- Image
-
- Content
-
На безмежних просторах північно-західного Китаю трапляються дивовижні історії виживання й порятунку. Саме тут ірбісеня розпочало свій нелегкий шлях до одужання.
У вівторок, на Міжнародний день захисту рідкісних тварин, слабке, але витривале ірбісеня грілося на сонці й їло подрібнене м'ясо кролика з сухим молоком. Місяць тому картина була зовсім іншою – тоді маля ледь трималося при житті.
5 березня, в день Цзінчже (Пробудження комах за традиційним китайським сонячним календарем), до Центру порятунку та розведення диких тварин у провінції Цінхай на північному заході Китаю потрапило виснажене шестимісячне ірбісеня з Юйшу-Тибетської автономної префектури.
Дитинча перебувало на межі життя й смерті: сильно виснажене, зі зламаним хребтом, серйозним запаленням і критично низькою температурою тіла.
«Коли маля привезли, воно було таким виснаженим і немічним, що лапи задубіли, а голова закидалася назад», — згадує Ці Сіньчжан, заступник директора центру.
Ірбісеня назвали Лін Сяочже. «Лін» символізує подолання труднощів, «Чже» — на згадку про сезон Цзінчже, коли маля врятували, а «Сяо», тобто «маленький», вказує на розмір і вік — малюк важив лише 9,7 кг, що значно менше норми для такого віку.
Ветеринари припускають, що малюк упав з висоти, через що не міг рухатися й голодував, доки його не знайшли. Команда фахівців центру і Китайського сільськогосподарського університету негайно розпочала лікування, забезпечивши хворого киснем, теплом, антибіотиками та поживними речовинами.
Уже 8 березня з'явилася надія: Лін Сяочже вперше підняв голову. «Нарешті ми змогли його врятувати», — полегшено зітхнув Ці Сіньчжан.
Нестабільне одужання
Коли стан малюка покращився, його перевели для реабілітації до дерев'яного вольєра, вистеленого сіном. Ветеринари масажували його задубілі кінцівки та годували м'ясом з додаванням кальцію.
«Спочатку маля опиралося, але невдовзі, схоже, збагнуло наші наміри й почало довіряти. Згодом його м'язи зміцніли», — розповів Чжао Хайлун, один з працівників центру.
Однак одужання супроводжувалося ризиками. 14 березня Лін Сяочже незграбно вибрався зі свого ящика — що свідчило про відновлення рухливості, але водночас становило небезпеку для хребта, який загоювався. «Нам довелося перевести його до безпечнішого вольєра, щоб запобігти повторній травмі», — пояснив Ці Сіньчжан.
Наприкінці березня Лін Сяочже вже самостійно їв, робив перші невпевнені кроки й навіть гарчав, захищаючи свою їжу. Комп'ютерна томографія підтвердила, що хребет загоюється, але проблеми ще залишаються.
«Через неврологічне ушкодження повне одужання залишається під сумнівом», — застеріг Цзінь Їпен, ветеринар.
Майбутнє в неволі
Сніговий барс (ірбіс) має в Китаї найвищий охоронний статус. Цей вид поширений переважно в таких регіонах, як Цінхай, Тибетський автономний район (Сіцзан), Ганьсу, Сичуань та Сіньцзян. Останні дані свідчать, що його популяція в Китаї стабільно зростає: зараз під спостереженням перебуває понад 1200 особин.
«Фотопастки з інфрачервоними датчиками дедалі частіше фіксують снігових барсів у дикій природі. Водночас дослідження врятованих снігових барсів дає цінні дані про їхні фізіологічні показники та особливості поведінки», — зазначив Лянь Сіньмін, дослідник Північно-Західного інституту високогірної біології при Китайській академії наук.
Порятунок тварини привернув увагу широкого загалу. Це значно підвищив увагу суспільства до популяції снігового барса та екосистеми району Саньцзян'юань, де беруть початок річки Янцзи, Хуанхе та Ланьцанцзян, додав Лянь Сіньмін.
Хоча більшість урятованих тварин випускають у дику природу після одужання, Лін Сяочже доведеться провести все життя в неволі.
«Для тварин найкраще — повернутися у дику природу», — сказав Ці Сіньчжан, додавши, що оскільки Лін Сяочже врятували малим, він так і не навчився самостійно добувати їжу. Малюк також звик до людей, тому навіть у разі повного одужання вже не зможе повернутися до вільного життя у горах.
«Ми сподіваємося, що колись Лін Сяочже стане здоровим і активним представником свого виду», — сказав Ці Сіньчжан.
