Пуми полюють на дрібну здобич, щоб уникнути конфліктів з іншими хижаками

Єллоустоунський національний парк часто вважають зразком дикої, неприборканої природи. Але за його мальовничими краєвидами розгортається менш помітна драма. Тут вовки, ведмеді й пуми — три головні хижаки Північної Америки — стикаються не лише з труднощами полювання, а й співіснування на одній території.

Усі вони залежать від спільної харчової бази, особливо великих копитних, таких як вапіті. Що ж відбувається, коли цих ресурсів стає обмаль?

Згідно з традиційною екологічною теорією, зменшення кількості здобичі має посилювати конкуренцію. Вважається, що панівні хижаки, як-от вовки та ведмеді, витіснятимуть слабших, зокрема пум.

Однак нове дослідження Університету Міннесоти спростовує це припущення. Дослідники виявили, що значення має не лише кількість здобичі, а й її розмір.

Пуми обирають дрібнішу здобич

Дані, зібрані протягом понад 23 років, свідчать про стратегічну зміну у поведінці єллоустоунських пум. Зі зменшенням популяції вапіті хижаки, зокрема пуми, почали частіше полювати на дрібну здобич.

Олені чорнохвості, а також інші середні та дрібні види тварин стали частіше з'являтися в раціоні пум. Дрібна здобич має свої переваги. На її споживання витрачається менше часу, вона менш помітна, що зменшує ризик того, що більші хижаки відберуть здобич.

«Ця робота наочно показує, якими складними шляхами великі хижаки добувають собі їжу», — зазначив провідний автор Джек Рейб, аспірант Коледжу харчових, сільськогосподарських і природничих наук.

Від 2016 до 2022 року 37,6 % здобичі пум становили олені, тоді як у 1998–2005 роках вони становили лише 13,8%. Частка вапіті у раціоні знизилася з 74,2 % до менш ніж 50 %.

Пуми все частіше обирали телят вапіті замість дорослих особин, що ще більше скорочувало час споживання здобичі. Це дозволяло їм швидше наїстися й відійти до появи вовків чи ведмедів.

Витіснення та його ціна

Коли до здобичі, яку вполювала пума, приходять панівні хижаки, вони часто змушують пуму тікати. Цей процес, який називають інтерференцією, має серйозні наслідки.

Пуми втрачають понад 60 % туші, коли їх відганяють, що змушує їх полювати знову значно раніше. Час між успішними полюваннями скорочується з 5,6 дня до трохи більше ніж 4 дні.

Попри зростання чисельності вовків та ведмедів, випадки відганяння насправді зменшилися. Це суперечить класичним теоріям. Але ключовим чинником виявився розмір туші.

Дрібна здобич менш помітна, її швидше з’їсти, і часто її вполюють у місцевості, куди вовкам і ведмедям важко дістатися. Це означає менше сутичок і більше їжі, яка залишається пумі.

Вибір здобичі сприяє співіснуванню хижаків

«Ми виявили, що зміна поведінки пум, імовірно, відіграє ключову роль у стабільності екосистеми», — сказав Рейб.

«Обираючи дрібну здобич, пуми скорочують час, який їм доводиться витрачати на полювання, щоб компенсувати здобич, відібрану іншими хижаками. Це дозволяє їм підтримувати відносно стабільну частоту полювань, а це, своєю чергою, підтримує загальну рівновагу у стосунках «хижак — жертва» у парку».

Така поведінка не лише захищає пум від втрати їжі, але й стабілізує їхню роль в екосистемі. Навіть попри скорочення популяції вапіті, пумам вдається підтримувати свою частоту полювань.

Це означає, що вони продовжують контролювати чисельність оленів та дрібніших копитних, водночас знижуючи ризик прямого конфлікту з більшими хижаками.

Розмір здобичі контролює конфлікти між хижаками

Дослідження показало, що саме розмір туші — а не щільність популяції здобичі — був найважливішим чинником для прогнозування втручання інших хижаків. Більші туші приваблювали більше уваги з боку вовків та ведмедів.

Імовірність витіснення зростала в 1,67 раза з кожним суттєвим збільшенням розміру здобичі. Натомість дрібна здобич, часто вагою менш як 40 кг, привертала значно менше уваги.

Це означає, що пуми, які полюють на дрібну здобич, втрачають менше їжі. Своєю чергою, вони можуть уникнути енергетичних витрат на захист здобичі чи часті переміщення. Навіть території з високою щільністю хижаків стають придатними для життя, якщо пуми обирають правильний тип здобичі.

Результат? Менше крадіжок їжі, менше бійок і мирніше співіснування.

Еволюція раціонів у середовищі з великою кількістю хижаків

Вовки та ведмеді також адаптуються. Вовки тепер частіше полюють на бізонів, особливо взимку.

У період 2016–2022 років порівняно з 1998–2005 роками частка бізонів у раціоні вовків зросла з 10 % до майже 50 %. Бізони тримаються відкритих рівнин, далеких від пересіченої місцевості, де полюбляють перебувати пуми. Ця зміна зменшила перекривання територій цих хижаків.

Ведмеді, хоч і залишаються частими гостями навесні та влітку, також стали рідше відбирати здобич. Що більш пересічена місцевість і дрібніша туша, то менша ймовірність появи ведмедя.

Ці зміни демонструють, як вибір здобичі формує не лише поведінку хижаків, але й структуру всієї екосистеми.

Не лише їжа: ризики та розмноження

Витіснення впливає не лише на доступ до їжі. Для пум втрата здобичі також несе смертельні ризики. Хоча й рідко, напади вовків можуть бути смертельними для пум.

Двох пум із радіонашийниками вбили вовки протягом 2016–2022 років, обидві — у місцевості, де було важко втекти. Полюючи на дрібну здобич і залишаючись мобільними, пуми уникають такої небезпеки.

Самиці пум мають ще більше переваг. Вони полюють на дрібнішу здобич, ніж самці, і їх рідше витісняють. Оскільки самиці відіграють ключову роль у розмноженні, ця стратегія може підтримувати стабільність популяції пум у довгостроковій перспективі.

Дрібна здобич означає менші порції їжі, але стабільніший доступ до неї — важливий компроміс у конкурентному середовищі.

Різноманіття здобичі допомагає стабільності хижаків

Це дослідження дає змогу переосмислити уявлення екологів про угруповання хижаків — групи хижаків, що ділять територію та джерела їжі. Команди проєкту «Вовки Єллоустону», проєкту «Пуми Єллоустону» та Університету Міннесоти демонструють, що різноманіття здобичі підтримує різноманіття хижаків.

Коли екосистеми підтримують різноманітність здобичі за розмірами та видами, хижаки радше адаптуються, аніж борються. Саме ця гнучкість, а не агресія, допомагає підтримувати баланс. Єллоустон є реальним прикладом того, як вдалі стратегії слабших хижаків допомагають процвітати всім.

Оскільки вовки полюють на бізонів, а пуми переходять на оленів, харчова мережа Єллоустону стає стійкішою. Це розуміння може виявитися цінним далеко за межами парку, особливо з огляду на зміни популяцій хижаків і здобичі в усьому світі.

Дослідження опубліковане у науковому журналі Communications Biology.