левам.
Дієго Гарсія, працівник притулку, розповідає, що регулярно отримує анонімні погрози: невідомі стверджують, ніби знають його адресу й місце перебування. Він побоюється переслідувань за те, що забирає колишніх улюбленців наркобаронів. Сасуета сказав, що притулок також отримує дзвінки з погрозами спалити його дотла та вбити тварин, якщо не заплатять. «У цьому місті сьогодні не залишилося безпечного місця», — сказав Гарсія. Подібні відчуття поділяє багато мешканців мільйонного міста.
Із настанням темряви батьки перевіряють новини про перестрілки, немов прогноз погоди, щоб зрозуміти, чи безпечно відправляти дітей до школи.
Спалені, посічені кулями будинки й досі стоять, а іноді на мостах за містом з’являються повішені тіла.
Вночі Кульякан перетворюється на місто-привид: бари та клуби зачинені, а багато людей залишилися без роботи.
«Сину мій, сину, я тут. Я не залишу тебе одного», — кричала мати, ридаючи на узбіччі дороги та проклинаючи чиновників, поки ті оглядали тіло її сина, простягнуте на землі й оточене гільзами пізно ввечері в понеділок. «Чому поліція нічого не робить?» — вигукувала вона.
У лютому, коли Гарсія кермував службовою вантажівкою притулку для перевезення тварин, озброєний чоловік у масці витягнув його з кабіни. Нападники, погрожуючи пістолетом, забрали вантажівку, ліки для тварин та інструменти, які група використовувала для рятувальних операцій, і залишили його тремтячим на узбіччі дороги.
Переломним моментом для притулку «Осток» став березень, коли одна з двох підопічних слониць, Бірекі, поранила ногу. Ветеринари кинулися шукати спеціаліста для її лікування в Мексиці, у Сполучених Штатах та за їхніми межами. Ніхто не наважився поїхати до Кульякана. «Ми запитали себе: „Що ми тут робимо?“» — сказав Сасуета.
«Ми не можемо допустити, щоб це повторилося. Якщо ми не поїдемо, хто їх лікуватиме?» Багато хто побоюється, що боротьба Мексики з картелями наразиться на ще запекліший збройний опір, як це траплялося в минулому, — сказав Сауседо, аналітик з питань безпеки.
Сасуютa звинувачує місцеву владу та силовиків у тому, що вони роблять недостатньо. Він сказав, що їхні прохання про допомогу протягом останніх восьми місяців залишалися без відповіді.
Притулок переїхав без жодних публічних оголошень через побоювання можливих наслідків. Працівники сподіваються, що тваринам стане легше в Масатлані після років конфлікту.
Гарсія не такий упевнений. Хоч він і сподівається на краще, але каже, що спостерігає, як насильство картелів поширюється всією країною, немов рак. Масатлан також переживає спалахи насильства, хоча й не такі масштабні, як у столиці Сіналоа. «Там принаймні стабільніше», — сказав він. «Бо тут зараз просто несила дихати».
