Розминка на вихідні: «Дикий зв’язок»

Багато років тому Нік Клеєр завітав до природного заповідника Тайґер-Каньйону у Південній Африці разом зі своєю тодішньою дівчиною, а нині дружиною, Крістіною Перлеріус-Клеєр. Відтоді вони там живуть.

Документальний фільм «Дикий зв’язок» розповідає про їхні зусилля щодо збереження гепардів — цих мешканців заповідника, відомих своєю швидкістю, з якими Клеєр і Перлеріус-Клеєр налагодили тісний зв’язок.

Гепарди перебувають на межі зникнення. За останнє століття їхня популяція скоротилася зі 100 000 до менше ніж 8 000 особин. Їхній колишній великий ареал значно звузився через урбанізацію та розширення сільського господарства, тож тварини втратили значну частину угідь для полювання.

Необхідна практична допомога

Тому програми розведення гепардів потребують особливо ретельного догляду. Щоб їх урятувати, недостатньо просто огородити ділянку землі і поселити туди гепардів, пояснює Клеєр. Для цього необхідне безпосереднє втручання людей, які можуть уважно стежити за їхнім фізичним та емоційним станом.

Хоча деякі природоохоронні ініціативи наголошують на відокремленні людини від природи задля її ж захисту, Клеєр дотримується іншої думки. Він каже, що через індустріалізацію ми «знехтували природою настільки, що люди забули про свій зв’язок із нею».

Його підхід до збереження гепардів ґрунтується на налагодженні тісного особистого зв’язку з тваринами. Особлива любов до цього виду зародилася в нього, коли він уперше завітав до Тайґер-Каньйону й зустрів двох братів-гепардів. Він сподівався лише спостерігати за ними, та пара сама підійшла до нього, муркочучи, і ніби запросила погладити себе дружнім поштовхом головою.

Відтоді Клеєр проводить багато часу у заростях савани з гепардами й зав'язав тісну дружбу з кількома з них.

Заповідник гепардів у Тайґер-Каньйоні розташований на 970 гектарах савани. Там мешкають самка Мара, четверо її гепарденят, сестра Мари та дорослий самець гепарда. Клеєр пояснює, як її тривожна, сором’язлива вдача змінилася після народження першого гепарденяти.

«У неї дуже лагідний характер… їй справді до вподоби наше товариство», — каже Перлеріус-Клеєр.

Мара навіть виводить гепарденят, щоб познайомити їх із відвідувачами. Батько гепарденят — Машаї, який виріс у неволі, тому йому довелося вчитися полювати. Однак тепер він успішно живе сам у Тайґер-Каньйоні.

За словами Клеєра, збереження гепардів допоможе відновити всю екосистему — від антилоп до рослин. Гепарди пов’язані з екосистемою так само, як люди пов’язані з гепардами.

Відтоді, як у Тайґер-Каньйоні розпочалася програма збереження гепардів, у дику природу випустили десять тварин, деякі з них згодом народили гепарденят.