- Image
-
- Content
-
Дослідники кажуть, що відкриття дуже високого генетичного різноманіття леопардів, що мешкають у регіоні Хайвелд у Південній Африці, збільшило потребу в природоохоронних заходах для захисту леопардів у цій країні.
Деклан Морріс, аспірант кафедри тваринництва та ветеринарії Університету Аделаїди в Австралії, очолив дослідницький проект, який виявив, що дві материнські лінії леопардів, знайдених в Африці, перетинаються у Хайвелді, що призводить до високого генетичного різноманіття.
Одна лінія зустрічається на більшій частині африканського континенту, тоді як інша обмежується переважно регіонами Західний Кейп, Східний Кейп, Квазулу-Натал і Мпумаланга в Південній Африці.
"Ми зібрали найповніший на сьогодні набір даних мітохондріальної ДНК (мтДНК), щоб дослідити тенденції та генетику леопарда в континентальному масштабі", — говорить Морріс.
"Результати нашого аналізу з використанням комбінації мтДНК, мікросупутників і порівняння з результатами інших опублікованих досліджень дозволили нам визначити, що популяція леопардів у високогір'ї Мпумаланга має найвищий рівень генетичного різноманіття в країні".
Генетичне різноманіття важливе для довгострокового виживання виду.
"Високе генетичне різноманіття підвищує здатність виду адаптуватися до мінливого навколишнього середовища; отже, воно може зробити вид більш стійким до таких подій, як зміна клімату або поява нових хвороб", — говорить Морріс.
"Виявлення того, що леопарди у Хайвелді мають найвищий рівень генетичного різноманіття в Південній Африці, є важливим, оскільки це робить популяцію цього виду в регіоні пріоритетною для збереження".
Цілком ймовірно, що дві лінії леопардів розійшлися між 960 000-440 000 років тому через аридизацію басейну Лімпопо між 1 000 000-600 000 років тому. Обидві лінії леопардів зараз зближуються в провінції Мпумаланга, де Морріс працював над своєю докторською дисертацією."Спочатку ми припускали, що високогірні леопарди будуть ізольовані, оскільки вони існують у дуже фрагментованому регіоні, але це відкриття показує нам, що він не такий ізольований, як ми думали", — говорить Морріс.
"Потік генів відбувається між районами Лоувелда та Національним парком Крюгера. Ми виявили несподіваний рівень взаємозв'язку навіть між ландшафтами, сильно зміненими людиною".
Морріс, до складу дослідницької групи якого входили доктор Тодд МакУортер з Університету Аделаїди та доцент Вейн Бордман, а також співробітники з Університету Преторії та Університету Венди, сподівається, що це відкриття надасть більшого значення збереженню популяцій леопардів у Південній Африці.
"Ми сподіваємося, що ця інформація допоможе змінити ставлення до керування популяцією леопардів і буде використана для прийняття управлінських рішень — наприклад, для того, щоб замість видачі дозволів на знищення тварин, які створюють проблеми, обрати варіант переселення", — говорить він.
"Одним з найважливіших заходів, який може захистити леопардів у високогір'ї Хайвельд, є залучення громадськості. Побудова кращих, міцніших відносин між громадою, урядом, дослідниками та природоохоронними організаціями дозволить розробити ефективні, цілеспрямовані програми з управління".
Це відкриття було опубліковане в журналі PeerJ і ґрунтується на іншому нещодавньому дослідженні леопардів, опублікованому дослідницькою групою.
