Поєднання культурних і релігійних вірувань задля збереження снігового барса

У листопаді 2023 року, о четвертій ранку, чотири снігові барси пробралися до загону для худоби Мінґмара Ґурунґа в селі Дхакмар, що в районі Мустанґ у Непалі.

Почувши неспокій кіз так рано вранці, Мінґмар побіг до кошари. Побачене вразило: зі 190 кіз снігові барси вбили 77. Вранці селяни знайшли групу барсів на сусідніх гірських хребтах, зробили фотографії та відео. Дві тварини повернулися наступного ранку о третій годині, щоб поласувати козами. Одну з них на півгодини заблокували в кошарі, а іншій вдалося втекти.

Мінґмар, який міг би помститися, вирішив цього не робити, адже буддизм вчить співчуття та ненасильства. «Це культура народів Гімалаїв та відображення їхнього ставлення до матері-природи», — каже Сур'я Бахадур Тхакалі, лама з Мустанґу.

В Мустанзі мешкає 14 452 людини, переважно представники буддійських етнічних груп: 20,9% тхакалі, 20,1% ґурунґів, решта населення належить до інших етносів. Близько 60,2% мешканців цього району на північ від центрального гімалайського регіону Непалу дотримуються буддійських вчень. Ця територія також є одним із ключових середовищ існування снігового барса (Panthera uncia), глобально вразливого виду. Хоча точна чисельність популяції тварини невідома через брак детальних досліджень, Мустанґ вважається надзвичайно важливим, оскільки слугує транскордонним коридором між Непалом та його північним сусідом, Китаєм.

Буддійське вчення заохочує співчуття, усвідомленість, взаємозв'язок та щедрість до природи й усіх живих істот, визнаючи їхню взаємозалежність та нашу відповідальність за їхній захист. Відомий польовий біолог Джордж Шаллер погоджується, що теоретично буддисти поважають життя всіх живих істот. Наприклад, Мінґмар Ґурунґ виконав молитовний обряд для захисту кіз від небезпеки і навіть повісив у кошарі релігійний текст лами, амулет та молитовний прапорець. Однак це йому не допомогло. «У моєму випадку, можливо, божества розгнівалися на мене. Я точно не знаю, в чому моя помилка. Деякі селяни також гадали, що божества розгнівалися», — каже він.

Окрім вірувань про гнівних божеств, існують й інші причини, що можуть пояснити ці інциденти. У його випадку, хоча кошара була 12 футів (3,6 метра) заввишки, збудована з каменю та залізної огорожі, дикий хижак зміг проникнути всередину, оскільки дах не був накритий. Більшість випадків масового знищення худоби часто мають подібні слабкі місця. Наприклад, 20 лютого 2025 року дорослий сніговий барс також проник через отвір у кошару Намґела Ґурунґа в селі Самар, Мустанґ, убивши чотирьох кіз. Пізніше снігового барса врятували та випустили співробітники Проєкту природоохоронної території Аннапурни (ACAP).

В книзі «Зникаючі сліди» Дарли Гіллард, піонер дослідження снігових барсів Родні Джексон зазначає в передмові: «Загнана в загін, охоплена панікою худоба не може втекти, і природний інстинкт вбивства котячих спрацьовує знову і знову, доки кожна тварина не загине».

Каустубх Шарма погоджується з Джексоном щодо причин, через які снігові барси вдаються до масового знищення худоби в кошарах: «Зіткнувшись із панікуючими тваринами у замкненому просторі, хижаки відчувають сплеск адреналіну, що викликає неконтрольоване прагнення вбивати, особливо коли жертви мають обмежені можливості для втечі або не мають їх зовсім».

Хоча снігові барси можуть вбивати худобу задля виживання, ці дії також породжують міфи та уявлення, що впливають на ставлення людей до них.

«На значній частині Гімалаїв місцеві жителі малювали або висікали обриси снігового барса на стінах каньйонів, що свідчить про символічне значення цієї тварини», — каже Шаллер. Місцевий народ тхіні називає снігового барса «хечен» (he означає валун, а chen — сидіти), оскільки барсів часто знаходять біля валунів, і вони пов'язані з їхніми божествами предків. Кажуть, що барси нападають на домашніх тварин, коли ці божества гніваються.

Не лише Мінґмар Ґурунґ: інші жителі Мустанґу також шанують цих тварин і звикли до їхньої присутності. Наприклад, у травні 2024 року мешканці села Каґбені спостерігали дорослого самця снігового барса, де він залишався два дні. Місцева громада спостерігала за твариною, але не завдала їй шкоди. «Дехто досі вірить, що поява снігового барса в селі може бути поганою прикметою», — каже Дхурба Барал, вчитель середньої школи Джанашанті в Каґбені, який також викладає основи збереження снігового барса учням шостих-восьмих класів. «Втім, дотепер таких випадків не траплялося», — додає Барал.

Голова сільського муніципалітету Бараґунґ Муктічхетра в Каґбені, Карма Ґ'ячо Ґурунґ, також каже, що присутність снігових барсів у селі вважається наслідком неповаги до домашніх чи сільських божеств.

Під час своїх досліджень снігових барсів та їхнього раціону в Національному парку Саґарматха (Еверест) протягом 2002-2009 років, відомий польовий біолог Сандро Ловарі з Сієнського університету, Італія, працював із шерпськими громадами. За його спостереженнями, місцеві жителі вважають снігового барса перевтіленням лами, «посланцем богів».

У традиціях за межами Непалу сніговий барс також розглядається як тварина, що очищає людське середовище, і тому було заборонено полювати на нього, вбивати чи кривдити його будь-яким чином. Його зображення є на монетах, грошових знаках та поштових марках. Скульптури величної кішки можна знайти по всій території 12 країн її ареалу. Існує навіть бронзова скульптура снігового барса в Парку Горького в Москві. Стародавні петрогліфи в Киргизстані зображують, як вважається, снігових барсів, що полюють разом із людьми.

Ці вірування живуть і сьогодні. Наприклад, Шавун Мара Кідд описує надзвичайний випадок у своїй книзі «У пошуках снігового барса: Охоронці високих гір»: практик корінної культури Норбу Лама зустрів снігового барса після проведення весняного зібрання в Бурятії, Росія, на честь цієї тварини. Їдучи біля озера Байкал, Норбу та його супутники побачили на узбіччі щось схоже на людину, але це був сніговий барс, що сидів на скелі. Вони зупинилися і майже годину милувалися його красою та граційними рухами. Пізніше Норбу описав цей досвід як «таємне спілкування», а його вчитель пояснив, що сніговий барс був священним духом гори.

Дослідниця Ханна Тауб зазначає, що в Монголії, в контексті шаманізму та тибетського буддизму, сніговий барс розглядається як символ сили, таємничості та захисту. Тварини, подібні до снігового барса, вважаються охоронцями землі, що втілюють силу та стійкість. У багатьох традиційних монгольських віруваннях сніговий барс вважається духовною твариною або посланцем богів. Буддисти вважають усі істоти взаємопов'язаними, а вбивство тварин загалом не схвалюється в громадах, де практикується тибетський буддизм.

Місцеві легенди про снігових барсів різняться в різних культурах. У деяких сибірських традиціях їх розглядають як давніх істот із надприродними силами, як-от здатністю змінювати форму чи приносити удачу.

У ладакхській культурі сніговий барс вважається могутньою, містичною істотою, що символізує силу, грацію та незалежність. Під впливом тибетського буддизму його розглядають як охоронця гір та захисника крихкої екосистеми. Як вершинний хижак, він допомагає підтримувати екологічну рівновагу, контролюючи популяції травоїдних. У фольклорі сніговий барс часто розглядається як божественний посланець або вісник удачі.

Проте винятки все ж існують. Значна частина буддистів також населяє Гімалаї, де напади хижаків на худобу призводять до вбивств снігових барсів у відповідь, загрожуючи крихкому балансу між шануванням та виживанням. «Пам'ятаю, деякі мої друзі-пастухи якось запитали, чи можуть вони вбити снігового барса», — згадує член місцевого комітету з охорони природи в Гімалаях.

Щоб запобігти цьому, Шаллер каже, що існує багато методів захисту худоби: «Тримайте сторожових собак зі своїми отарами вдень і вночі, найміть пастуха, який супроводжуватиме і пастиме вашу отару на пасовищі, та будуйте захищені від хижаків загони для тварин на ніч», — радить він.

К. Е. Хакер та її команда виявили, що скотарі з вищим рівнем освіти й меншими втратами худоби частіше ставилися до барсів позитивно. Натомість негативне ставлення частіше демонстрували ті, для кого снігові барси мали менше релігійне значення, хто зазнавав значніших втрат худоби та мав нижчий рівень освіти.

Хоча тваринництво було ключовим засобом до існування для гімалайських фермерів, міграція та зміна поглядів серед молоді трансформують традиційні практики. Дехто вважає, що такі зміни, спричинені розвитком туризму та новими цінностями, можуть зашкодити збереженню снігового барса.

Однак глибоко вкорінені культурні вірування та правовий захист продовжують відігравати вирішальну роль у збереженні снігових барсів; їх підкріплюють інформаційні кампанії, що підсилюють традиційні практики та охорону природи.