- Image
-
- Content
-
Збереження кормової бази – ключовий фактор відновлення популяції левів
Нове дослідження показало, що скорочення популяцій африканських левів безпосередньо пов’язане зі зменшенням чисельності їхньої основної здобичі — великих травоїдних. Науковці встановили, що захист видів, які становлять здобич левів, може стати вирішальним фактором й для відновлення цих хижаків.
Робота, опублікована в журналі Conservation Science and Practice ("Наука і практика збереження") під назвою «Зміни демографічних показників і популяційного зростання африканських левів при посиленій охороні у великій екосистемі з виснаженою кормовою базою», аналізує причини зникнення верхівних хижаків.
«Наукова спільнота дійшла згоди: запобігання виснаженню кормової бази є необхідним для відновлення популяцій левів. Однак лише окремі дослідження перевіряли, чи достатньо посиленого захисту для стабілізації чисельності, особливо у великих відкритих екосистемах — середовищі існування більшості сучасних левів», — зазначають автори.
Серед основних загроз виду дослідники виділяють:
- Браконьєрство заради добування м’яса диких тварин;
- Нелегальну торгівлю шкурами та частинами тіл;
- Втрату середовищ існування;
- Конфлікти з місцевими жителями та їхньою худобою.
За даними Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), африканський лев має статус «вразливого виду». Станом на лютий 2023 року зафіксовано зменшення популяції на 36% за останні 21 рік.
Зв’язок між видами
Науковці довели пряму залежність між щільністю популяцій левів та доступністю їжі. Експериментальну частину дослідження проводили у великій екосистемі Кафуе в Замбії (66 000 км²) — місці проживання другої за чисельністю популяції левів у країні, а також африканських диких собак, леопардів, плямистих гієн і найчисельнішої в країні популяції гепардів.
Моніторинг 358 левів за допомогою GPS-нашийників і високочастотних радіопередавачів на території 8 000 км² (за період 2013–2021 років) виявив, що:
- Низька чисельність хижаків зумовлена дефіцитом їжі та загибеллю через браконьєрські пастки;
- Самиці в охоронюваних зонах мали на 59% вищу репродуктивність порівняно з тими, що мешкали в районах з активним браконьєрством;
- Щорічний рівень приросту популяції становив 89,3% у захищених зонах проти 30,2% у незахищених.
«Відновлення кормової бази може подвоїтися за 10 років у зонах з інтенсивним захистом. Однак у великих відкритих екосистемах без огорож цей процес займе до 50 років — за умови, що інвестиції в охорону не збільшаться», — підсумовує команда дослідників.
На думку вчених, браконьєрство як засіб виживання — наслідок бідності, продовольчої незабезпеченості та безробіття в громадах, що межують із заповідними територіями. Це створює замкнуте коло: скорочення поголів’я диких тварин змушує місцевих мешканців полювати ще інтенсивніше, що поглиблює кризу як для тварин, так і для людей.
