Зникла рись: як зведення прикордонних стін розділило популяції диких тварин

Рисі Біловезької пущі колись вільно блукали прадавнім лісом площею 1420 км². Потім, у 2022 році, їхнє середовище існування раптом розділили навпіл. Польща збудувала стіну завдовжки 186 км уздовж кордону з Білоруссю, щоб зупинити біженців і мігрантів, які намагалися потрапити до ЄС. Близько 15 рисей опинилися відрізаними в польській частині лісу, що спричинило генетичний ефект «пляшкового горла».

Цей бар’єр заввишки 5,5 м, увінчаний колючим дротом і камерами спостереження, також розділяє лісові популяції зубрів, вовків і лосів. Дослідники оглянули десять ділянок кордону, обійшли їх пішки та задокументували сліди людей і диких тварин.

«Я навіть не могла уявити, наскільки різними виявилися наслідки, які ми зафіксували», — каже провідна авторка дослідження Катажина Новак з Інституту біології ссавців Польської академії наук.

Нині у світі налічується близько 74 прикордонних стін; 1989 року їх було лише шість, а зараз планують споруджувати нові. «Укріплення й мілітаризація міжнародних кордонів посилюються», — зазначають дослідники у статті про вплив польсько-білоруської прикордонної стіни.

В іншій статті, опублікованій у лютому, ще один дослідник виступає за створення «екологічних коридорів миру» для забезпечення вільного пересування диких тварин в умовах посилення конфліктів між людьми.

Водночас зі зміцненням кордонів потреба людей і диких тварин у міграції зростає через кліматичну кризу. «Це тривожне майбутнє у багатьох аспектах», — каже доктор Стюарт Батчарт, головний науковий співробітник BirdLife International. «Це явище світового масштабу, вплив якого лише посилюватиметься».

Дослідження доктора Батчарта засвідчило, що прикордонні стіни перешкоджають поширенню понад 700 видів ссавців, зокрема леопардів, тигрів, гепардів і сайгаків, що перебувають на межі зникнення. Дослідження виявило 32 000 км кордонів, укріплених огорожами й стінами, які можуть спричиняти фрагментацію місць існування, травмувати тварин через заплутування в дроті, викликати ефект пляшкового горла й блокувати міграційні шляхи.

Стіна на кордоні між США та Мексикою, яка, за результатами дослідження, має найбільший вплив з-поміж досліджених, розділяє ареали понад 120 видів ссавців. Сичики-горобці, що тримаються низько над землею, не піднімаються достатньо високо, аби перелетіти стіну, а популяції пум і коаті (тварин, схожих на єнотів і поширених у Латинській Америці) скоротилися. Вилороги ризикують стати «видами-зомбі» (тобто нездатними до відтворення через ізоляцію), оскільки популяції стають надто генетично фрагментованими й нездатними переміщуватися досить далеко, щоб адаптуватися до зміни клімату.

Дослідження польсько-білоруського кордону показало, що тварини тримаються подалі від стіни й уникають її. Попри те, що стіна проходить через багату лісову екосистему, Новак наголошує: «Ми зафіксували дуже мало слідів тварин уздовж кордону».

Тридцять шість фотопасток працювали понад рік, однак рисі потрапили в кадр лише двічі. Камери фіксували людей частіше, ніж диких тварин, особливо на прикордонних ділянках.

Аудіозаписи засвідчили, що людські звуки — зокрема від транспорту, музики, гавкоту собак і пострілів — долинали на відстань до 250 м углиб лісу, який є об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО.

Уздовж кордону накопичувалося сміття, що приваблювало собак, котів та інших падальників. «Це знову створює неприродну взаємодію не лише між людьми та дикими тваринами, а й із домашніми тваринами», — каже Новак.

Обстеження рослинності свідчить, що інвазійні види можуть виживати на «залитій сонцем смузі посеред лісу», — каже Новак, яка занепокоєна тим, що ліс може розділитися навпіл.

Прикордонні регіони, як-от Біловезька пуща, також можуть бути територіями з найбагатшим біорізноманіттям на континенті. Прикордонна огорожа між Словенією та Хорватією перетинає Динарські гори, де мешкають одні з найважливіших популяцій бурих ведмедів і вовків у Європі.

Популяції рисі в регіоні загрожує високий рівень інбридингу, і дослідники попереджають, що огорожа «може стати останньою краплею, що призведе до вимирання популяції».

Майже суцільно огороджений кордон між Китаєм і Монголією завдовжки 4800 км заблокував міграцію куланів.

Навіть якщо ці огорожі демонтують у майбутньому, міграційні шляхи нелегко відновити. Дослідження показало, що благородні олені на кордоні між Чехією та колишньою Західною Німеччиною досі не перетинають лінію колишньої «залізної завіси» — хоча електричну огорожу, що розділяла країни, демонтували 25 років тому. Тривалість життя оленя становить 15 років, тож жоден олень, живий на момент дослідження, ніколи не стикався з бар’єром.

В огляді 2025 року щодо впливу прикордонних стін наведено чотири ключові рекомендації, щоб зменшити їхню шкоду: залишати прогалини в огорожі; зменшувати світлове й шумове забруднення; уникати верхівок зі спірального колючого дроту, на яких гине багато тварин; посилювати співпрацю між країнами на кордонах.

Щоб зменшити тиск на дику природу, вчені наполягають на створенні невеликих прогалин в огорожах, щоб дати можливість тваринам проходити. Стіна на кордоні між США та Мексикою займає понад 1100 із майже 3200 кілометрів кордону та перетинає Мадреанські гірські острови — гірські «острови», які є домівкою для найбільшого різноманіття ссавців, рептилій і мурах у США.

Дослідники вивчили 13 невеликих проходів для диких тварин уздовж 130 км суцільного кордону — у середньому один на кожні 10 км — кожен розміром з аркуша формату A4. Дослідники зібрали й проаналізували понад 12 000 відеозаписів тварин, які намагалися пройти крізь них.

Оленям, ведмедям, вовкам і вилорогам стіна перегородила шлях, але камери зафіксували, що койоти, пекарі, американські борсуки й навіть деякі невеликі пуми протискалися крізь отвори.

«Ми були здивовані, наскільки активно тварини використовували отвори формату A4», — каже Еймон Гарріті, керівник програми з охорони дикої природи організації Sky Island Alliance у штаті Аризона та провідний автор дослідження стіни вздовж кордону США та Мексики.

«Ми хочемо, щоб їх було більше. Вони мають бути щонайменше кожні півкілометра», — каже Гарріті.