Невловимі володарі гір: науковці застосували винахідливий метод підрахунку снігових барсів

Снігові барси мандрують безкраїми складнопересічними ландшафтами північної Індії, залишаючись непоміченими завдяки своїй потайності. Команда дослідників узялася відстежувати популяцію снігових барсів у цьому регіоні, охопивши величезну територію площею 59 000 км².

Комплексне дослідження очолив Панкадж Райна з Департаменту охорони дикої природи Ладакху. Виявлення цих потайних котів вимагало ретельної дослідницької роботи.

Відстеження невловимих снігових барсів

Дослідники шукали сліди лап, екскременти та подряпини від кігтів, щоб виявити снігових барсів. Вони спостерігали за бурими ведмедями та риссю, а також підраховували чисельність диких травоїдних і домашньої худоби.

На площі 8 500 км² дослідники встановили 956 фотопасток, розмістивши їх так, щоб зафіксувати якомога більше випадків появи барсів.

Штучний інтелект аналізував отримані зображення, ідентифікуючи окремих снігових барсів за унікальним візерунком плям на лобі — метод, влучно названий «Ідентифікацією за унікальним візерунком плям».

Щільність та поширення популяції

За оцінками дослідників, у Ладакху налічується 477 снігових барсів, що становить 68 % від загальної популяції Індії. Щільність популяції коливалася від 1 до 3 особин на 100 км².

Національний парк Хеміс вирізнявся, демонструючи найвищу щільність популяції снігових барсів у світі. Дивно, але 61 % снігових барсів Ладакху співіснує поряд із населеними пунктами.

Луки, багаті на кормові ресурси, помірний клімат і складні ландшафти забезпечували ліпші умови для більш численних популяцій барсів. Велика кількість здобичі та мінімальне втручання людини сприяли їхньому виживанню.

Підрахунок снігових барсів

Щоб сфотографувати цих невловимих створінь, знадобилися винахідливі стратегії. «Щоб сфотографувати лоби снігових барсів, нам довелося спонукати їх опинитися перед камерами», — сказав Райна.

«Ми робили це, розпилюючи невелику кількість парфумів трохи нижче камер, встановлених поблизу каменів, якими вони мітять територію на вершинах високих хребтів. Допитливі барси опускають голови, щоб понюхати новий запах, і ми отримуємо наші цінні фотографії!»

Але на цьому труднощі не закінчувалися. Ідентифікація окремих особин — це вже інша історія. Команда використовувала спеціалізовану програму розпізнавання зображень.

«Ідентифікація снігових барсів за унікальним візерунком плям — це спеціалізоване програмне забезпечення для розпізнавання зображень: воно накладає тривимірну модель на фотографію лоба барса, виокремлює візерунок плям і зберігає його в базі даних, щоб порівнювати з іншими знімками та шукати збіги», — зазначили дослідники.

«Це значно скоротило обсяг нашої роботи та підвищило точність ідентифікації окремих особин, що є надзвичайно важливим для оцінки популяції за допомогою статистичних моделей».

Прогалини у дослідженні снігових барсів

Окрім винахідливого використання фотопасток, методологія дослідження усунула наявні прогалини у вивченні снігових барсів. Дослідники застосували метод подвійної вибірки, охопивши території з різною щільністю популяції, щоб отримати комплексну оцінку її чисельності.

Дослідники зробили понад 26 130 знімків 126 унікальних особин. Ці фотографії увійшли до першої в Індії національної фототеки снігових барсів — цифрового архіву, призначеного для моніторингу змін популяції, відстеження випадків браконьєрства та вивчення переміщень цих тварин.

Культурна шана та екологічні реалії

Популяція снігових барсів у Ладакху зростає не лише завдяки складнопересічним ландшафтам, а й завдяки глибокій культурній повазі місцевих жителів до дикої природи.

«Глибоко вкорінена шана до дикої природи серед громад Ладакху, у поєднанні з економічними вигодами від туризму, пов’язаного зі спостереженням за сніговими барсами, та стратегіями врегулювання конфліктів, допомагає підтримувати одну з найвищих у світі щільностей популяції снігових барсів — це модель, яку можна адаптувати та поширити на весь ареал виду», — зазначили автори дослідження.

Попри рекордну щільність у Національному парку Хеміс, території змішаного використання теж виявилися критично важливими оселищами. Ці регіони, що характеризуються вищою щільністю здобичі та меншим антропогенним впливом, підтримували значні популяції снігових барсів.

Майбутні виклики та адаптивні стратегії

Незважаючи на успіх дослідження, перед популяцією барсів постають нові загрози. Дослідники виступають за універсальні методи моніторингу, які можна застосовувати в усьому світі. У Ладакху інтеграція знань місцевого населення з передовими технологіями може стати зразком для збереження снігових барсів у глобальному масштабі.

Система охорони снігових барсів у Ладакху поєднує традиційні практики та сучасну науку.

Зі збільшенням взаємодії між людиною та дикою природою збалансування зусиль зі збереження природи з потребами громад стає дедалі нагальнішим. У Ладакху ця хитка рівновага є ключем до підтримки однієї з найбільших у світі популяцій снігових барсів.

Адаптація цієї моделі до інших регіонів може докорінно змінити підходи до збереження снігових барсів у всьому світі.