Індія терміново розширює мережу тигрових заповідників через стрімке зростання популяції хижаків

Популяція тигрів у дикій природі Індії подвоїлася за трохи більше десяти років, що зміцнило статус країни як світового оплоту цього виду. Однак цей успіх супроводжується новим викликом — де мешкатимуть усі ці хижі велетні, враховуючи їхню потребу у величезних ареалах?

Частина відповіді Індії полягає у створенні нових тигрових заповідників. Уряд швидко розширює мережу охоронних територій: лише за останні п’ять місяців засновано три нові національні парки, загальна кількість яких зросла до 58. За даними останнього перепису 2022 року, тут мешкає 3 682 тигри — проти 1 706 у 2010 році.

Теоретично це означає в середньому 63 тигри на парк. Але для індійських лісників проблема полягає в нерівномірному розподілі тварин. Наприклад, у новоствореному національному парку «Мадхав» у центральному штаті Мадх’я-Прадеш, який отримав статус на початку цього місяця, тигри взагалі не мешкали до 2023 року.

Ситуацію змінило втручання людей: завдяки переселенню трьох тигрів у 2023 році тут народилося двоє дитинчат, повідомляє видання «India Today». У березні до них долучили ще одного самця, що зміцнило роль цієї території як потенційного коридору між відомими заповідниками Рантхамбор, Куно та Панна.

Хоча зусилля Індії щодо збереження тигрів отримують схвалення, науковці наголошують, що ключовим аспектом є не лише чисельність. Понад 60 мільйонів мешканців проживають у зоні перетину з тигровими ареалами, що збільшує небезпеку конфліктів між людьми й хижаками.

Одночасно деякі заповідники — особливо в східних штатах Одіша, Джхаркханд і Чхаттісгарх — стикаються з критично низькою кількістю тигрів. За оцінками природоохоронців, їхня популяція тут могла б подвоїтися за умови кращого захисту, співпраці з місцевими громадами та суворіших заходів проти браконьєрства.

«Разом із зростанням популяції тигрів виникають нові виклики: не лише їх підрахунок, але й забезпечення достатнього простору для виживання», — пояснює Мілінд Парівакам, біолог із Індійського фонду дикої природи. «Ключову роль відіграють місце розташування заповідника та унікальність його екосистеми», — додає він у коментарі для «The Independent».

Доктор Медха Наяк, соціологиня з охорони природи з Національного технологічного інституту Одіши, підкреслює важливість заповідника Мадхав: «Він є частиною екосистеми Куно та забезпечує міграційний зв’язок між Куно, Мадхавом і Панною. Крім того, географічна близькість із Рантхамбором у Раджастхані відкриває перспективи для розширення ареалів».

Індія пройшла довгий шлях з 1973 року, коли стартував проєкт «Тигр», спрямований на боротьбу з катастрофічним скороченням популяції через браконьєрство та вирубку лісів. Спочатку ініціатива охоплювала лише 9 заповідників, але сьогодні їхня мережа простягається від пагорбів Шивалік у Гімалаях до мангрових лісів Сундарбану.

Хоча тигри мешкають і за межами охоронних зон, саме в цих територіях їхня чисельність зростає найінтенсивніше, зазначається у звіті «Стан популяції тигрів» 2022 року для Національного органу з охорони тигрів Індії. «Високі концентрації популяції відіграють ключову роль у підтримці виду: молоді особини розселяються, з’єднуючи різні групи. Це життєво важливо для генетичного різноманіття», — підкреслюють автори дослідження.

За офіційними даними, лідером за кількістю тигрів є Мадх’я-Прадеш із 785 особинами у дев’яти заповідниках. Серед інших штатів виділяються Карнатака (563 особини), Махараштра (444) та Уттаракханд (560). У заповіднику Джима Корбетта в Уттаракханді мешкає рекордні 260 тигрів.

Проте 16 національних парків перебувають на межі місцевого вимирання, повідомляє «The Indian Express». «Хоча загальна кількість зросла, щільність популяції залишається критичною в багатьох регіонах, — зауважує Парівакам. — Ліси Північного та Західного Мадх’я-Прадешу, Чхаттісгарху, Джхаркханду та Одіші могли б підтримувати вдвічі більшу популяцію тигрів без ризику конфліктів з людьми».

Дослідження «Відновлення популяції тигрів серед людей і бідності», опубліковане у журналі «Science» у січні 2025 року, виявило зв’язок між економічним розвитком і збереженням виду. Штати з високими доходами від туризму та відшкодувальних програм мають стабільні популяції, тоді як у бідних регіонах — зокрема на північному сході країни — тигри практично зникли. «Відновлення виду гальмується на обох кінцях соціально-економічного спектра: через міську експансію та бідність», — зазначають автори.