Захисниця гепардів: я повернула свою вихованку з Каліфорнії до життя в дикій природі Африки

«Врятуй гепарда — зміни світ на краще» — це девіз, яким керується у своїй діяльності доктор Лорі Маркер, відома захисниця гепардів.

Дослідниці, якій нині 71 рік, ці тварини припали до душі ще у 1970-х, коли вона працювала в зоопарку Сан-Дієго. Саме там вона встановила особливий зв’язок із самицею гепарда на ім’я Хайям і вирішила довести, що тварини, які виросли в неволі, здатні навчитися полювати.

Згодом Маркер продовжила свої дослідження в Намібії. Використовуючи механічний пристрій, схожий на ті, що застосовують для тренування мисливських собак, вона навчила Хайям переслідувати здобич. Зрештою самиця гепарда почала самостійно полювати на імпалу біля водопоїв.

«Хайям почала переслідувати здобич і згодом успішно вполювала кількох тварин...», — розповідає Маркер.

Однак у Намібії її чекало жахливе відкриття: фермери масово знищували гепардів, вважаючи їх загрозою для худоби. Щороку гинуло 8–9 тисяч особин.

Упродовж десяти років Маркер разом із Хайям подорожували світом, проводячи просвітницькі заходи та закликаючи захищати гепардів. Не дочекавшись допомоги від міжнародної спільноти, вона діяла самостійно.

У 1990 році Маркер заснувала Фонд збереження гепардів. Вона навчила фермерів утримувати пастуших собак породи анатолійська вівчарка (кангал) для захисту стад. Це зменшило втрати худоби на 80–100%.

Проте знищення середовища існування, конфлікти з людьми та контрабанда зменшують популяцію. Зі 100 тисяч на початку XX століття їхня кількість скоротилася до 7,5 тисяч.

Особливо непокоїть викрадення дитинчат гепардів із регіону Африканського рогу до країн Перської затоки. За даними фонду, на кожного врятованого гепарда припадає 4–5 тварин, які гинуть під час перевезення.

«Цих тварин вилучають із природного середовища існування, оскільки у неволі вони рідко розмножуються», — пояснює Маркер. Її центр у Сомаліленді (невизнаній державі на території Сомалі) вже врятував понад 100 гепардів.

Науковиця наголошує: боротьба за виживання виду нерозривно пов’язана з бідністю. ВВП на душу населення в Сомаліленді становить лише 1500 доларів.

«На жаль, світова спільнота надає замало підтримки цим зусиллям. Порятунок природи неможливий без подолання бідності», — каже вона.

Сьогодні Фонд збереження гепардів — це сучасний дослідницький центр із генетичною лабораторією, ветеринарною клінікою та екологічним туризмом. Команда оснащує гепардів супутниковими передавачами, досліджує їхню ДНК і фіксує аномалії, спричинені інбридингом.

«Гепарди стали символом наслідків кліматичних змін. Вони живуть у найпосушливіших регіонах, які найбільше постраждають від потепління», — підкреслює науковиця.

Маркер закликає розробляти природоохоронні програми із залученням місцевих громад: «Це відповідальність не лише урядів. Усі ми — мешканці однієї планети».

23 березня 2025 року дослідниця розпочне просвітницьку подорож містами США, щоб привернути увагу до необхідності рятувати найшвидшу тварину на суходолі.