Регулювання чисельності тигрів у Непалі: виклики та можливості

Непал є одним із останніх осередків існування величних бенгальських тигрів. За останні дванадцять років ця гімалайська країна здобула визнання міжнародної спільноти завдяки досягненням у галузі охорони природи та втричі збільшила чисельність тигрів. Хоча світова природоохоронна спільнота й високо оцінила зусилля Непалу в цьому напрямку, проблемне співіснування людей і тигрів залишається одним із головних викликів, які уряд має вирішити. За даними уряду Непалу, з 2019 року внаслідок нападів тигрів загинуло понад шістдесят осіб. Жертвами переважно стають люди, які залежать від лісових ресурсів: вони випасають худобу, збирають хмиз на паливо або шукають їжу. Попри численні напади, розв'язання конфлікту між людьми й тиграми не є пріоритетом для уряду, про що свідчить відсутність дієвих заходів для врегулювання ситуації та регулювання чисельності тигрів.

Науковий підхід до регулювання чисельності тигрів

Північна Америка має значний досвід збереження дикої природи та успішного відновлення видів, що перебували на межі зникнення, зокрема бізонів, диких індиків та білохвостих оленів. Заходи з відновлення не лише дали змогу довести чисельність диких тварин до стабільного рівня, а й призвели до їхнього надмірного зростання. Екологічна ємність середовища має бути науковою основою для визначення чисельності диких тварин, яку довкілля здатне підтримувати. Незалежно від того, чи йдеться про вид-жертву, чи про хижака, не можна допускати перевантаження природних екосистем, оскільки це шкодить як дикій природі, так і її середовищу існування. Це розуміння відіграло ключову роль в успішному відновленні дикої природи в Північній Америці.

Північноамериканська модель регулювання дикої природи ґрунтується на усвідомленні, що дика природа — суспільний ресурс, який перебуває у власності держави в інтересах громади. Держава відповідає за відновлення та захист дикої природи, підтримуючи її чисельність на стабільному рівні в інтересах суспільства через регулювання, поліпшення середовища проживання та впровадження сучасних методів управління. Однак держава також відповідає за забезпечення захисту своїх громадян, зокрема соціально незахищених верств населення та інших уразливих груп, а також за гарантування їхнього права на життя. Коли кількість тигрів стрімко зростає, бідні непальські селяни найбільше потерпають від небезпечного сусідства з дикими тваринами. Головне запитання: що робити з надмірною кількістю тигрів, коли екосистеми вже не спроможні забезпечувати їхнє існування?

Виклики та можливості

Хоча досягнення стабільної чисельності тигрів та запобігання конфліктам між ними та людьми є серйозним викликом, це водночас відкриває значні можливості для держави. Залучення екзотичних тварин до дипломатичних відносин не є новим явищем, а «дипломатія панд» є, мабуть, найяскравішим прикладом. Непал має унікальну можливість використати надлишок тигрів для налагодження дипломатичних відносин. Держава спершу має визначити ємність угідь та оптимальну чисельність тигрів, яку вони здатні підтримувати, а надлишкових тварин передавати для налагодження дипломатичних відносин. Якщо держава зможе підтримувати стабільну й здорову популяцію тигрів, одночасно розвиваючи дипломатію на міжнародній арені, Непал, безперечно, матиме значні переваги.

По-друге, уряд повинен вкладати кошти в дослідження тигрів. Це дасть змогу уряду використовувати надлишкових або агресивних тигрів для досліджень. Тварин можна утримувати в просторих вольєрах із надійними огорожами, віддалених від людських поселень і стороннього втручання, що зменшить ризик конфліктів. Особливу увагу слід приділити утриманню відомих тигрів-людожерів, щоб вони не втекли й не загрожували життю людей. Однак поточна ситуація є критичною, оскільки державі бракує коштів для керування популяцією тигрів, яка зростає. Насправді держава ледь дає раду спорудженню тимчасових вольєрів для тигрів із проблемною поведінкою. Під час мого нещодавнього візиту до Національного парку Читван я на власні очі переконався, що годування тигрів у неволі є проблемою. Держава, очевидно, потребує більшого фінансування для управління популяцією тигрів у Непалі. З огляду на популярність тигрів серед туристів та доходи, які туризм приносить державі, слід більше вкладати кошти в дослідження й управління стабільною популяцією тигрів.

По-третє, різке збільшення популяції тигрів в умовах стрімкого розвитку країни ставить важливе питання: який шлях розвитку обере Непал? Попри виклики, пов’язані з необхідністю збалансувати швидку урбанізацію, модернізацію та економічне зростання зі збереженням природних ресурсів, зокрема й середовища існування тигрів, Непал може обрати власну модель розвитку. У світі, що швидко змінюється, Непал не повинен забувати про свої унікальні риси. Тигри, що живуть у його лісах і луках, є однією з головних серед них.

Баланс між розвитком і збереженням дикої природи дає Непалу можливість розвивати сталу й самобутню модель майбутнього. Успіх Непалу в справі відновлення популяції тигрів заслуговує на похвалу, але разом із ним постають нові виклики та унікальні можливості.