Дослідники не знайшли жодних доказів існування аравійських леопардів, попри ретельні пошуки в Саудівській Аравії

Дата:
28 листопада 2023
Джерело:
Image
(а) Історичний ареал аравійського леопарда Panthera pardus nimr, (b) місця досліджень з використанням фотопасток, (с) клітинки сітки, в яких ми проводили анкетування, і (d) місця збору підстилки (переважно в місцях досліджень з використанням фотопасток). Прямокутник на (а) позначає територію, показану на (b)-(d)
Content

Дослідники дійшли висновку, що Саудівська Аравія, ймовірно, більше не є домівкою для стійких популяцій аравійських леопардів, повідомляє журнал Oryx.

Всесвітня організація зі збереження диких котів Panthera разом з Королівською комісією з охорони Аль-Ули протягом двох років досліджували їхній історичний ареал, щоб знайти будь-які ознаки того, що аравійські леопарди залишилися, але безрезультатно.

Ці результати свідчать про те, що популяція леопардів у Саудівській Аравії, швидше за все, не відновиться без розроблених людиною програм розведення та реінтродукції леопардів, розведених у неволі, в дику природу. Це твердження справедливе незалежно від того, чи леопарди повністю вимерли, чи скоротилися до невеликої кількості ізольованих особин.

Це дослідження має важливе значення для подальшого вивчення аравійських леопардів. У Червоній книзі МСОП вони віднесені до категорії "під загрозою зникнення", оскільки, за оцінками, в їхньому природному середовищі існування залишилося менше ніж 200 особин. Історично найбільша їхня популяція процвітала в Саудівській Аравії, але відсутність підтверджених спостережень з 2014 року підкреслила нагальну потребу з'ясувати їхню нинішню присутність та розподіл, щоб допомогти у плануванні зусиль зі збереження.

Щоб виявити будь-які популяції аравійського леопарда в Саудівській Аравії, дослідники провели 14 комплексних досліджень, що охопили понад 4 000 км² історичного ареалу проживання леопарда, в результаті чого було витрачено понад 80 000 ночей роботи з фотопастками.

Паралельно було проведено анкетування 843 членів місцевих громад у відповідних районах для оцінки присутності леопардів, інших хижаків і видів здобичі. Польові команди також збирали екскременти хижаків для аналізу мітохондріальної ДНК з метою ідентифікації видів.

Фотопастки зробили понад 60 000 незалежних знімків тварин і людей, але жодного з них не було з аравійськими леопардами. Минулого року місцеві жителі повідомили про три випадки появи леопардів, але цілеспрямовані фотографування не виявили жодних доказів присутності леопардів у цих районах. Так само не було виявлено ДНК леопардів у посліді. Висновок полягає в тому, що в Саудівській Аравії, ймовірно, не існує стійких популяцій аравійських леопардів. Однак дослідники не можуть виключити, що кілька ізольованих особин можуть вижити у найвіддаленіших горах.

Історичне скорочення чисельності леопардів у Саудівській Аравії можна пояснити різними екологічними та антропогенними факторами. До них відносяться прямі загрози, такі як полювання та вилов для нелегальної торгівлі дикими тваринами, зменшення кількості здобичі, а також непрямі загрози, такі як зростання урбанізації, будівництво доріг і видобуток корисних копалин, що спричиняють деградацію середовища існування.

Керолін Данфорд, основний автор наукової роботи, підкреслила конструктивний характер результатів дослідження.

"Наше комплексне дослідження не виявило жодних переконливих доказів того, що аравійські леопарди живуть на досліджуваних територіях. Однак це не слід сприймати як остаточний удар по аравійському леопарду, хоча він і перебуває під загрозою зникнення", — сказала Данфорд.

"Навпаки, тепер, коли ми володіємо цими знаннями, природоохоронці та політики зможуть більш ефективно реагувати на реальний стан аравійського леопарда сьогодні. Тепер ми точно знаємо, наскільки він перебуває під загрозою зникнення; отже, ми можемо вжити цілеспрямованих заходів, щоб повернути його в дику природу та забезпечити йому достатньо стійке середовище проживання для процвітання".