- Image
-
- Content
-
Рідкісного каракала зареєстрували за допомогою камери-пастки в Тигровому резерваті «Мукундрські пагорби» (Mukundra Hills Tiger Reserve, MHTR) біля міста Кота в Раджастхані. Цей представник родини котячих належить до виду, чия популяція в Індії нараховує менше 50 дорослих особин, а його ареал досі залишається недостатньо дослідженим.
Перше документально підтверджене спостереження каракала в MHTR відбулося під час четвертої фази зимового дослідження. Про це у соціальній мережі X (колишній Twitter) повідомив міністр екології та лісового господарства Раджастхану Санжай Шарма. Це вже другий документально підтверджений випадок спостереження виду в Індії: у грудні 2023 року каракала помітили в резерваті «Рамґарх Вішдгарі».
Заступник керівника лісового відділу MHTR Муту Сомасундарам зазначив: «Камеру-пастку встановили з метою щорічного моніторингу. Знімок каракала зробили ще в лютому, але ідентифікували тварину лише під час обробки даних у березні. Це перша фіксація виду в Мукундрі».
Спостереження в Рантхамборі та Сарісці
Директор резервату «Рамґарх Вішдгарі» Арвінд Кумар Джа підкреслив: «Систематичних досліджень популяції каракалів не проводили. Їх інколи помічають у Рантхамборі, Сарісці, Караулі та Дхолпурі, проте це надзвичайна рідкість. В Індії вони мешкають лише в Раджастхані, а вивчення їхнього ареалу триває».
Унікальні здібності каракала
Хижак полює на дрібних ссавців (мангустів, пацюків, оленят) та птахів. Наблизившись на 4–6 метрів, каракал робить стрибок заввишки до 2,5 метра, вбиваючи жертву укусом у шию. Самі каракали часто стають здобиччю тигрів, леопардів або гієн, тому маскуються, припадаючи до землі.
Біологічні характеристики
Каракал має видовжені лапи, короткий хвіст (до 30 см) і характерні чорні плями над очима. Самці досягають 43–61 см у висоту та важать 13–18 кг, самиці дрібніші (до 11 кг). Забарвлення хутра варіюється від рудувато-сірого до піщано-коричневого.
Витривалість та територіальність
У дикій природі каракали живуть до 12 років. Вони здатні тривалий час обходитися без води, отримуючи рідину з їжі. Територія самиць займає площу 5–50 км², самців — до 220 км². Як і інші котячі, вони позначають межі території запаховими мітками.
